ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р.                                        Справа № 907/431/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:                                        Данко Л.С.,

суддів:                                                            Галушко Н.А.,

                                                            ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання:                    Кіт М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», б/н від 12.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6015/16 від 21.12.2016 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року

у справі № 907/431/16 (головуючий суддя Ремецькі О.Ф., судді: Карпинець В.І., Пригара Л.І.),

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», м. Виноградів, Закарпатської області,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродторг», м. Мукачево, Закарпатської області,

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс», м. Виноградів, Закарпатської області,

про:           1) стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 р., яка станом на 01.11.2016 р. становить 7603888,03 доларів США, з яких: заборгованість по простроченому кредиту в сумі 5986500,00 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 152747942,10 грн.); заборгованість по прострочених процентах в сумі 1560851,25 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 39825743,98 грн.); заборгованість по строковим нарахованим процентам 55775,86 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 1423143,38 грн.), заборгованість по простроченій комісії в сумі 760,92 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 19415,18 грн.); 2) стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 р., яка станом на 01.11.2016 р. становить 32052138,38 грн., з яких: 21714278,14 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 6755149,65 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів; 3327,18 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісії; 2220786,66 грн. 3% річних (ст. 625 ЦК України) за несвоєчасне погашення кредиту; 1357521,46 грн. 3% річних (ст. 625 ЦК України) за несвоєчасну сплату процентів, 1075,29 грн. 3% річних (ст. 625 ЦК України) за несвоєчасну сплату комісії (з урахуванням заяви від 09.11.2016 року про збільшення позовних вимог),(том ІІІ, а. с. 172-176) та 3) стягнення з відповідачів судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-1: не прибув;

від позивача: ОСОБА_2 – п/к за довіреністю № 19/3-02/206 від 14.11.2016 р.;

від відповідача-2: не прибув;

від відповідача-3: не прибув.

Права та обов’язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів – не надходило.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2016 року, справу № 907/431/16 Господарського суду Закарпатської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Желік М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», б/н від 12.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6015/16 від 21.12.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 01.02.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення (докази – оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи).

Також вищезазначеною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Товариству з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ» відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали) (том ІV, а. с. 43-44).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р., від 22.02.2017 р. та від 06.03.2017 р. розгляд справи відкладався, про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

06.03.2017 року розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду за № 125 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 907/431/16 та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів вищезазначену справу розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Данко Л.С., суддів: Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення»).

В судове засідання (05.04.2017 р.) представник апелянта/відповідача-1 не прибув, на електронну адресу Львівського апеляційного господарського суду представником надіслано додаткові обґрунтування до клопотання про призначення судово-бухгалтерської та економічної експертизи б/н від 04.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2464/17 від 05.04.2017 р.), аналогічне клопотання з додатками на 19-ти арк. представником подано через канцелярію суду.

Крім того, у попередньому судовому засіданні, яке відбулося 01.02.2017 р., представником скаржника (ОСОБА_3А.) подано: клопотання за вх. № ЛАГС 01-05/471/17 від 01.02.2017 р. про призначення судово-бухгалтерської та економічної експертизи; клопотання вх. № ЛАГС 01-05/472/17 від 01.02.2017 р. про зупинення провадження у справі та клопотання б/н від 31.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/779/17 від 01.02.2017 р.) про витребування доказів. Відповідно до поданих вище клопотань апелянт просив витребувати зазначені у клопотанні вх. № ЛАГС 01-04/779/17 від 01.02.2017 р. документи, призначити судово-бухгалтерську та економічну експертизи та зупинити провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти клопотань апелянта про зупинення провадження у справі, призначення судово-бухгалтерської та економічної експертизи заперечив, оскільки вважає, що такі клопотання є надуманими та такими, що призведе до затягування розгляду справи, відтак просить у їх задоволенні відмовити. Крім того, представник позивача зазначив, що у зв’язку з поданням апелянта клопотання про витребування доказів по справі, позивачем було подано до матеріалів справи належним чином завірені копії первинних документів з надання кредиту та погашення зобов’язань за платежами, які виникли за кредитом, і, останній міг в порядку ст. 22 ГПК України ознайомитися з ними, зробити з них витяги тощо.

