КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2009 № 02-03/393
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з"явились
від відповідача -1) не з"явились
2) не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 13.07.2009
у справі № 02-03/393 (суддя
за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_1
до Виконавчий комітет Чернігівської міської ради
Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради
про спонукання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про спонукання вчинити певні дії.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.07.2009р. № 02-03/393 в прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та направити матеріали до Господарського суду Чернігівської області для вирішення питання по суті.
Встановлено, що в судове засідання 08.09.2009р. позивач не з’явилась, але через відділ документального забезпечення 07.09.2009р. від неї надійшла заява в якій вона просить розглядати справу № 02-03/393 без її участі.
Встановлено, що в судове засідання 08.09.2009р. представники відповідача –1 та відповідача -2 не з’явилися. Хоча про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2009р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з не явленням сторін у судове засідання на 20.10.2009р.
Встановлено, що в судове засідання 20.10.2009р. представники відповідача –1 та відповідача -2 не з’явилися. Хоча про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм процесуального права місцевим господарським судом, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта та дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Вказаний у ст.62 ГПК України перелік підстав відмови у прийнятті позовної заяви є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Згідно частини 1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).
У відповідності до ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Як зазначено в п.3 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб’єктами господарської діяльності, а також спори, пов’язані з утворенням суб’єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб’єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Отже, вирішення питань щодо надання архітектурно-планувального завдання та продовження строку його дії здійснюється відповідними уповноваженими органами як суб’єктами владних повноважень.
Згідно із ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративною юрисдикції.
В силу ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Апелянт по справі звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про подовження дії архітектурно-планувальне завдання № 152 від 18.03.2005р. А отже, даний спір не є господарським, тому не підлягає розгляду в господарських судах України.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ст.62 ГПК України є підставним та обґрунтованим.
Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Чернігівської області № 02-03/393 від 13.07.2009 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. п1. ст. 62, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва Господарського суду Чернігівської області № 02-03/393 від 13.07.2009 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 02-03/393 повернути до Господарського суду Чернігівської області
Головуючий суддя
Судді