ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2017 р.                                          Справа № 910/154/16

За позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 “Приватбанк”

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Укрпромфінанс-Безпека”

про стягнення 4 118 518,82грн

Головуючий суддя С.І. Чонгова

Суддя О.О. Рябцева

Суддя В.А. Ярема

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність №6125-О від 23.12.2013), ОСОБА_4В.(довіреність №4802-К-О);

від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність №01/03/2017-1 від 01.03.2017); ОСОБА_6 (довіреність №01/03/2017-2 від 01.03.2017).

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 “Приватбанк” (далі – ПАТ КБ “Приватбанк”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Укрпромфінанс-Безпека” (далі – ТОВ “Укрпромфінанс-Безпека”) про стягнення 4 118 518,82грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем внаслідок неналежного виконання умов договору № 01/02/2012-1 від 01.02.2012 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами, завдано матеріальну шкоду, у вигляді збитків, яка підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем.

Відповідач у справі – ТОВ “Укрпромфінанс-Безпека” у своєму відзиві просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки фактичні обставини справи вказують на відсутність цивільного правопорушення у діях відповідача при виконанні умов спірного договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2016 у задоволенні даного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 рішення господарського суду Київської області від 02.03.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду Київської області від 21.04.2016 та рішення господарського суду Київської області від 02.03.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2016 вказану справу прийнято до провадження суддею господарського суду Київської Чонговою С.І. та призначено розгляд справи на 18.08.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2016 постановлено розгляд вказаної справи здійснювати колегіально.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2016 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Чонгова С.І., судді Бацуца В.М., Рябцева О.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2016 провадження у справі 910/154/16 зупинено до повернення матеріалів даної справи з слідчих органів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 по справі №910/154/16 ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2016 скасовано та направлено справу до господарського суду Київської області для подальшого розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2017 вказану справу поновлено та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя – Чонгова С.І., суддів Бацуца В.М. та Рябцева О.О.; розгляд справи призначено на 16.03.2017.

Враховуючи перебування судді Бацуци В.М. у відпустці відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 16.03.2017 суддю Бацуца В.М. замінено суддею Ярема В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2017 вказану справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя – Чонгова С.І., суддів Рябцева О.О., Ярема, В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2017 розгляд справи відкладено на 30.03.2017.

В судовому засіданні 30.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (замовник,) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" (охорона) був укладений договір №01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами (надалі – договір, т.1 а.с.11-13, зворот).

Відповідно до п.1.1. договору замовник передає, а охорона приймає під охорону грошові кошти та цінні папери (далі – кошти), що перевозяться уповноваженою особою замовника (далі – інкасатор), позначені у специфікації (п.1 додатку 1 до цього Договору), під час перевезення до зняття охорони уповноваженим представником замовника (далі – представник "замовника") (п. 3 додатку до цього договору).

Відповідно до п. 2.1. договору вартість послуг за охорону "коштів", що перевозяться за цим договором, складається з нарахованих валових витрат та прибутку без обмеження рівня рентабельності. Ціна охорони узгоджується протоколом договірної ціни (додаток 2 до договору). Пунктом 2.2. оплата за надані охороною у відповідності до умов договору послуги охорони згідно визначених тарифів замовником щомісячно, на підставі акту виконаних робіт до 10 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок охорони. акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Відповідно до розділу 4 договору до обов’язків охорони віднесено зокрема: здійснення заходів охорони, покладених на неї цим договором у межах своєї компетенції, визначеної чинними законодавчими та нормативними актами; виділяти в установленому порядку наряд співробітників охорони, озброєний зброєю, застосування якої не суперечить діючому законодавству України, оснащений засобами зв’язку, індивідуального захисту та активної оборони, а в разі окремого замовлення – спец. автомобіль; забезпечувати охорону коштів згідно умов договору. При спробі нападу з метою заволодіння "коштами" у межах своєї компетенції здійснювати усі можливі заходи для його відбиття та затримання правопорушників, якщо це не загрожує загальному виконанню покладеного на охорону завдання, інформувати про напад найближчий орган внутрішніх справ та посилити охорону коштів до прибуття оперативно-слідчої групи (п. 4.1.4).