По-суті апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти апеляційної скарги з підстав зазначених у відзиві на скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2, повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, вимог ухвали суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, поштовим відділенням поштову кореспонденцію неодноразово повернуто з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Від відповідача-3 представник в судове засідання, повторно, не прибув, вимог ухвали суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано відповідачем-3 05.01.2017 р. за № 90300 04678434 та наступною рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», б/н від 12.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6015/16 від 21.12.2016 р.) до провадження, та з підстав зазначених в ухвалах суду від 01.02.2017 р., від 22.02.2017 р. та від 06.03.2017 р. розгляд справи відкладався, про що сторін було повідомлено рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Однак, уповноважені представники відповідачів -1, 2 та 3 в судове засідання, не прибули.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 р. участь уповноважених представників сторін обов’язковою не визнавалась (том VІІ, а. с. 110-112).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р. (пунктом 7 резолютивної частини ухвали) зобов’язано відповідачів-2 та -3 (ТзОВ «Європродторг» та ТзОВ «Виноградівський райагротехсервіс») подати: копію довідки з ЄДРПОУ; копію Статуту; письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак, вимоги ухвали суду відповідачем-2 та -3 виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 907/431/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представників апелянта/відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Щодо поданого представником апелянт/відповідача-1 у попередніх судових засіданнях клопотання вх. № ЛАГС 01-05/471/17 від 01.02.2017 р. про призначення судово-бухгалтерської та економічної експертизи (з урахуванням доповнень до клопотання про призначення відповідної експертизи), колегія суддів зазначає наступне.

З клопотання вх. № ЛАГС 01-05/471/17 від 01.02.2017 р. про призначення судово-бухгалтерської та економічної експертизи вбачається, що скаржник просить поставити судовому експерту наступні питання, а саме: 1) Чи підтверджуються наявними у сторін первинними бухгалтерськими документами станом на 29.11.2016 року факт отримання Позичальником кредитних коштів на виконання Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011 року зі всіма додатковими угодами до нього? Якщо так, то в якій сумі та у якій валюті отримані Позичальником кредитні кошти? 2) Чи підтверджуються наявними у сторін первинними бухгалтерськими документами станом на 29.11.2016 року заборгованість по Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011 року зі всіма додатковими угодами до нього на загальну суму 7603888,03 доларів США та суму 32052138,38 грн. пені? 3) Чи правильно розраховані та нараховані суми штрафних санкцій, пені, відсоткової ставки та комісії по Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011 року за період 2011- 2016 p.; 4) Провести повний розрахунок заборгованості Відповідачів перед Позивачем станом на 29.11.2016 року по Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011 року зі всіма додатковими угодами до нього із зазначенням періодів виникнення заборгованості, розміру та валюти зобов'язання з врахуванням першого та другого питання експертизи.

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 “ Про деякі питання практики призначення судової експертизи ”, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. (п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором з урахуванням штрафних санкцій, які зазначені у кредитному договорі.

З вищенаведених питань вбачається, що поставлені на вирішення експерта питання стосуються порядку проведення позичальником (апелянтом/відповідачем-1) розрахунків з банком (позивачем) за кредитним договором № 250311 від 25.03.2011 р., проте, порядок та строки повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, порядок притягнення позичальника до відповідальності за прострочення повернення кредиту та сплати процентів і комісій сторони погодили в умовах договору кредитної лінії № 250311 від 25.03.201 р.

Таким чином, винесені апелянтом на вирішення судового експерта питання безпосередньо стосуються умов вказаного кредитного договору та можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам договору в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (розрахунками кредитної заборгованості, наданими сторонами, банківськими виписками про рух коштів по рахунку, меморіальними ордерами, як доказами надання кредиту, доказами, які свідчать про направлення позивачем відповідачу претензії про дострокове повернення кредиту тощо). Тобто, вирішення питань, поставлених перед експертом, не потребує спеціальних знань, оскільки наявні у матеріалах справи докази документи достатніми для встановлення фактів, що входять до предмету доказування у даній справі та підлягають дослідженню судом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідне клопотання про призначення судово-бухгалтерської та економічної експертизи було подано суду першої інстанції, яке місцевим господарським судом було правомірно відхилено з підстав зазначених у судовому рішенні, яке оспорюється.

