КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
08.07.09 р. № 10/052-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Разіної Т.І.,
суддів: Фаловської І.М.,
Чорногуза М.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Мочинський А.Р. –представник за дов. б/н від 28.01.2009 р.;
від відповідача: Писаренко М.О. –представник за дов. б/н від 09.09.2008 р.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Кларк»
на рішення господарського суду Київської області від 17.04.2009 року
у справі № 10/052-09
за позовом приватного підприємства «Кларк», м. Біла Церква Київської області,
до державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг”, м. Біла Церква Київської області,
про стягнення 224298,57 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2009 року приватне підприємство «Кларк»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг”, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 25200,19 грн. 3% річних, 120087,54 грн. Суму інфляційних збитків, суму процентів за користування чужими грошовими коштами, що становить 80125,74 грн., а також витрати по сплаті держаного мита.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.04.2009 р. (суддя Тищенко О.В.) у позові відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25200,19 грн. 3 % річних, 120087,54 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2005 р. по 17.03.2009 р. та 80125,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.01.2005 р. по 28.02.2009 р. є необґрунтованими, документально не підтвердженими.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.04.2009 року у справі № 10/052-09, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 536, 625, 1048, 1212, 1214 ЦК України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.06.2009 р. апеляційну скаргу приватного підприємства «Кларк»на рішення господарського суду Київської області від 17.04.2009 р. у справі № 10/052-09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.04.2009 р. у справі № 10/052-09, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з позовної заяви, вимоги позивач ґрунтує на тому, що 09.11.2004 р. Київською універсально біржею був проведений аукціон, на який згідно із заявкою брокерської контори № 592 ТОВ ВКФ «Анатоль+»на біржові торги виставлена нежитлова будівля складу, літера «Г», що розташована за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17. Згідно витягу протоколу біржових торгів Київської універсальної біржі від 09.11.2004 року переможцем стало ПП «Кларк». Вартість нежитлової будівлі складає 199 481,00 грн., які покупець перерахував після нотаріального оформлення договору купівлі-продажу. Проте, як вказує позивач, відповідач в строк до 01.01.2005 р. не передав позивачу за актом приймання - передачі вищезазначену нежитлову будівлю. Також, у травні 2007 року ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ПП «Кларк»та Київської універсальної біржі про визнання аукціону таким, що не відбувся. Так, рішенням господарського суду Київської області від 20.06.2007 р. у справі №10/213-07, яке було залишене в силі Київським міжобласним апеляційним господарським судом (постанова від 05.10.2007 р.), Вищим господарським судом (постанова від 25.12.2007 р.) та Верховним Судом України (ухвала від 15.05.2008 р.) біржові торги, які були проведені Київською універсальною біржею 09.11.2004 року визнано такими що не відбулися та відповідно визнано недійсним з моменту його укладання договір купівлі - продажу нерухомості на біржових торгах Київської універсальної біржі від 09.11.2004 р.
Крім того, як вказано в позовній заяві, рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2008 р. з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»на користь приватного підприємства «Кларк»було стягнуто 199 481,00 грн. грошових коштів, 1 995,45 грн. державного мита та 107, 27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як стверджує позивач, відповідач з 2005 року безпідставно використовує кошти ПП «Кларк», у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 3 % річних, суму інфляційних збитків та суму процентів за користування чужими грошима.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Київської області від 20.06.2007 р. у справі № 10/213-07, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2007 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2007 р. за позовом державного підприємства Міністерства оборони «Білоцерківський військовий торг»до приватного підприємства «Кларк», Київської універсальної біржі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Міністерства оборони України про визнання аукціону таким, що не відбувся, визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомості на біржових торгах та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі 09.11.2004 р. Київською універсальною біржею були проведені біржові торги. На біржові торги (конкурс) була виставлена нежитлова будівля-складу, літери «Г», яка розміщена за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, загальною площею 1243,8 кв.м., що входить до основних засобів комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг».
На підставі проведених Київською універсальною біржею біржових торгів 09.11.2004 р. між приватним підприємством «Кларк»та державним підприємством міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»був укладений договір купівлі-продажу нерухомості на біржових торгах реєстраційний № Н-521/04, відповідно до умов якого державне підприємство міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»зобов'язується передати у власність окремо розташовану нежитлову будівлю складу, літера «Г»по вул. Матросова, 17 у м. Біла Церква, Київської області, а ПП «Кларк»зобов'язується прийняти зазначене майно та сплатити його вартість, згідно результатів біржових торгів та даного договору.
Як свідчать матеріали справи, 21.12.2004 р. між приватним підприємством «Кларк»(покупець) та державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який засвідчений приватним нотаріусом Мельничук І.М. Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області за № 4808, у відповідності до якого ПП «Кларк»придбало у державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»нежитлову будівлю-склад загальною площею 1243,8 кв. м., що знаходиться в м. Біла Церква, вул. Матросова, 17.