До обов’язків замовника умовами розділу 4 договору віднесено: забезпечити наявність вільних під’їзних шляхів, входів (виходів) та коридорів від місць, зазначених п.5 додатку 1 до цього договору; здійснювати оплату та остаточний розрахунок за виконані охороною заходи охорони коштів у сумі, порядку і строки, визначені розділом 2 цього договору; виконувати вимоги охорони щодо здійснення заходів охорони під час знаходження коштів під охороною, згідно з інструкцій; Згідно п. 4.2.5 договору, повідомляти охорону про порушення службової дисципліни та недоліки в несенні служби нарядом охорони, що негативно впливають на якість та безпеку, стан забезпечення заходів охорони, для вжиття необхідних заходів; у разі скоєння нападу на "інкасатора", водія, втрати "коштів" (їх частини) залучати до складу комісії по визначенню розмірів збитків уповноваженого представника "охорони".

Згідно п. 5.1. договору, охорона несе матеріальну відповідальність за збиткі спричиненні замовнику сторонніми особами шляхом викрадення, грабежу, розбою, умисного (пошкодження, знищення) коштів, внаслідок неналежного виконання охороною своїх зобов’язань в межах суми прямої дійсної шкоди. Факти неналежного виконання охороною своїх зобов’язань та розмір збитків, що підлягає відшкодуванню нею, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку.

Пунктом 5.2. визначено, що при наявності заяви замовника про понесені збитки, уповноважена особа охорони в обов’язковому порядку приймає участь у визначенні розмірів цих збитків. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунками вартості викрадених (пошкоджених, знищених) коштів, що складаються за участю уповноважених осіб охорони та звіряються з даними бухгалтерської звітності замовника. До склад збитків, що підлягають відшкодуванню охороною, включається вартість викрадених (знищених) коштів, розмір знецінення пошкодженого, витрати на відновлення пошкоджених матеріалів цінностей (обмін цінних паперів).

У відповідності до п. 5.3. договору у разі встановлення охороною своєї вини у допущенні збитків замовнику за підсумками службового розслідування, охорона самостійно відшкодовує заподіяні збитки.

Згідно з пунктом 5.4 договору у разі спору про наявність вини охорони у допущенні збитків, їх відшкодування проводиться охороною на підставі вироку (рішення) суду, яким встановлено факт заподіяння майнової шкоди замовнику у строки встановленні чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.1. охорона звільняється від відповідальності за заподіянні збитки при відсутності її вини в допущенні їх спричинення.

Охорона не несе майнової відповідальності, відповідно до п. 6.2 договору, в таких випадках: за збереження особистого майна інкасаторів, замовника; за майнові збитки заподіянні замовнику при масових порушеннях громадського порядку в місцях здійснення договірних зобов’язань;

Пунктом 6.3. договору охорона не несе відповідальності, якщо збитки замовнику нанесені за умов: стихійного лиха; екологічних катастроф; правомірного здійснення працівниками уповноважених правоохоронних органів, визначених законодавством оперативно-слідчих дій щодо коштів; спричинення збитків внаслідок дій охорони в умовах необхідної оборони або крайньої необхідності; порушення інкасатором або замовником вимог інструкції, що стало наслідком їх спричинення; а також у разі спричинення збитків, що заподіянні за умов невиконання інкасатором або водієм вимог старшого наряду служби охорони, щодо вимог інструкції.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі перевезення «коштів» понад суму 1 000 000,00грн, з метою посилення охорони коштів, замовник повідомляє про це охорону завчасно.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір укладається строком на 6 місяців та набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Якщо за 10 днів до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк, без обмеження кількості пролонгацій.

06.11.2015 року приблизно о 21:35, двоє невстановлених слідством осіб, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 10 біля входу до відділення ПАТ КБ "Приватбанк" із погрозою застосування вогнепальної зброї, а саме відносно водія-інкасатора гр. ОСОБА_7 та охоронця гр. ОСОБА_8, заволоділи грошовими коштами, які належать ПАТ КБ "Приватбанк", на загальну суму 4 118 518,82грн. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Дані відомості, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015100090010850, про вищезазначену подію були зареєстровані Солом'янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 07.11.2015 року за попередньою правовою кваліфікацією скоєння кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Дана подія відбулась під час здійсненні інкасації працівниками замовника, за участю представників охорони, відділення ПАТ “КБ ПриватБанк” №79 в зв’язку з чим за твердженням позивача збитки в розмірі 4 118 518,82грн заподіяні відповідачем внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання за договором.

На підтвердження розміру збитків позивачем надано довідку від 09.11.2015 № 42.0.0.0/6-794806 за підписом керівника напрямку Back-Office ГО публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" ОСОБА_9

Також, представником позивача надано прибутково-видаткові касові ордери: № ATM06B4QDB від 06.11.2015 на суму 350 000,00грн, № ATM06B4RS2 від 06.11.2015 на суму 600 000,00грн, № ATM06B4SXD від 06.11.2015 на суму 700 000,00грн, № ATM06B4SFM від 06.11.2015 на суму 850 000,00грн, № ATM06B4QCS від 06.11.2015 на суму 800 000,00грн, № ATM06B4RRY від 06.11.2015 на суму 200 000,00грн, № F1107L00T1 від 07.11.2015 на суму 489 000,00грн, № F1107L0160 від 07.11.2015 на суму 40 000,00руб. еквівалент у гривнях 14 464,40грн, № F1107L0153 від 07.11.2015 на суму 188,09грн, № F1107L013J від 07.11.2015 на суму 9 080,00 дол. США еквівалент у гривнях 208 163,85грн, видаткові касові ордери № ATM09BFMBA від 09.11.2015 на суму 131 465,00грн, № ATM09BHF04 від 09.11.2015 на суму 400,00 дол. США. еквівалент у гривнях 9 059, 59грн, № ATM09BFLCP від 09.11.2015 на суму 187 100,00грн, № ATM09BHFJ5 від 09.11.2015 на суму 200,00 дол. США. еквівалент у гривнях 4 529,79грн, № ATM09BFLTL від 09.11.2015 на суму 60 270,00грн, № ATM09BFM3K від 09.11.2015 на суму 59 810,00грн, № ATM0F1109BFJGA від 09.11.2015 на суму 500,00грн, № ATM0F1109BFN6B від 09.11.2015 на суму 55 670,00грн, № ATM00BPPQ3 від 10.11.2015 на суму 11 800,00грн, № ATM06B7HU4 від 16.11.2015 на суму 120,00грн, № ATM07B77VT від 07.12.2015 на суму 14 000,00грн.

Позивач стверджує, що відповідні прибутково-видаткові касові ордери підтверджують заявлену суму збитків у розмірі 4 118 518, 82 грн. Інших доказів в обґрунтування розміру збитків позивачем господарському суду не надано.

Укладений сторонами по справі договір від 01.02.2016 року №01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами, за своїм правовим змістом є договором про надання послуг, і відповідно, має врегульовуватися положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 626 цього Кодексу, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З викладених норм чинного законодавства вбачається, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.ст. 224 ГК України та 22 ЦК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв’язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, позивач зобов'язаний підтвердити належними доказами факт наявності збитків та всіх передбаченим законодавством умов для покладання відповідальності за їх спричинення на відповідача.

Як встановлено господарським судом відповідно до пункту 5.1 договору несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені ПАТ КБ "ПриватБанк" сторонніми особами шляхом викрадення, грабежу, розбою, умисного знищення (пошкодження) коштів, внаслідок неналежного виконання працівниками охорони своїх зобов’язань в межах суми прямої дійсної шкоди. Факти неналежного виконання своїх зобов’язань та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку.