Також слід зазначити, що призначення вищезазначених експертиз призведе до затягування судового процесу та є зловживанням процесуальними правами сторін.

Відповідно до вищенаведеного, колегія суддів вважає, відмовити у задоволенні клопотання вх. № ЛАГС 01-05/471/17 від 01.02.2017 р. про призначення судово-бухгалтерської та економічної експертизи (з урахуванням доповнень до клопотання про призначення відповідної експертизи).

Щодо клопотання апелянта вх. № ЛАГС 01-05/472/17 від 01.02.2017 р. про зупинення провадження у справі до вирішення питання про розгляд кредиторських вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» в межах справи № 907/766/16 про банкрутство ТзОВ «Консервний завод «Універ», колегія судді зазначає наступне.

Як вбачається з поданого представником апелянта/відповідача-1 клопотання про зупинення провадження у справі № 907/431/16, підставою для зупинення провадження у вищезазначеній справі, є прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови від 07.12.2016 р. про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», відкриття ліквідаційної процедури строком дванадцять місяців та оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ») банкрутом, що на думку апелянта, відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» існують визначені законом підстави для зупинення провадження у справі № 907/431/16.

Відповідно до частини першої та другої статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст ч. 4 ст. 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Зі змісту ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що законодавець чітко визначив можливість зупинення саме позовного провадження у разі порушення провадження справи про банкрутство. Проте, перегляд рішення місцевого господарського суду у даній справі здійснюється не в позовному, а в апеляційному порядку, тобто, має місце апеляційне провадження.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

Тобто, під апеляційним провадженням слід розуміти перегляд вищестоящою судовою інстанцією, відповідно до встановленої законом процедури, судових рішень, які не набрали законної сили, з метою перевірки їх законності і обґрунтованості, виявлення порушень закону як суб'єктами права, так і судами першої інстанції та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушень.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення апеляційного провадження по справі № 907/431/16 в силу ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - відсутні.

Окрім того, відповідно до приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Згідно п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Аналізуючи вищевикладене, оцінюючи зміст підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 907/431/16, висвітлені скаржником у клопотанні, надавши правову оцінку обставинам порушення провадження у справі № 907/766/16 про банкрутство боржника – ТзОВ «Консервний завод «Універ» колегія суддів приходить до висновку, що розгляд останньої не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі та перегляду апеляційним судом рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 79 ГПК України (зі змінами та доповненнями), господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Частина 2 коментованої статті передбачає випадки, коли господарський суд має право, але не зобов'язаний зупиняти провадження у справі. До таких випадків віднесено:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто будь-які інші обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі.

В даному випадку обставин, які перелічені в частинні 2 статті 79 ГПК України відсутні.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що сторони, зокрема, апелянт/відповідач повинні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, відтак подане представником апелянта/відповідача клопотання про зупинення провадження у справі № 914/2464/15, є надуманим та таким, що призведе до затягування розгляду справи, відтак у його задоволенні слід відмовити.

Щодо клопотання скаржника б/н від 31.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/779/17 від 01.02.2017 р.) про витребування доказів, в якому представник просив витребувати у Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 0032129) первинні документи з надання кредиту та погашення зобов’язань за платежами, які виникають за кредитом, а саме: розпорядження, меморіальні ордери, платіжні доручення, заявки та інші документи, що стали підставою для видачі кредитних коштів (перерахування кредитних коштів на рахунку позичальника), також до клопотання долучено копії наступних документів: банківська виписка ТзОВ «Консервний завод «Універ»; банківська виписка ПАТ «Державний ощадний банк України»; заява вих. № 118/17 від 24.01.2017 р. про надання документів (запит до ПАТ «Державний ощадний банк України» про надання копій документів з доказом відправлення); заява вих. № 118/17 від 24.01.2017 р. про надання документів (запит до Філії – Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» з відміткою про отримання), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р. пунктом 2 резолютивної частини, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, витребувано у Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 0032129) первинні документи з надання кредиту та погашення зобов’язань за платежами, які виникають за кредитом, а саме: розпорядження, меморіальні ордери, платіжні доручення, заявки та інші документи, що стали підставою для видачі кредитних коштів (перерахування кредитних коштів на рахунку позичальника).

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем вимоги ухвали суду від 01.02.2017 р. було виконано та надано належним чином завірені копії первинних документів, відповідно до наведеного клопотання апелянта/відповідача-1 б/н від 31.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/779/17 від 01.02.2017 р.) про витребування доказів, яке апеляційним судом було задоволено, подані позивачем докази знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 року по справі № 907/431/16 (головуючий суддя Ремецькі О.Ф., судді: Карпинець В.І., Пригара Л.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ» (90300, Закарпатська обл., Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Промислова, 1, код ЄДРЮОФОП 32218536) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРЮОФОП 00032129) заборгованість за договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року в розмірі 7603888,03 доларів США, що еквівалентно 194.016.244,64 грн. (сто дев’яносто чотири мільйона шістнадцять тисяч двісті сорок чотири грн. 64 коп.), в тому числі 5986500,00 дол. США заборгованість по простроченому кредиту, 1560851,25 доларів США заборгованості по прострочених відсотках, 55775,86 доларів США заборгованості по строковим нарахованим процентам, 760,92 доларів США заборгованості по простроченій комісії, та суму 32052138,38 грн. (тридцять два мільйона п’ятдесят дві тисячі сто тридцять вісім грн. 38 коп.), в тому числі 21714278,14 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6755149,65 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3327,18 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 2220786,66 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1357521,46 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків, 1075,29 грн. три відсотки річних за несвоєчасну сплату комісії, а також суму 206700,00 грн. (двісті шість тисяч сімсот грн. 00 коп.) судового збору (п. п. 1, 2 резолютивної частини рішення). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродторг» (89600, АДРЕСА_1, код ЄДРЮОФОП 33852814) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРЮОФОП 00032129) заборгованість за договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року в розмірі 7603888,03 доларів США, що еквівалентно 194016244,64 грн. (сто дев’яносто чотири мільйона шістнадцять тисяч двісті сорок чотири грн. 64 коп.), в тому числі 5986500,00 доларів США заборгованість по простроченому кредиту, 1560851,25 доларів США заборгованості по прострочених відсотках, 55775,86 доларів США заборгованості по строковим нарахованим процентам, 760,92 доларів США заборгованості по простроченій комісії, та суму 32052138,38 грн. (тридцять два мільйона п’ятдесят дві тисячі сто тридцять вісім грн. 38 коп.), в тому числі 21714278,14 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6755149,65 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3327,18 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 2220786,66 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1357521,46 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків, 1075,29 грн. три відсотки річних за несвоєчасну сплату комісії, а також суму 206700,00 грн. (двісті шість тисяч сімсот грн. 00 коп.) судового збору (п. 2.1 резолютивної частини рішення). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» (90300, Закарпатська обл., Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00903819) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРЮОФОП 00032129) заборгованість за договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 року в розмірі 7603888,03 доларів США, що еквівалентно 194016244,64 грн. (сто дев’яносто чотири мільйона шістнадцять тисяч двісті сорок чотири грн. 64 коп.), в тому числі 5986500,00 доларів США заборгованість по простроченому кредиту, 1560851,25 доларів США заборгованості по прострочених відсотках, 55775,86 доларів США заборгованості по строковим нарахованим процентам, 760,92 доларів США заборгованості по простроченій комісії, та суму 32052138,38 грн. (тридцять два мільйона п’ятдесят дві тисячі сто тридцять вісім грн. 38 коп.), в тому числі 21714278,14 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6755149,65 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3327,18 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 2220786,66 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1357521,46 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків, 1075,29 грн. три відсотки річних за несвоєчасну сплату комісії, а також суму 206700,00 грн. (двісті шість тисяч сімсот грн. 00 коп.) судового збору (п. п. 2.2 резолютивної частини рішення)(том ІV, а. с. 28-29, 30-35).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 29.11.2016 р. у справі № 907/431/16, апелянт/відповідач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІV, а. с. 51-55), просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/431/16 від 29.11.2016 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням судом усіх обставин справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення.

