ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.10.09 р. Справа № 39/245
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.
при секретарі Ба храмової А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Макіївський комбінат хлібопродуктів” с. Трубний
про стягнення 71450,84грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Павліков С.Л. – директор;
від відповідача: не з’явився;
ВСТАНОВИВ
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Макіївський комбінат хлібопродуктів” с. Трубний, про стягнення заборгованості в сумі 71450,84грн., яка складається з основного боргу в сумі 71357,00грн., 3% річних в сумі 93,84грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладну № 165 від 15.12.2008 р., рахунок № 165 від 15.12.2008 р., податкову накладну № 165 від 15.12.2008 р., довіреність серії НБД № 514261/3 від 12.12.2008р., претензію № 249 від 22.07.2009 р., поштове повідомлення.
Відповідач в судове засідання від 21.09.2009 р. з’явився, повідомив, що вся первинна документація була вилучена прокуратурою м. Макіївки, надав усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.
Клопотання судом задоволене, розгляд справи відкладено на 15.10.2009 р.
Представник відповідача в судове засідання від 15.10.2009 р. не з’явився, пояснень, письмового відзиву на позов не надав.
Враховуючи викладене, з огляду на приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ, та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Макіївський комбінат хлібопродуктів” с. Трубний, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов’язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити його вартість.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов’язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов’язки, та підпадають під правове регулювання статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
На виконання умов досягнутої домовленості, Позивач, згідно накладної № 165 від 15.12.2008 р. поставив відповідачеві товар – озиму пшеницю у кількості 129,740тн. на загальну суму 71357,00грн.
Товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБД № 514261/3 від 12.12.2008р. отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис останньої на означеній накладній, скріплений печаткою Товариства.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 71357,00грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.
Враховуючи, що сторонами чітко не визначено термін виконання Покупцем свого обов’язку щодо оплати вартості поставленого Товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.
Згідно положень частини другої наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 249 від 22.07.2009 р. щодо виконання зобов’язання з оплати вартості поставленого товару.
Відповідна вимога, згідно долученого до матеріалів справи поштового повідомлення № 3536 з відміткою про вручення, отримана відповідачем 29.07.2009 р.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникла у позивача лише зі спливом 7-ми денного строку визначеного ст. 530 ЦК України.
Проте, відповідач у встановлений законом строк вартість отриманого згідно вказаної видаткової накладної товару не сплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 71357,00грн.
Станом на момент прийняття рішення, грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 71357,00грн. залишилося невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 71357,00грн., не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, та відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 93,84грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, які за період з 06.08.2009 р. по 21.08.2009 р. складають 93,84грн., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Подана позивачем заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 72307,51грн., не може бути задоволена судом через її необґрунтованість.
Суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Заявником не надано доказів, що підтверджують наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у тому числі доказів, що підтверджують відсутність у відповідача необхідних грошових коштів або майна, за рахунок якого можуть бути задоволені позовні вимоги, вчинення ним дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, передачу його іншим особам, знищення, пошкодження чи докази можливості здійснення ним подібних дій.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ – задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Макіївський комбінат хлібопродуктів” с. Трубний на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ основний борг в сумі 71357,00грн., 3% річних в сумі 93,84грн., витрати за державним митом в сумі 714грн.51коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя