ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року Справа № 923/485/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Брат-2", смт. Каланчак Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України", смт. Каланчак Херсонської області

про стягнення 67070,30 грн., розірвання договору та зобов'язання повернути майно

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважені особи ОСОБА_1, довір. від 06.02.2014, ОСОБА_2, довір. від 05.10.2016

від відповідача - директор ОСОБА_3, уповноважена особа ОСОБА_4, довір. № 1 від 12.01.2017

Фермерське господарство "Брат-2" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" (відповідач) з позовом, в якому просить:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" заборгованість за користування частиною меліоративної системи в 2015р. у розмірі 67070,30 грн., з якої: 65755,20 грн. - сума основного боргу та 1315,10 грн. - сума пені;

- розірвати договір суборенди №2904/15-р від 29.04.2015 року, укладений між фермерським господарством "Брат-2" і товариством з обмеженою відповідальністю "Рис України";

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України" повернути фермерському господарству "Брат-2" частину меліоративної системи площею 149,8 га., яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Каланчацького району.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.07.2016 р. у справі №923/485/16 позовні вимоги задоволено частково.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 вказане рішення залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 26.07.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 скасовано. Справу № 923/485/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

          Згідно повторного автоматичного розподілу справу № 923/485/16 передано на розгляд судді Ярошенко В.П.

          Ухвалою від 14.02.2017 справу 923/485/16 прийнято до провадження суддею Ярошенко В.П.

Згідно постанови від 18.01.2017 колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що "суди першої та апеляційної інстанцій, не дослідили доводів відповідача про те, що майно за договором від 29.04.2015 стороною позивача на виконання умов договору від 29.04.2015 не передавалось, а стороною відповідача не приймалось, оскільки суди, встановивши відсутність акта приймання - передачі майна, який є невід'ємною частиною договору від 29.04.2015 дійшли висновку, що договір між сторонами - є укладеним.

Також, судами невірно застосовані норми матеріального права щодо моменту укладення договору та моменту виникнення зобов'язань за договором від 29.04.2015.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що оскільки відповідач сплатив частину плати за користування меліоративною системою, вказавши в платіжному дорученні реквізити саме договору №2904/15-р від 29.04.2015 свідчить, що між позивачем та відповідачем дійсно 29.04.2015 укладено договір суборенди меліоративної системи №2904/15-р і саме із вказаним моментом суди пов'язують момент виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати суборендної плати за користування меліоративною системою, зазначаючи його з 29.04.2015 по 31.12.2015 є помилковим, оскільки як вбачається з матеріалів справи майно перебуває у користуванні відповідача з 30.04.2015 року, а не з 29.04.2015.

Крім того, згідно акта приймання - передачі майна, він є невід'ємною частиною саме договору суборенди б/н від 30.04.2015, оригінал якого був досліджений під час судового розгляду, за яким майно перебуває в користуванні відповідача з 30.04.2015, проте судами попередніх інстанцій не було надано жодної правової оцінки вказаній обставині, що у даному випадку є істотним значенням значення для правильного вирішення спору, зокрема, в частині визначення моменту укладення договору, моменту переходу прав на користування майном та обґрунтованості розрахунку боргу і моменту нарахування пені.

Також суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи необхідність застосування до спірних правовідносин частину 1 статті 785 Цивільного кодексу України, про зобов'язання наймача повернути наймачеві річ у стані в якому вона була одержана або у стані, який обумовлено договором, дійшли передчасного висновку про те, що відповідач безпідставно продовжує користуватись орендованим майном.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставно висновку про те, що між сторонами спору діє договір суборенди меліоративної системи від 29.04.2015, оскільки зі змістів договорів від 29.04.2015 та від 30.04.2015, вбачається, що предметом цих договорів є одна і та ж частина меліоративної системи, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Каланчацькому районі. Вказаним обставинам оцінка не була надана, адже за угодою від 30.04.2015, майно визначене пунктом 1, на виконання вимог пункту 2.2 цього договору було передано в користування і перебуває саме у відповідно до умов цього договору і акта в законному користуванні ТОВ "Рис України" про, що свідчить акт приймання - передачі, відповідно до його змісту містить відсилання на договір саме від 30.04.2015 та є невід'ємною його частиною, а договір від 29.04.2015 не містить такого акта.