Так, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем суду першої інстанції не було подано первинних доказів видачі кредиту та розрахунки, викладені у висновку експертного економічного дослідження, зроблені не на підставі первинних бухгалтерських документів, оскільки надані позивачем виписки з банківських рахунків не підтверджують факт видачі кредитних коштів на виконання умов кредитного договору.

Також апелянт зазначає, що всі розрахунки позивача, а також спеціаліста, викладені в експертному дослідженні, який наданий позивачем, виконані на підставі з порушенням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, апелянт також в апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції не було задоволено клопотання скаржника про призначення судово-бухгалтерської та економічної експертизи, якою на думку скаржника було проведено детальний розрахунок.

Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», звернувся до суду з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», м. Виноградів Закарпатської області, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродторг», м. Мукачево Закарпатської області, до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс», м. Виноградів Закарпатської області, про          стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредитної лінії № 250311 від 25.03.2011 р., яка станом на 23.06.2016 р. становить 7328607,17 доларів США та 14025842,18 грн., який ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.07.2016 року прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 27.07.2016 р. (том І, а. с. 7).

З підстав зазначених в ухвалі місцевого господарського суду від 27.07.2016 р., від 16.08.2016 р. розгляд справи було відкладено на 04.10.2016 р. про що сторін було повідомлено згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем 10.08.2016 року, через канцелярію місцевого суду, подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 02.5.1-14/10303/16 (том ІІ, а. с. 118-121), в якому позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованості в сумі 7438359,67 доларів США та 20073652,85 грн. станом на 04.08.2016 р.

Крім того, заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем також було подано 19.10.2016 р. за вх. № 02.5.1-14/13419/16 (том ІІІ, а. с. 127-130) та від 09.11.2016 р. за вх. № 02.5.1-14/14318/16. (том ІІІ, а. с. 172-176).

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 10.08.2016 р. вх. № 02.5.1-14/10303/16 (том ІІ, а. с. 118-121), від 19.10.2016 р. за вх. № 02.5.1-14/13419/16 (том ІІІ, а. с. 127-130) та від 09.11.2016 р. за вх. № 02.5.1-14/14318/16. (том ІІІ, а. с. 172-176) були прийняті місцевим господарським судом до розгляду, та даний спір розглянуто по суті в межах позову з урахуванням останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог від 09.11.2016 р. (вх. № 02.5.1-14/14318/16).

З огляду на викладене колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог, або заявлення “додаткових” позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви (а. с. 8-14) до місцевого господарського суду заявлено вимогу про стягнення з відповідачів на свою користь заборгованості в сумі 7328607,17 доларів США та 14025842,18 грн. станом на 23.06.2016 р.

В заяві про збільшення позовних вимог від 10.08.2016 р. вх. № 02.5.1-14/10303/16 (том ІІ, а. с. 118-121), позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованості в сумі 7438359,67 доларів США та 20073652,85 грн. станом на 04.08.2016р.

В заяві про збільшення позовних вимог від 19.10.2016 р. за вх. № 02.5.1-14/13419/16 (том ІІІ, а. с. 127-130) позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованості в сумі 7548112,17 доларів США та 29488933,84 грн. станом на 23.06.2016р.

Та у заяві про збільшення позовних вимог від 09.11.2016 р. за вх. № 02.5.1-14/14318/16. (том ІІІ, а. с. 172-176) позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованості в сумі 7603888,03 доларів США та 32052138,38 грн. станом на 26.06.2016 р.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що сума позовних вимог змінювалась у зв’язку із строком нарахування.