Охорона звільняється від відповідальності за заподіяні збитки при відсутності її вини в допущені їх спричинення (п.6.1. договору). Охорона не несе матеріальної відповідальності у разі порушення інкасатором або замовником вимог інструкції, що стало наслідком спричинення збитків(п. 6.3.5. договору).

При цьому, колегія суддів зазначає про наступне.

Порядок здійснення інкасації коштів та перевезення валютних цінностей ц банківських установах в Україні регламентується Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 14.02.2007 №45, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2007 за №181/13448 (далі - Інструкція).

Так, відповідно до вказаної Інструкції (в редакції чинній на момент скоєння нападу), інкасація коштів - збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей клієнтів до каси банківської установи та у зворотному напрямку.

Інкасатор - особа підрозділу інкасації, яка здійснює інкасацію коштів та перевезення валютних цінностей; інкасатор-водій - особа підрозділу інкасації, яка виконує обов'язки інкасатора та/або водія оперативного автотранспорту.

Оперативний автотранспорт - автомобілі, виготовлені на основі серійних та панцеровані не нижче 3 класу захисту відповідно до вимог Державного стандарту України ДСТУ 3975-2000 "Захист панцеровий спеціалізованих автомобілів. Загальні технічні вимоги" (далі - ДСТУ 3975-2000), а також з нанесеними смугами зеленого кольору, що відповідають вимогам Державного стандарту України ДСТУ 3849-99 "Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб. Загальні вимоги". Оперативний автотранспорт обладнується технічними засобами захисту цінностей та системою відстеження рухомих об'єктів з виведенням сигналу тривожного сповіщення до підрозділу банку, який відповідає за безпеку перевезення валютних цінностей, та/або органів Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до специфіки завдань оперативний автотранспорт обладнується інкасаторськими сейфами та спеціалізованими пристроями для зберігання цінностей та/або сейфами тимчасового зберігання цінностей. Оперативний автотранспорт, на якому здійснюється супроводження під час інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, може не обладнуватися технічними засобами захисту цінностей.

Власний оперативний автотранспорт банку повинен бути обладнаний відповідно до вимог, визначених у додатку 1 до цієї Інструкції, сертифікований та відповідати вимогам стандартів і нормативно-правових актів, технічним умовам для виготовлення оперативного автотранспорту та технічних засобів захисту цінностей, що підтверджується такими документами.

У відповідності до додатку №1 до вказаної Інструкції визначено вимоги до технічного оснащення панцерованого оперативного автотранспорту.

Так, у відповідності до п. 13 вказаного додатку, оснащення панцерованого оперативного автотранспорту має містити - наявність звукової, світлової сигналізації незачинених ригельних замків дверей, дверей сейфів

На підтвердження оснащення та технічної відповідності автотранспорту, яким здійснювалась інкасація коштів 06.11.2015, позивачем надано в матеріали справи сертифікат (т.2 а.с.111), проте, вказаний сертифікат не може бути прийнятий судом в якості належного доказу у даній справі, оскільки термін його дії закінчився 03.10.2013.

Крім того, відповідачем у даній справі надано в матеріали справи лист Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (т.2 а.с.86-88), яким зазначено, що автотранспорт, на якому 06.11.2015 здійснювалась інкасація коштів, а саме автомобіль «Фольваген транспортер» д.р.н. ВК6158ВВ, проходив обов’язковий технічний контроль 05.02.2014 терміном дії до 05.02.2015.

Вказане підтверджується також листом Регіонального сервісного центру МВС України у Рівненській області (т.2 а.с.89-90) від 02.11.2016 №31/17-2709, згідно з яким, відповідно до бази даних станом на 06.11.2015 транспортний засіб «Фольваген транспортер» д.р.н. ВК6158ВВ обов’язковий технічний контроль не проходив.

Згідно п.2 розділу 4 вказаної Інструкції, банк розробляє відповідно до напрямів діяльності, основних завдань і функцій підрозділу інкасації також внутрішнє Положення про порядок інкасації коштів та перевезення валютних цінностей (далі - Положення) з дотриманням вимог цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів Національного банку.