під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права".

          Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

30.03.2017 представник позивача подав письмове клопотання про проведення судової технічної експертизи, посилаючись на ст. 22, 41, 42 ГПК України. Клопотання мотивовано тим, що у відзиві відповідач заявляє про відсутність будь-яких відносин між позивачем, мотивуючи свої доводи відсутністю Договору за №2904/15-Р від 29.04.2015 р. Натомість відповідач наполягає, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем виникли за Договором суборенди б/н від 30.04.2015 р., який і було надано на огляд в судовому процесі. Позивачем же на огляд надано примірник Договору від 29.04.2015 р. за № 2904/15-Р, відповідно до якого і виникли взаємовідносини між сторонами.

Зазначає, що факт підписання Договору суборенди має суттєве значення для розгляду справи, та з метою встановлення правдивості чи спростування вказаних тверджень і враховуючи, що встановлення вказаних фактів потребує спеціальних знань і просить призначити судову технічну експертизу. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на клопотання про проведення експертизи, в яких заперечив проти задоволення вищевказаного клопотання, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Дане заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Взявши до уваги доводи сторін та надавши їм правову оцінку, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про проведення судової технічної експертизи, врахувавши наступне.

Частиною 1 ст.41 ГПК України встановлено, що для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд зазначає, що при вирішенні даного спору не вбачає наявності існування тих питань, які б потребували роз'яснень та/або потребували спеціальних знань.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вимоги позивача не узгоджуються із зобов’язаннями, що виникли за Договором від 30.04.2015 р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи містять договір суборенди №2904/15-Р від 29.04.2015р. (далі договір від 29.04.2015 р.) укладений між Фермерським господарством "Брат-2" (надалі - позивач або орендар) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рис України" (надалі - відповідач або суборендар).

Відповідно до умов п.1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає згідно акту прийому-передачі, в тимчасове платне користування частину меліоративної системи (надалі - майно), яке знаходиться на території Олександрівської сільської ради. Загальна площа меліоративної системи, яка передається в суборенду складає 149,8 га.

Згідно умов п.2.1. договору зазначене в п.1.1. даного договору майно повинно бути передане орендарем та прийняте суборендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору.

Передача майна в оренду здійснюється за ОСОБА_2 прийому-передачі, який підписується кожною із сторін (п.2.2. договору).

Згідно умов п.п.4.1. договору суборендар сплачує орендну плату за кожний рік користування майном в розмірі 10 (десяти) відсотків балансової вартості меліоративної системи, що складає 137180,52 грн., в т.ч. ПДВ, в рік.

Відповідно до умов п.п.4.2. договору орендна плата сплачується щорічно в період з 20 січня по 31 січня, але не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з дня виставлення рахунку для оплати суборендарю, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря.

Також відповідно до умов п.5.3. договору суборендар зобов'язується сплачувати орендну плату у встановлений договором термін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 06.05.2015р. представник ТОВ "Рис України" отримав договір суборенди №2904/15-Р від 29.04.2015р. для ознайомлення та подальшого його підписання, який було повернуто позивачу 23.06.2015р. засобами поштового зв'язку разом із актом прийому-передачі майна, який датований 30.04.2015 року. Відповідно до супровідного листа відповідача за № 96 від 16.06.2015р., останній акцептував договір суборенди і акт приймання-передачі майна та зобов'язався виконувати всі обов'язки за даним договором належним чином.

09 липня 2015 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з описом були направлені документи серед яких були:

- Акцептований договір суборенди №2904/15-Р від 29.04.2015р. (примірник відповідача);

- ОСОБА_2 приймання-передачі частини меліоративної системи (примірник відповідача);

- Рахунок на оплату суборенди частини меліоративної системи за період з 29.04.2015 року по 31.12.2015 року за №16 від 09.07.2015 р.;

- Розрахунок нарахування суборендної плати за користування меліоративною системою в 2015 році. Даний лист з додатком був отриманий відповідачем 28.07.2015р.

Позивач зазначає, що оскільки рахунок для сплати суборендної плати за користування частиною меліоративної системи в 2015 році позивач отримав 28.07.2015р., то кінцевим терміном сплати за рахунком №16 від 09.07.2015р., враховуючи п.4.2. договору, є 30.07.2015р.

Відповідно до наданого розрахунку нарахування суборендної плати за користування майном в 2015 році та на підставі направленого рахунку, відповідач до 30.07.2015р. мав сплатити наступний розмір суборендної плати - 92619,72 грн.., в т.ч.:

- за період з 29.04.2015р. по 30.06.2015р. - 24029,46 грн.;

- за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. - 68590,26 грн.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов п.4.2. та п.5.3. договору не сплатив суму орендної плати.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 25.09.2015р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, була направлена відповідачу перша претензія на суму 46892,88 грн. Дану претензію відповідач отримав 28.09.2015 року.

04 березня 2016 року позивачем була направлена відповідачу рекомендованим листом з описом друга претензія на суму 93191,30 грн., додатком до якої був розрахунок нарахування суборендної плати за користування частиною меліоративної системи в 2015 році. Дану претензію відповідач отримав 06.04.2016р.

Позивач зазначає, що 23 березня 2016 року та 28 березня 2016 року відповідач на виконання умов договору суборенди №2904/15-Р від 29.04.2015р. перерахував позивачу суму за суборенду частини меліоративної системи, яка у загальному розмірі становить 27436,10 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 25).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, сума боргу відповідача за користування частиною меліоративної системи в 2015 році згідно договору суборенди №2904/15-Р від 29.04.2015р. складає 65755,20 грн.

Позивач також зазначає, що відповідно до умов п.6.3. договору у разі не виконання умов п.4.2. договору, орендар має право розірвати договір суборенди в односторонньому порядку повідомивши про це суборендаря протягом 7 календарних днів відповідно до чинного законодавства.

04 березня 2016 року позивачем разом із другою претензією відповідачу було направлено лист за вих. №17 від 04.03.2016р., в якому на підставі п.6.3. договору позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору суборенди №2904/15-Р від 29.04.2015р., через 7 (сім) днів з дати отримання даного листа. Даний лист отримано відповідачем 06.04.2016 р. (т. 1, а.с. 23-24).

Отже, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору суборенди №2904/15-Р від 29.04.2015р., позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за користування частиною меліоративної системи у 2015 році в розмірі 65755,20 грн., суму пені у розмірі 1315,10 грн. Також позивач просить суд розірвати договір суборенди №2904/15-Р від 29.04.2015р., на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України, у зв'язку з істотним порушенням договору відповідачем, яке полягає у невиконанні обов'язку щодо сплати орендної плати. Крім того, у зв'язку з розірванням договору суборенди та відсутністю у відповідача правових підстав для продовження користування орендованим майном, позивач також просить зобов'язати відповідача повернути позивачу частину меліоративної системи площею 149,8 га., яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Каланчацького району.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду за захистом своїх прав.

Крім того, матеріали справи містять договір суборенди частини меліоративної системи б/н від 30.04.2015р. (далі договір від 30.04.2015 р.) укладений між Фермерським господарством "Брат-2" (надалі - позивач або орендар) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рис України" (надалі - відповідач або суборендар).

За змістом укладеного договору від 30.04.2015 р. (п. 1.1.) орендар передає, а суборендар приймає згідно акту прийому-передачі, в тимчасове платне користування частину меліоративної системи, яке знаходиться на території Олександрівської сільської ради Каланчацького району. Загальна площа меліоративної системи, яка передається в суборенду складає 149,8 га.