Відтак, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд правомірно оцінив подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог від 09.11.2016 року (вх. № 02.5.1-14/14318/16.), як заяву про збільшення розміру позовних вимог за тими вимогами, які було заявлено в позовній заяві.

Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідачем-1, під час розгляду справи в суді першої інстанції, було подано клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи (вх. № 02.5.1-14/10567/16 від 16.08.2016 р., том ІІ, а. с. 160-162) та клопотання про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи (вх. № 02.5.1-14/14928/16 від 22.11.2016 р., том ІІІ, а. с. 215а-217), у задоволенні яких місцевим судом було відмовлено, про що зазначено у рішенні місцевого господарського суду від 29.11.2016 р. у справі № 907/431/16 відмовлено.

З огляду на вищенаведене колегія суддів зазначає, як уже було вище зазначено у цій постанові колегією суддів апеляційної інстанції в тій частині уже було досліджено правильність застосування норм матеріального та процесуального права, відтак в тій частині подані вище клопотання дослідження не потребують.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, відповідно до приписів статті 101 ГПК України, розглянувши матеріали даної справи, оцінивши докази, які були подані сторонами по даній справі та зібрані судом, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, встановила наступне.

25 березня 2011 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Позивач – у справі, Банк – за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ» (Відповідач-1 – у справі, Позичальник – за договором) було укладено Договір кредитної лінії № 250311, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №1 від 02.08.2011 до Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011, додатковою угодою №2 від 20.10.2011 до Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011, додатковою угодою №3 від 30.03.2012 до Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011, додатковою угодою №4 від 30.10.2012 до Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011, додатковою угодою №5 від 27.08.2013 до Договору кредитної лінії №250311 від 25.03.2011 (далі - кредитний договір) (том І, а. с. 14-24, 26-27, 28-29, 30, 31, 32-34).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений кредитний договір та додатки до кредитного договору, укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208, 1054 Цивільного кодексу України.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є кредитним договором (ст. 1054 ЦК України), правовідносини за яким регулюються приписами ОСОБА_1 71 ЦК України.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов даного договору Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у розмірі 6837500 (шість мільйонів вісімсот тридцять сім тисяч п’ятсот) доларів США (далі - Кредит) з платою за користування кредитом, розрахованою на основі процентної ставки в розмірі 11% (одинадцять) процентів річних та остаточним терміном повернення не пізніше 31 грудня 2017 року.

Згідно з пунктом 2.2. кредитного договору (в редакції додаткової угоди №2 від 20.10.2011р.), кредит надається у вигляді мультивалютної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 31 грудня 2017 року.

У пункті 2.3. кредитного договору (в редакції додаткової угоди №5 від 27.08.2013р.), сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в еквіваленті 6 837 500 (шість мільйонів вісімсот тридцять сім тисяч п’ятсот) доларів США.

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. кредитного договору сторони передбачили, що кредит може надаватися в таких валютах: долар США та гривня, погашення Кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання Кредиту (його частини).

Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 27.08.2013р.), кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі (надалі - цільове призначення кредиту), відтак, сторони домовились внести зміни в п. 2.4 договору кредитної лінії та викласти в наступній редакції:

« 2.4.1. даного кредитного договору транш у розмірі, що не перевищує еквіваленту 26000000,00 (двадцять шість мільйонів) гривень 00 копійок на рефінансування заборгованості перед Банком, згідно кредитного договору №80606 від 06.06.2008 р. та №80606/1 від 06.06.2008 р., укладених між Позичальником та Банком;

2.4.2. другий транш у розмірі, що з попереднім траншем не перевищуватиме 6202500 доларів США на поповнення обігових коштів;

2.4.3. третій транш в розмірі не більше 625000 доларів США, що в загальній сумі з попередніми траншами не перевищуватиме Діючого ліміту кредитування надати на поповнення обігових коштів.».

