Справа № 393/532/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року смт.Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

у складі:

головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,

за участі секретаря судових засідань Шупрудько К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 15 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 і посвідчений державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори за реєстровим №1361. Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона купила будинок АДРЕСА_1 в ОСОБА_4 за який сплатила йому 5 000 грн.(п'ять тисяч гривень) і отримала ключі від будинку. Зробила в спірному будинку ремонт і користувалася цим будинком до листопада 2013 року. Факт придбання спірного будинку стверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 - рідного брата ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Показання свідків підтверджують наявність юридичного факту, тобто факту набуття нею права на користування будинком і проживання в ньому.

Відповідач ОСОБА_4 приховав факт наявності правовстановлюючого документа на будинок, а тому в установленому законом порядку договір купівлі-продажу будинку не було укладено.

Після смерті її брата - ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона, на прохання ОСОБА_14, продала йому будинок і написала розписку про те, що за будинок АДРЕСА_1 вона отримала 12 000 грн. В повному обсязі кошти отримала 1 березня 2014 року.

Із довідки Верблюзької сільської ради №01-17/231 від 20.09.2016 року вбачається, що в спірному будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_4 і ОСОБА_7, яка 26 грудня 2005 року за № 328 заповідала свій будинок сину - ОСОБА_4.

Тобто, після смерті матері, ОСОБА_4 мав право отримати "свідоцтво про право на спадщину", а не свідоцтво про право власності, видане на підставі рішення Новгородківського райвиконкому від 08 квітня 1988 року № 97.Згідно довідки Державного архіву Кіровоградської області №296/01- 31 від 11.08.2016 року у протоколах засідань за 1988 рік, у рішенні від 08 квітня 1988 року інформація щодо надання права власності на будинок ОСОБА_4 - відсутня.

В порушення вимог частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України згідно якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він є.

Договір купівлі-продажу від 15 грудня 2014 року укладений за довіреністю ОСОБА_4 між ОСОБА_14 і ОСОБА_3. ОСОБА_14 є чоловіком покупця ОСОБА_3, а отже у відповідності до припису частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про ці обставини зазначено в самому договорі купівлі-продажу від 15 грудня 2014 року в пункті 4.3 Договору(сторінка четверта) про те, що " Я, Покупець ОСОБА_3 стверджую, що станом на 15.12.2014 року, на момент придбання майна, перебуваю в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14. Шлюбні договори (контракти) не укладала. У своїй заяві від 15.12.2014 року, яка подана нотаріусу при посвідченні цього договору та залишена в справах на зберіганні, чоловік Покупця дає згоду на придбання вищевказаного ОСОБА_10".

Отже, після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_14, як і його дружина мають у власності спірний будинок по 1/2 частині, кожний. Тому в інтересах укладати правочин від імені продавця ОСОБА_4, ОСОБА_14 не мав права.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_15 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_16 позов не визнав, заперечував щодо його задоволення. Свої заперечення мотивував тим, що вищезазначеній справі відсутній спір про цивільне право, що виникає на підставі укладеного договору, тому позовні вимоги ОСОБА_2, яка не є стороною вищезазначеного договору не можуть бути задоволені. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу , але за кошти , які належали їй ( йому) особисто. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Вищезазначений будинок ОСОБА_3 придбала за особисті кошти. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав:

15 грудня 2014 року між ОСОБА_4 (продавцем) від імені якого по довіреності діє ОСОБА_14 та ОСОБА_3 (покупцем) укладений договір купівлі-продажу житлового будинку. За умовами договору продавець передав у власність (продав) покупцю, а покупець прийняв у власність (купив) житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, під номером 6, що розташований на АДРЕСА_1. Документом, що підтверджує право власності продавця на відчужувану нерухомість є свідоцтво про право власності НОМЕР_1 видане 23.05.2006 року Верблюзькою сільською радою на підставі рішення Новгородківського райвиконкому № 97 від 08.04.1988 року. Житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями продається за 18688 грн., які продавець отримав від покупця до посвідчення договору. Договір підписаний сторонами та нотаріально посвідчений (а. с. 131- 133 зворот).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно стаття 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ст. ст. 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, зокрема, співвласником спірного майна, якими й були у справі позивачі, як співвласники багатоквартирного будинку, у тому числі допоміжних приміщень.

Нотаріальне посвідчення угод означає, що її укладання контролюється державним органом - нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом, що діють на підставі Закону України "Про нотаріат". Нотаріальне посвідчення угод введене з метою забезпечення і перевірки їх законності.

З'ясувавши, що угода не відповідає всім вимогам закону, порушує права осіб та їх законні інтереси нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй ( йому) особисто. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя , за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, та її представник ОСОБА_15, не змогли підтвердити обставини, що укладеним правочином порушено права чи законні інтереси позивача, та не надали будь-яких аргументів та доводів з приводу того що оспорюваний правочин порушує публічний порядок.

Керуючись статтею 41 Конституції України, ст.ст. 203, 204, 215, 655, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним - відмовити.

Копію рішення направити відповідачу ОСОБА_4

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня його проголошення.

Головуючий суддя Ю. РАЧКЕЛЮК