За умовами п. 2.1. договору зазначене в п. 1.1. даного договору майно повинно бути передане орендарем та прийняте суборендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору. Передача майна в оренду здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується кожною із сторін (п.2.2. договору).

Відповідач зазначає, що зі змісту акту прийому-передачі від 30.04.2015 р., який містить відсилання саме на вищевказаний договір, вбачається, що майно було передано ТОВ "Рис України".

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Як зазначено в п.2.5.2 Постанові пленуму ВГС України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" під час розгляду справ суди повинні розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 ЦК України, ч. 2 ст. 207 ГК України, ст. 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, ч.1 ст. 227, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст.2 30, ч. 1 ст. 232 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГКУкраїни).

Як зазначає ВГСУ за змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюванного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. ВГСУ зазначає, що суди з'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, відмовляє в задоволенні позову. До того ж суд вищої інстанції, зазначає, що сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови, навіть за умови, якщо суд не визнавав його недійсним. Як зазначає ВГСУ нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України),а за змістом ч.3 ст.207 ГКУкраїни господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Як зазначає ВГСУ в силу приписів ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК саме на момент вчинення правочину. У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст. 205 - 210, 640 ЦК України, ч. 2 - 5, 7 ст. 180 ГК України тощо). Зокрема, як пише ВГС не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими) відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення - зокрема не передано майно, якщо відповідно законодавства необхідна його передача. Як зазначає ВГСУ в становивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За ч. 2 ст. 640 ЦК України передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Матеріали справи містять договір від 29.04.2015 суборенди частини меліоративної системи №2904/15-р, за умовами пункту 1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає згідно акта прийому-передачі в тимчасове платне користування частину меліоративної системи, яке знаходиться на території Олександрівської ради Каланчацького району. Загальна площа меліоративної системи, яка перед суборенду складає 149,8 га.

За умовами пункту 2.1 договору зазначене в пункті 1.1 даного договору майно повинно бути передане орендарем та прийняте суборендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору. Передача майна в оренду здійснюється за актом прийому - передачі, який підписується кожною із сторін (п.2.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що за угодою від 30.04.2015, майно визначене пунктом 1, на виконання вимог пункту 2.2 цього договору було передано в користування і перебуває саме відповідно до умов цього договору і акта в законному користуванні ТОВ "Рис України" про, що свідчить акт приймання - передачі, відповідно до його змісту містить відсилання на договір саме від 30.04.2015 та є невід'ємною його частиною, а договір від 29.04.2015 не містить такого акта.

Крім того, згідно акта приймання - передачі майна, який є невід'ємною частиною саме договору суборенди б/н від 30.04.2015, оригінал якого був досліджений під час судового розгляду, за яким майно перебуває в користуванні відповідача з 30.04.2015, є моментом укладення договору в розумінні ст. 640 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що договір від 29.04.2015 р. є неукладеним, оскільки майно за договором від 29.04.2015 стороною позивача на виконання умов договору від 29.04.2015 не передавалось, а стороною відповідача не приймалось, акта приймання - передачі майна, який є невід'ємною частиною договору від 29.04.2015 відсутній.

          За таких підстав, договір від 29.04.2015 р. є неукладеним, тобто не є вчиненим, а відповідно він і не свідчить про наявність між сторонами господарських відносин та не породжує для сторін ніяких прав та обов’язків.

          З урахуванням зазначеного, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що оскільки відповідач сплатив частину плати за користування меліоративною системою, вказавши в платіжному дорученні реквізити саме договору №2904/15-р від 29.04.2015 свідчить, що між позивачем та відповідачем дійсно 29.04.2015 укладено договір суборенди меліоративної системи №2904/15-р, оскільки як вбачається з матеріалів справи майно перебуває у користуванні відповідача з 30.04.2015 року, а не з 29.04.2015.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 11.04.2017.

Суддя                                                                        В.П.Ярошенко