Пунктом 2.7. кредитного договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник зобов’язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом Сторони повинні керуватись наступним:

Проценти за користування кредитом, виданим з цільовим призначенням згідно пунктів 2.4.1. та 2.4.2. кредитного договору, розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 11% (одинадцять) процентів річних у доларах США та 15,5% річних у гривні, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором. Проценти за користування кредитом, виданим з цільовим призначенням згідно пункту 2.4.3. Кредитного договору, розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 11 % (одинадцять) процентів річних у доларах США та 20,0 % річних у гривні, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (підпункт 2.7.1. Кредитного договору в редакції додаткової угоди №5 від 27.08.2013р.).

Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором (підпункт 2.7.2. кредитного договору).

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4. цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше 10 числа, місяця, наступного за звітним, а в разі достроковою погашення кредиту, одночасно з погашенням кредиту.

Відповідно до підпункту 3.1.1 кредитного договору Банк відкриває Позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у Банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих Позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту, визначеним пунктом 2.4 цього договору.

У відповідності до пп. 5.3.1. кредитного договору Позичальник зобов’язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов’язання.

Згідно з підпункту 5.3.2. кредитного договору Позичальник зобов’язаний точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

У відповідності до пп. 3.3.1. кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов’язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), в тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за Кредитним договором.

Підпунктом 3.3.2. кредитного договору визначено, що після отримання Позичальником від Банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту Позичальник зобов’язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов кредитного договору).

Згідно з п. 9.2 кредитного договору сторони погодили, що вищевказані положення Кредитного договору передбачають можливість виникнення обставин, при настанні яких у Позичальника виникає зобов’язання перед Банком негайно погасити заборгованість по Кредиту, а також сплатити на користь Банку інші платежі по цьому договору.

Відповідно до наведеного, позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 6837500 доларів США, що підтверджується виписками по особовим рахункам (том І, а. с. 35-241).

Також, вищенаведене підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень, які були подані суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали суду.

Щодо тверджень апелянта, що суд першої інстанції, постановляючи судове рішення на користь позивача не витребував всіх первинних бухгалтерських документів, які підтверджували факт отримання ТзОВ «консервний завод «Універ» кредитних коштів, колегія суддів вважає надуманими та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки, спростовуються вищенаведеними документами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до наведеного, на виконання зобов’язань Позичальника за Кредитним договором забезпечено, договором поруки № 251011/3 від 27.08.2013, укладеним між Банком (Позивач – у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю “Європродторг” (Поручитель 1 – у справі, Відповідач-2 – у справі) та Позичальником (Боржник, Відповідач-1 – у справі) (далі - Договір поруки 1);

Також між сторонами у справі було укладено договір поруки № 210311-п1 від 25.03.2011 та 3 (трьома) додатковими угодами до цього Договору, укладеним між Банком (Позивачем), товариством з обмеженою відповідальністю “Виноградівський райагротехсервіс” (Поручитель 2, Відповідач 3- у справі) та Позичальником (Боржник, Відповідач-2 – у справі) (далі - Договір поруки 2), (далі за текстом - Договори поруки).

Слід зазначити, що вищезазначені договори поруки та додаткові угоди, укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208, 1054 Цивільного кодексу України та є чинними не скасованими, доказів протиленого сторонами, зокрема апелянтом не подано.

Відповідно до пунктів 1.1. Договорів поруки Поручитель зобов’язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником зобов’язання за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Пунктами 2.1. Договорів поруки передбачено, що у разі порушення Позичальником виконання зобов’язання або будь-якої його частини Кредитор має право вимагати від Поручителя виконання зобов’язання Позичальника перед Кредитором, згідно з умовами Кредитного договору, в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з пунктом 2.4. Договорів поруки, якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до Кредитного договору Позичальником не буде сплачено такий платіж Кредитору, Позичальник та/або Кредитор зобов’язуються повідомляти Поручителя про таке прострочення платежу. Поручитель зобов’язується протягом п’яти календарних днів з моменту отримання повідомлення Кредитора або Позичальника згідно п. 2.4. цього Договору виплатити несплачену Позичальником суму Кредитору.