До компетенції банків віднесено визначення порядку перевезення валютних цінностей до власних підрозділів (філій, відділень) та їх вивезення у зворотному напрямку, перевезення валютних цінностей до/від банкоматів, пунктів обміну валют, перевезення валютних цінностей від каси банківської установи до клієнтів банку та між клієнтами банку, проведення інкасації коштів, у тому числі ПТКС, на підставі укладених угод, зберігання та здавання сумок (мішків) з готівкою, що доставлені з маршруту інкасації, виконання інших завдань, передбачених Положенням про підрозділ.

Як встановлено судом, відповідно до Положення про напрям перерахунку та інкасації грошових коштів філій Розрахункового Центру ПАТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с.83-95), затвердженої директором Розрахункового Центру ПриватБанку, зокрема, п.4.2.5 вказаного Положення, при призначені старшим бригади на співробітника покладаються додаткові обов’язки, а саме – під час виконання обов’язків водія-інкасатора співробітник відповідає за належний технічний стан автомобіля (т.1 а.с.86).

Крім того, згідно вищевказаного Положення (т.1 а.с.87) при призначенні водієм на співробітника покладаються додаткові обов’язки, а саме - перевіряти технічний стан на закріпленому за ним автомобілі, зокрема, системи блокування дверей, та не залишати кабіну автомобіля без дозволу старшого бригади.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано в матеріали справи журнал №1598843 від 06.11.2015, відповідно до якого старшим екіпажу було призначено водія гр. ОСОБА_7Д, інкасаторами-збирачами гр. ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є співробітниками позивача.

Як вбачається з витягів з положення вказані особи екіпажу ознайомлені з вимогами, що ставляться в такому положенні до виконання їх обов’язків, що підтверджується їх підписами на витягах з Положення (т.2 а.с.40-51)

При цьому, як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 10.11.2015 (т.2 а.с.113-117), встановлено, що при замиканні водієм (старшим екіпажу/працівник позивача) дверей інкасаторської машини не спрацював механізм замикання дверей, в результаті чого до машини проникли невідомі особи. З показів ОСОБА_8 (працівник охорони відповідача), він не встиг перевірити чи замкнуті двері та вжити інші дії. Крім того, ОСОБА_8 вказав на те, що водій інкасаторської машини заглушив двигун автомобіля, що суперечить вимогам договору та інструкції.

Також, у вказаному протоколі, при здійсненні слідчої дії було виявлено, що із п’яти спроб зачинити двері автомобіля через центральний замок двічі двері автотраспорту залишались відчиненими, хоча при цьому було чутно звук спрацювання замикання замка двері.

Крім того, колегією суддів досліджено типовий інструктаж перед початком роботи водія інкасатора (т.2 а.с.29-35), згідно якого старшому бригади по прийому, передачі та перевозці цінностей до виїзду на маршрут необхідно переконатись в технічній справності автомобіля, що підтверджується докладом водія, та в технічній справності дверних замків (пристрою їх блокування), шляхом їх контрольного включення та перевірки працездатності.

Водій в цілях безпеки перевезення цінностей забороняється: при слідуванні по маршруту та під час зупинки тримати у відчиненому та не заблокованому вигляді двері автомобіля (крім виходу членів бригади для інкасації).

Позивач не надав суду підтвердження щодо сповіщення охорони щодо збою в системі блокування замків дверей інкасаторського автомобіля. Крім того, позивачем не надано доказів сповіщення щодо завчасного повідомлення відповідача про перевезення коштів у сумі понад 1 000 000,00грн (п. 8.1 договору).

Також, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при здійсненні охорони у співробітників відповідача була відсутня рушниця Сайга-410К, що є порушенням відповідачем умов договору.

