Справа N2-57/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ

(заочне)

2 вересня   2009 року         Ровеньківський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді   Шумченко Л.В.,

при секретарі             Шевчук К.В., Скірневській Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ровеньки справу за позовом ОСОБА_1 , представники за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що у липні 2003 року органами досудового слідства Ровеньківського МВ УМВС України в Луганській області  йому було висунуто обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ст. 187 ч. 2 та ч. 2 ст. 186 КК України,  він був  притягнений до кримінальної відповідальності за скоєння інкримінованих злочинів. У скоєнні злочину, передбаченого ст.  187 КК України його звинуватила відповідачка. Впродовж досудового слідства та судового розгляду справи за його обвинуваченням відповідачка підтримувала свої покази проти нього, однак, викрита під впливом переконливих доказів його невинності,  змушена була визнати його  непричетність до скоєння тяжких злочинів , про що написала відповідну розписку. За вищеозначеною карною справою позивач був взятий під варту та утримувався в слідчому ізоляторі м. луганська, де захворів на тяжке захворювання, став інвалідом другої групи. Відповідачка як потерпіла за кримінальною справою, обвинуватила позивача у скоєнні розбою відносно неї, що в судовому розгляді було спростовано. Вироком Ровеньківського міського суду  від 22 березня 2007 року позивач був виправданий за обвинуваченням, інкримінованим йому органами досудового слідства на підставі заяви відповідачки. Таким чином, позивач вважає, що  відповідачка, висунувши у його бік обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, безпідставно, але навмисно  здійснила наклеп на нього як на громадянина, принизивши при цьому його людську гідність та честь. Вважає, що з її вини його було притягнуто до кримінальної відповідальності. Вважає, що діями відповідачки йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у  5000 грн.

2 вересня 2009 року винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

    Позивач та його представники в судове засідання не з’явились, подали до суду письмову заяв, у якій просили справу розглядати за їх відсутності, просили позов задовольнити у повному обсязі. Заперечень проти розгляду справи за відсутності відповідачки не надавали.

Відповідачка  у судове засідання не з'явилася, про місце та час слухання  справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Заяви про розгляд справи за її відсутності від відповідачки  не надходило.

Дослідивши матеріали справи та надані  докази, суд вважає позов таким, що  підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Вироком Ровеньківського міського суду від 22 березня 2007 року ОСОБА_1  було виправдано за недоведеністю за ч. 2 ст. 187 КК України визнано винним за ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання з випробуванням.

Вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 березня 2007 року був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від  8 червня 2007 року.

Ухвалою Верховного суду України від 29 травня 2008 року касаційна скарга ОСОБА_1 на вирок Ровеньківського міського суду від 22 березня 2007 року  та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 8 червня 2007 року залишена без задоволення.

Таким чином, судом було встановлено, що ОСОБА_1 було виправдано за фактом розбою відносно ОСОБА_4

Згідно розписки ОСОБА_5 від  27 червня 2003 року, вона вказала на ОСОБА_1, який цього злочину не вчиняв, як на особу, яка вчинила відносно неї розбій (ар.с. 11).

Відповідно до ст.ст. 297,299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації.

Вирішуючи питання стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про захист його честі, гідності та ділової репутації, суд керується  Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій», відповідно до п.п. 3,4 якого під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою ганьблять честь, гідність або ділову репутацію громадянина або організації. У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок.

Суд вважає, вимога про захист честі  та гідності позивача шляхом зобов’язанні відповідачки в публічній формі спростувати  неправдиві відомості шляхом опублікування вибачення у пресі  не підлягає задоволенню, оскільки  інформація про те, що ОСОБА_1 скоїв розбійний напад на ОСОБА_4, вже була спростована вироком суду, і в порядку цивільного судочинства ця вимога не може бути розглянута.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з  протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки встановлено, що внаслідок неправдивого повідомлення ОСОБА_4 органами досудового слідства було притягнено ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 187 КК України, суд вважає, що відповідачка має сплатити позивачу моральну шкоду.

Суд вважає за необхідне вимогу позивача про стягнення моральної шкоди задовольнити частково враховуючи те, що дії ОСОБА_4 по звинуваченню ОСОБА_1 були не навмисними, а помилковими, а  позивач в  повній мірі не обґрунтував, чому він визначив розмір моральної шкоди у 5000 грн. Суд визначає розмір грошового відшкодування  моральної шкоди з урахуванням обставин справи та вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    Як убачається з квитанції, ОСОБА_1  сплатив судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  7 грн. 50 коп.  (ар.с. 1,2).

Вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача .

Згідно довідки від 7 лютого 2007 року, адвокат ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1  200 гривень за надану правову допомогу (ар.с. 16)

Відповідно до ст. 84 ЦПК України та Постанови КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу. Адвокат ОСОБА_6 участі у судових засіданнях не приймав. Позивач не обґрунтував понесені витрати на правову допомогу відповідно до вимог законодавства, тому суд не має законних підстав для відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

На  підставі викладеного, керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,  досудового слідства, прокуратури і суду»,  ст. 1166, 1176 ЦК України,   ст.ст.  10,11,60,  209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , представники за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 1000 (одну тисячу) грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді  Луганської області через  Ровеньківський міський суд протягом двадцяти днів зі дня подачі заяви на апеляційне оскарження.

Заява на апеляційне оскарження може бути подана до Ровеньківського міського суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

Суддя                         Л.В. Шумченко