УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "13" жовтня 2009 р. Справа № 16/809
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Лужко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Петровського В.М. - представника за довіреністю № 7 від 07.01.2009р.,
від відповідача не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Уманьпиво" (м. Умань Черкаської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "М.П.С." (м. Житомир)
про стягнення 27865,00 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 27865,00грн., з яких: 18520,00грн. основної заборгованості, 1908,00грн. інфляційних нарахувань, 7437,00грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 22374,18грн., із яких: 18520,00грн. основної заборгованості, 1908,00грн. інфляційних нарахувань та 1946,18 грн. пені.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових пояснень по справі не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованою кореспонденцією за адресою: 10007, м.Житомир, вул. Київське шосе, б. 131, офіс 811, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 22.09.2009р. (а.с.46).
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ,
ВСТАНОВИВ:
Матеріали справи свідчать про те, що 28.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Уманьпиво" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма М.П.С." (відповідач у справі) було укладено договір за умовами якого, позивач (постачальник) зобов'язався поставляти, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати та оплачувати продукцію (товар) постачальника (а.с. 8-9).
Частина 1 статті 712 ЦК України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору, відповідно до накладної - СЧЕТ-ТНН № 2430 (3524) від 02.09.2008р., відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 27120,00грн. (а.с. 10).
Пунктами 2.4.1, 2.4.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар, здійснюються за згодою сторін, шляхом зарахування грошових коштів покупця на рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. У випадку послідуючої оплати, покупець проводить оплату за товар на протязі 30 днів з моменту його фактичного отримання.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки за отриманий, згідно накладної № 2430 (3524) від 02.09.2008р., товар в строк до 02.10.2008р.
Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав.
До пред'явлення позову до суду (як вбачається з штампу відділення зв'язку на поштовому конверті у якому надійшла до суду позовна заява (а.с. 17), позовну заяву було направлено 20.05.2009р.), відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 8600,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача: за 04.09.2008р. на суму 1000,00грн. (а.с.11), за 15.10.2008р. на суму 3000,00грн. (а.с.12), за 17.10.2008р. на суму 2000,00грн. (а.с.13), за 22.10.2008р. на суму 600,00грн. (а.с.14), за 24.10.2008р. на суму 2000,00грн. (а.с.15).
Таким чином, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 18520,00грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)
Відповідач, на час розгляду спору, доказів проведення розрахунків з позивачем суду не надав, його борг перед позивачем становить 18520,00грн.
За таких умов, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 18520,00грн. є правомірними.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 1908,00грн. інфляційних нарахувань та 1946,18грн. пені.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача доданого до позовної заяви (а.с.4) та з урахуванням заяви від 13.10.2009р. (а.с.48), сума інфляційних нарахувань за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. (включно), нарахованих на залишок заборгованості в сумі 18520,00грн., становить 1908,00грн.
Суд перевіривши проведені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань, вважає, що вимоги про стягнення 1908,00грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.4 договору, сторони погодили, що при порушенні п. 2.4.2 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 13.10.2009р., позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1946,18грн., нараховану за період з 25.10.2008р. по 03.04.2009р. на залишок заборгованості в сумі 18520,00грн.
Згідно до проведеного судом розрахунку, розмір пені нарахованої на суму 18520,00грн. за визначений позивачем період - з 25.10.2008р. по 03.04.2009р. (160 днів) становить 1946,18грн.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги ВАТ "Уманьпиво" в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1946,18грн.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма М.П.С." (10000, м.Житомир, Київське шосе, 131, офіс 811, ідентифікаційний код 34687703)
на користь Відкритого акціонерного товариства "Уманьпиво" (20300, Черкаська область, м.Умань, вул. Ленінської "Іскри", 29, ідентифікаційний код 05380243):
- 18520,00грн. основної заборгованості;
- 1908,00грн. інфляційних нарахувань;
- 1946,18грн. пені;
- 223,74грн. витрат по сплаті державного мита;
- 250,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1- в справу,
2,3- сторонам.