Головуючий у 1 інстанції - Ткачова С.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 квітня 2017 р.           справа №234/12301/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ханової Р.Ф., суддів: Василенко Л.А., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Краматорського міського суду Донецької області від 06 вересня 2016 р. та заяву Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткової постанови Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2016 року у справі № 234/12301/16-а (головуючий І інстанції Ткачова С.М.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з позовом про визнання дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Донецької області № 18-57-1549 від 07.07.2016 року неправомірними; скасувати рішення № 64 від 22.07.2016 року відповідача про відмову в перерахунку пенсії з більшого заробітку та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки прокуратури Донецької області № 18-57-1549 від 07.07.2016 року про розмір фактичної заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 88 відсотків від суми місячної заробітної плати починаючи з 01.08.2016 року без обмежень граничного розміру пенсії.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 06 вересня 2016 р. позовні вимоги задоволені.

Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, не погодившись з постановою та додатковою постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та додаткову постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Апелянтом також надано заяву, в якій останній просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув клопотання в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, доводи викладені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження та вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до матеріалів справи, постанова суду першої інстанції прийнята 06 вересня 2016 року (а.с.66-68) та отримана апелянтом 06 вересня 2016 року (а.с.70). Копію додаткової постанови апелянт отримав 21 вересня 2016 року (а.с.82).

15 вересня 2016 року відповідачем подано до суду першої інстанції апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 06 вересня 2016 року (а.с.77-78). 16 вересня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області подано до суду апеляційну скаргу на додаткову постанову суду першої інстанції ( а.с.80-81).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року апеляційні скарги повернуто апелянту, оскільки апелянтом не було сплачено судовий збір (а.с.91).

14 лютого 2017 року відповідачем до суду першої інстанції направлено вдруге апеляційні скарги на постанову та додаткову постанову суду першої інстанції та заяву про поновлення строку (а.с.95-107).

Заява про поновлення строку обґрунтовано відсутністю коштів на час подання первинних скарг та тим, що на теперішній час відповідно до Закону України «Про судовий збір» внесено зміни, якими звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях Пенсійний фонд України та його органи.

Колегія суддів зазначені посилання апелянта не приймає, з огляду на наступне.

Норма КАС України визначає право осіб на подання апеляційної скарги з наступного дня після ознайомлення з повним текстом постанови суду.

Встановлення строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків та своєчасного виконання ними передбачених КАС України та іншими законами процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що обставини, з якими сторона пов’язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, та дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом підчас звернення з апеляційними скаргами 6 та 21 вересня 2016 року, залишення судом апеляційних скарг без руху та їх повернення, не здійснювались жодні дії щодо забезпечення сплати судового збору, а саме звернення до відповідних органів з запитом щодо фінансування витрат на сплату судового збору, виділення асигнувань для оплати судового збору, доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні цілі та будь-якого підтвердження можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду тощо.

Крім того, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 р. № 190, було передбачено залишок коштів на кінець року в сумі 840600000 грн. Апелянт з заявою щодо виділення та їх спрямування на фінансування сплати судового збору до Пенсійного фонду України не звертався.

Тобто, апелянтом на протязі усього часу не здійснювалось будь-яких дій спрямованих на забезпечення вчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Колегія суддів зазначає, що пасивна поведінка апелянта не може вважатися поважними обставинами пропуску строку.

Крім того, зміни до Закону України «Про судовий збір» внесені Законом № 1491-VIII від 07.09.2016, якими апелянта звільнено від сплати судового збору, набирали чинності з 1 січня 2017 року. Разом з цим, апелянт лише 14 лютого 2017 року подав скарги до суду першої інстанції. Тобто, через значний час після внесених змін.

Також, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.10.2015 року по справі «Устименко проти України» (Заява № 32053/13), зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року). Також зазначено, що «згідно з національним законодавством строк оскарження відраховується з моменту фактичного отримання копії постанови особою, яка подає скаргу. Іншими словами, опосередковано відхиливши єдину причину, наведену відповідачем у його клопотанні про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд, тим не менш, задовольнив клопотання, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження. У світлі цих обставин Суд доходить висновку, що апеляційний суд поновив пропущений строк оскарження остаточної постанови суду, ухваленої на користь заявника, не вказавши чітких причин такого рішення.»

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що апелянтом доказів неможливості звернення до суду з апеляційними скаргами у встановлений законом строк не надано.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з відмовою у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 102, 186, 189, 197, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області в поновлені строку на апеляційне оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 06 вересня 2016 р. та на додаткову постанову Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2016 року у справі № 234/12301/16-а.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                 Л.А. Василенко

ОСОБА_3