Головуючий у 1 інстанції - Мартишев Т.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 квітня 2017 р.           справа №233/5073/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ханової Р.Ф., суддів: Гайдара А.В., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2016 р. у справі № 233/5073/16-а (головуючий І інстанції Мартишев Т.О.) за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України з позовом про визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у поновленні позивачу виплати з 01.06.2015 року пенсії по інвалідності незаконними та зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України виплачувати позивачу з 01.06.2015 року пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2016 р. позовні вимоги задоволені частково.

Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в частині здійснення виплати пенсії позивачу, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року включно в повному обсязі. Апелянтом також надано заяву, в якій останній просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув клопотання в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, доводи викладені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження та вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до матеріалів справи, постанова суду першої інстанції прийнята 28 листопада 2016 року (а.с.47-48) та отримана апелянтом 07 грудня 2016 року (а.с.55).

13 грудня 2016 року відповідачем подано до суду першої інстанції апеляційну скаргу (а.с.53-54). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року апеляційну скаргу повернуто апелянту, оскільки апелянтом не було сплачено судовий збір (а.с.71).

21 лютого 2017 року відповідачем до суду першої інстанції подано вдруге апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку (а.с.78-80).

Заява про поновлення строку обґрунтовано відсутністю коштів на час подання первинної скарги та тим, що на теперішній час відповідно до Закону України «Про судовий збір» внесено зміни, якими звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях Пенсійний фонд України та його органи.

Колегія суддів зазначені посилання апелянта не приймає, з огляду на наступне.

Норма КАС України визначає право осіб на подання апеляційної скарги з наступного дня після ознайомлення з повним текстом постанови суду.

Встановлення строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків та своєчасного виконання ними передбачених КАС України та іншими законами процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що обставини, з якими сторона пов’язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, та дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом підчас звернення з апеляційною скаргою 13 грудня 2016 року, залишення судом апеляційної скарги без руху та її повернення, не здійснювались жодні дії щодо забезпечення сплати судового збору, а саме звернення до відповідних органів з запитом щодо фінансування витрат на сплату судового збору, виділення асигнувань для оплати судового збору, доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні цілі та будь-якого підтвердження можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду тощо.

Крім того, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 р. № 190, було передбачено залишок коштів на кінець року в сумі 840600000 грн. Апелянт з заявою щодо виділення та їх спрямування на фінансування сплати судового збору до Пенсійного фонду України не звертався.

Тобто, апелянтом на протязі усього часу не здійснювалось будь-яких дій спрямованих на забезпечення вчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Колегія суддів зазначає, що пасивна поведінка апелянта не може вважатися поважними обставинами пропуску строку.

Крім того, зміни до Закону України «Про судовий збір» внесені Законом № 1491-VIII від 07.09.2016, якими апелянта звільнено від сплати судового збору, набирали чинності з 1 січня 2017 року. Разом з цим, апелянт лише 21 лютого 2017 року подав скаргу до суду першої інстанції. Тобто, через значний час після внесених змін.

Також, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.10.2015 року по справі «Устименко проти України» (Заява № 32053/13), зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року). Також зазначено, що «згідно з національним законодавством строк оскарження відраховується з моменту фактичного отримання копії постанови особою, яка подає скаргу. Іншими словами, опосередковано відхиливши єдину причину, наведену відповідачем у його клопотанні про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд, тим не менш, задовольнив клопотання, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження. У світлі цих обставин Суд доходить висновку, що апеляційний суд поновив пропущений строк оскарження остаточної постанови суду, ухваленої на користь заявника, не вказавши чітких причин такого рішення.»

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що апелянтом доказів неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не надано.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з відмовою у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 102, 186, 189, 197, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Костянтинівському об’єднаному управлінню Пенсійного фонду України в поновлені строку на апеляційне оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2016 р. у справі № 233/5073/16-а.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                 А.В. Гайдар

ОСОБА_3