Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 281/45/17

Провадження по справі 2/281/82/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді  Данчука В.В.,

за участю секретаря Стужук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Лугинського районного суду Житомирської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивач) звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_1 27 лютого 2014 року укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 11 грудня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 40371,94 грн., з них: заборгованість за кредитом в сумі 3990,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 30933,28 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3050,00 грн., штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500,00 грн. (фіксована частина) та 1898,66 грн. (процентна складова). ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість за даним кредитним договором та судові витрати в сумі 1600,00 грн.

Представник позивача – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечує.

У попередні судові засідання, що відбулися 15 лютого 2017 року та 09 березня 2017 року, а також у судові засідання, що відбулися 21 березня 2017 року та 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. Причини неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про можливість здійснювати розгляд справи за відсутності сторін по наявним у справі документам у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 610 ЦК України, передбачає, що порушенням зобов’язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, основані на договорі. Так, 27 лютого 2014 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27 лютого 2014 року станом на 11 грудня 2016 року заборгованість складає 40371,94 грн., з них: заборгованість за кредитом в сумі 3990,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 30933,28 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3050,00 грн., штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500,00 грн. (фіксована частина) та 1898,66 грн. (процентна складова).

Відповідач жодним чином заявлені до нього позовні вимоги не спростував. А тому суд вважає ці вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

За правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 1600 гривень 00 коп. Таким чином, відповідачу належить сплатити Банку зазначену суму на відшкодування понесених ними судових витрат.

На підставі ст. 509, 526, 530, 1049,1054 ЦК України, керуючись ст. 8, 10, 14, 15, 60, 79, 88, 212-215, 224-227 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 27 лютого 2014 року в сумі 40 371 (сорок тисяч триста сімдесят одну) гривню 94 копійки, з яких заборгованість за кредитом в сумі 3 990 (три тисячі дев’ятсот дев’яносто) гривень 00 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом - 30 933 (тридцять тисяч дев’ятсот тридцять три) гривні 28 копійок, заборгованість за пенею та комісією – 3050 (три тисячі п’ятдесят) гривень 00 копійок, 500 (пятсот) гривень 00 копійок штрафу (фіксованої частини) та 1898 (одну тисячу вісімсот дев’яносто вісім) гривень 66 копійок (процентної складової).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на відшкодування судових витрат 1600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, до Апеляційного суду Житомирської області через Лугинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. В. Данчук