Як зазначено у пунктах 3.1. Договорів поруки, Поручитель відповідає по зобов’язаннях за Кредитним договором перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник.

Пунктами 3.2. Договорів поруки передбачено, що Поручитель та Позичальник залишаються зобов’язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов’язання по Кредитному договору не будуть виконані повністю.

У зв’язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, Банк скористався своїм правом, передбаченим п.3.3.1 Кредитного договору та направив вимоги про дострокове повернення кредиту за Кредитним договором на адреси: Позичальника (вих. №55/2-08/595- 4034 від 19.04.2016), Поручителя 1 (вих. № 55/2-08/616-4135 від 21.04.2016) та Поручителя 2 (вих. №55/2-08/615-4134 від 21.04.2016), в яких зауважено на необхідності здійснити повне погашення заборгованості за Кредитним договором (том І, а. с. 250-251).

З огляду на невиконання Позичальником зобов’язань за Кредитним договором, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом та просить стягнути на його користь прострочену заборгованість, що станом на 29.11.2016 складає 7.603.888,03 доларів США, що еквівалентно 194.016.244,64 грн., в тому числі 5.986.500 дол. США заборгованість по простроченому кредиту, 1.560.851,25 дол. США заборгованості по прострочених відсотках, 55.775,86 доларів США заборгованості по строковим нарахованим процентам, 760,92 дол. США заборгованості по простроченій комісії, а також стягнення суми 32.052.138,38 грн., в тому числі 21.714.278,14 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6.755.149,65 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3327,18 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 2.220.786,66 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1.357.521,46 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків, 1075,29 грн. - три відсотки річних за несвоєчасну сплату комісії.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, з чим погоджується колегія суддів, апелянтом/відповідачем-1 були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення в повному обсязі суми кредиту за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, розмір якої станом на 29.11.2016 складає 7603888,03 доларів США, що еквівалентно 194016244,64 грн., в тому числі 5986500,00 доларів США заборгованість по простроченому кредиту, 1560851,25 доларів США заборгованості по прострочених відсотках, 55775,86 доларів США заборгованості по строковим нарахованим процентам, 760,92 доларів США заборгованості по простроченій комісії.

Положеннями ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищенаведене, позивачем належним чином доведено надання спірної суми кредитних коштів відповідачу 1, доказів її погашення ні у встановленому договором порядку, ні на письмові вимоги ані боржником, ані поручителями, суду не подано, тому, з огляду на згадані норми права, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу положень пп. 7.1.1 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення суми Кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування Кредитом Позичальник зобов’язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.

Згідно з пп. 7.1.4 Кредитного договору завдані Банку збитки Позичальник зобов’язується відшкодувати в повному обсязі, понад неустойку, пеню та штраф, і несе відповідальність за їх відшкодування всім належним йому майном.

Відповідно до вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідачів суму 32052138,38 грн., в тому числі 21714278,14 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6755149,65 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3327,18 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 2220786,66 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1357521,46 грн. три відсотки річних за несвоєчасне погашення відсотків, 1075,29 грн. три відсотки річних за несвоєчасну сплату комісії.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду у даній справі про те, що поданий розрахунок обґрунтованим та правомірним, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно з наданих ним розрахунків.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи усе вищенаведене, дослідивши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача-1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 р. у справі № 907/431/16 - без змін.

Також слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ», б/н від 12.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/6015/16 від 21.12.2016 р.) до провадження та п. 2 резолютивної частини ухвали відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (том ІV, а. с.43-44).

Станом на час прийняття постанови по справі № 907/431/16 скаржником не було сплачено в повному обсязі судовий збір в сумі 225096,30 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ» (90300, Закарпатська обл., с. Виноградів, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 32218536) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 225096,30 грн. за подання апеляційної скарги.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 35, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року у справі № 907/431/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Універ» (90300, Закарпатська обл., с. Виноградів, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 32218536) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 225096,30 грн. за подання апеляційної скарги.

3.          Місцевому господарському суді видати наказ.

4.          Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-1.

5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.          Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя            Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

           05.04.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 11.04.2017 р.