Перелік озброєння та екіпіровки службового наряду ТОВ "Укрпромфінанс-Безпека" повинен відповідати переліку, визначеному сторонами у додатку №3 до Договору з урахуванням обмежень, встановлених чинними нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до п.п. 1 п. 1 статті 9 Закону України "Про охоронну діяльність" суб’єкт охоронної діяльності має право для забезпечення охоронної діяльності придбавати, зберігати та використовувати в установленому законодавством порядку спеціальні засоби, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 року № 97 затверджений перелік спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб’єктами охоронної діяльності. До таких спеціальних засобів віднесено: бронежилети, захисні каски, газові балончики з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії, газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, гумові кийки, наручники пластикові (текстильні) одноразового використання, електрошокові пристрої, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони.

Відповідно до статті 10 Закону України "про охоронну діяльність" під час організації та здійснення охоронної діяльності забороняється придбавати та використовувати майно, визначене законодавством для виключного використання військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Таким чином, відповідні нормативно-правові акти встановлюють заборону, щодо використання суб’єктами господарювання, що надають послуги з охорони, у своїй діяльності вогнепальної зброї (до якої віднесена рушниця Сайга-410К).

Згідно з ч.3 ст.6 Цивільного Кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відтак, при здійсненні охорони інкасаторської машини працівники служби охорони відповідача не мали права володіти і використовувати вогнепальну зброю типу Сайга-410К, так як використання даного типу зброї заборонено Законом України "Про охоронну діяльність".

Як встановлено господарським судом, включення до переліку озброєння ОСОБА_10 410-К, до додатку укладеного між сторонами договору, є таким, що не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 року № 97 та ст.ст. 9, 10 Закону України "Про охоронну діяльність".

З огляду на викладене та враховуючи положення пункту 4.1.2. Договору, твердження позивача, щодо порушення відповідачем умов договору в частині не оснащення співробітників Охорони рушницею типу Сайга-410К є безпідставними.

Крім того, відповідно до типового інструктажу (т.2 а.с.29), травматична зброя, що є у водія-інкасатора-охоронця використовується у відповідності до «Правил використання травматичної зброї членами громадських формувань» (т. 2 а.с.33), При всіх випадках нападу а бригаду інкасаторів чи на спец автомобіль водій-інкасатор вмикає світло фар та виконує серію коротких звукових сигналів, а також застосовує зборю без виходу з спец автомобіля, при цьому не допускаючи його захоплення.

Таким чином, колегія суддів вважає не підтвердженим належний технічний стан автомобіля «Фольваген транспортер» д.р.н. ВК6158ВВ, що належить позивачу, яким 06.11.2015 здійснювалась інкасація коштів, не підтверджим виконання працівниками позивача покладених на них обов’язків, у т.ч. сповіщення охорони про обставини незадовільного стану системи блокування дверей автомобіля, як передбачено п.4.2.5 договору, попередження щодо перевезення коштів на суму понад 1 000 000,00грн (п.8.1 договору), дій чи бездіяльності в межах компетенції охорони відповідно до затверджених інструкцій, що спричинили збитки, а отже, суд не вважає доведеною протиправну поведінку та причинно-наслідковий зв’язок між поведінкою працівників відповідача та спричиненими збитками, а також не можна вважати доведеною вину відповідача у спричинені збитків.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи не доведеність позивачем, як власником втраченого майна, наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст. ст. 22, 224, 225 ГК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 4 118 518,82грн збитків.

Крім того, щодо суми збитків, суд також не може вважати її доведеної, оскільки сума збитків визначена у односторонньому порядку позивачем, що є порушенням п. 5.2 договору, Окрім того, надані банком в матеріали справи частина касових ордерів та прибутково-касових ордерів складені після 06.11.2015 (після нападу на автомобіль). При цьому, позивачем не надано підтвердження поважності причин, за якими він не залучив відповідача до сумісного визначення збитків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у вигляді сплати судового збору підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити

Повний текст рішення складено 10.04.2017.

Головуючий суддя                                 С.І. Чонгова

Суддя О.О. Рябцева

Суддя В.А. Ярема