Як вбачається з рішення господарського суду Київської області від 10.12.2008 р. у справі № 8/454-08, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009 р. за позовом приватного підприємства «Кларк»до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»про стягнення 219 429,10 грн. на виконання умов договору купівлі-продажу на біржових торгах від 09.11.2004 р. та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі серії ВВТ №54310 від 21.12.2004 р. позивачем платіжними дорученнями №4966 від 29.12.2004 р. на суму 44 481,00 грн., №4947 від 27.12.2004 р. на суму 55 000,00 грн. та №4842 від 21.12.2004 р. на суму 100 000,00 грн., з призначенням платежу «за нежитлову будівлю згідно з договором купівлі-продажу ВВТ №54310 від 21.12.2004р.», всього відповідачу перераховано 199 481,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 20.06.2007 р. у справі № 10/213-07, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2007 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2007 р. визнано біржові торги, які проведені Київською універсальною біржею 09.11.2004 р., на яких було виставлено нежитлова будівля складу, літера «Г», що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, яка входить до основних засобів комплексу державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», загальною площею 1243,80 кв.м., такими, що не відбулися; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомості на біржових торгах Київської універсальної біржі від 09.11.2004 р. реєстраційний № Н-521/04, який укладений між державним підприємством міністерства оборони України «Білоцерківськійвійськовий торг»та приватним підприємством «Кларк»; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який укладений між державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківській військовий торг»та приватним підприємством «Кларк», засвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М. від 21.12.2004 р. серії ВВТ № 543209, реєстраційний № 4808.
Також, рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2008 р. у справі № 8/454-08, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009 р. застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнуто з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»на користь приватного підприємства «Кларк»199 481 грн. 00 коп. грошових коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином частина 2 ст. 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань.
Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося вище, підставою для повернення позивачу грошових коштів в сумі 199 481 грн. 00 коп., стало рішення господарського суду Київської області від 10.12.2008 р. № 8/454-08, яким на підставі ст. 216 ЦК України було застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не було подано ні до суду першої інстанції, а ні апеляційному господарському суду належних та допустимих доказів існування між сторонами жодних грошових (цивільно - правових) зобов'язань з яких вбачався би обов'язок відповідача сплатити в певний строк на користь позивача ту чи іншу грошову суму, оскільки для стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат необхідна саме наявність одночасно двох обставин - грошового зобов'язання та відповідного прострочення боржником виконання такого грошового зобов'язання.
При цьому, обов'язок який виник у відповідача щодо повернення грошових коштів на підставі рішення господарського суду Київської області від 10.12.2008 р. у справі № 8/454-08, яким на підставі ст. 216 ЦК України було застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України.
Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарським судом Київської області було правомірно відмовлено позивачу в стягненні з відповідача 25200,19 грн. 3 % річних, 120087,54 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2005 р. по 17.03.2009 р., оскільки вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Також, позивач посилається на ст.ст. 536, 1048, 1214 ЦК України, як на підставу вимог про стягнення з відповідача 80 125,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.01.2005 р. по 28.02.2009 р.
Стаття 1214 ЦК України регулює питання пов'язані з відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання. Так, згідно вищевказаної статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Частина 2 ст. 1214 ЦК України передбачає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання відповідача на ч.2 ст. 1214 ЦК України, яка передбачає нараховування процентів за користування безпідставно одержаним чи збереженням грошей з огляду на наступне.
Підставою одержання відповідачем грошових коштів в сумі 199481,00 грн. стало укладення між сторонами договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень. Водночас, підставою для повернення позивачу грошових коштів в сумі 199 481 грн. стало рішення господарського суду Київської області від 10.12.2008 р. у справі № 8/454-08, яким на підставі ст. 216 ЦК України у зв'язку із визнанням в судовому порядку договорів купівлі - продажу недійсними було застосовано наслідки недійсності правочину та відповідно стягнуто з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»на користь приватного підприємства «Кларк»199 481 грн. 00 коп. грошових коштів, які були сплачені останнім на виконання зазначених договорів купівлі - продажу.
Господарським судом Київської області правомірно не було застосовано ст. 1048 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, оскільки вона регулює питання пов'язані саме з оплатністю договору позики та передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Матеріали справи не містять будь –яких доказів щодо укладення між сторонами договору позики.
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Тобто, цивільне законодавство України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може встановлюватися або договором, або законом або іншим актом цивільного законодавства.
Належних та допустимих доказів укладення між позивачем та відповідачем того чи іншого договору яким би передбачався обов'язок сплати відповідачем позивачу процентів за користування чужими грошовими коштами ні суду першої інстанції, а ні апеляційному господарському суду не подано.
Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2008 р. у справі № 8/454-08, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009р було відмовлено позивачу у стягненні на підставі ст. 536 ЦК України з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25200,19 грн. 3 % річних, 120087,54 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2005 р. по 17.03.2009 р. та 80125,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.01.2005 р. по 28.02.2009 р. є необґрунтованими, документально не підтвердженими, а отже, такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду Київської області від 17.04.2009 року у справі № 10/052-09 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Кларк»на рішення господарського суду Київської області від 17.04.2009 року у справі № 10/052-09 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 17.04.2009 року у справі № 10/052-09 - залишити без змін.
3. Справу № 10/052-09 повернути до господарського суду Київської області.
4. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Головуючий суддя Т. Разіна
Судді: І. Фаловська
М. Чорногуз