ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 жовтня 2009 р.                                                                                    № 10/158  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І.,

Олійника В.Ф. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Захід", м.Рівне

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.05.2009

у справі№10/158 господарського суду Рівненської області

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1., м.Луцьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Захід", м.Рівне

простягнення 36000 грн.

                                          за участю представників  сторін:

позивача -не з’явився

відповідача  -не з’явився

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Захід" (надалі - ТОВ "Агро-Захід")  про стягнення  36 000 грн. заборгованості по розрахунках за отриману продукцію (а.с.2-3).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.02.2008р. через представника ОСОБА_2., який діяв на підставі довіреності ЯОП №470895 згідно видаткової накладної №ТМ-000017 від 15.02.2008р. позивач передав відповідачу моркву харчову  у кількості 20 000 кг на загальну суму 66 000 грн., однак останній розрахувався частково лише у сумі 30000 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.01.2009 (суддя Павлюк І.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2009р. у справі №10/158 (судді: головуючий - Кузь В.Л., Юркевич М.В., Городечна М.І.), позовні вимоги задоволено. Цим же рішенням вирішено питання про стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.31-32, а.с.54-56).

Рішення господарських судів вмотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого від позивача товару, що є підставою для задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі ТОВ "Агро-Захід" ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку касатора, суди при прийнятті рішень порушили як норми матеріального так і  процесуального права, зокрема ст. 181 ГК України, ст.ст. 530, 692 ЦК України та ст.ст. 42, 33, 43 ГПК України.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (ст. 526 ЦК України)  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено попередніми судовими інстанціями, ФОП ОСОБА_1. через представника ОСОБА_2., який діяв на підставі довіреності ЯОП №470895 від 15 лютого 2008р. згідно видаткової накладної №ТМ-000017 від 15.02.2008р. передав відповідачу моркву харчову  у кількості 20 000 кг на загальну суму 66 000 грн., що підтверджується підписами позивача та уповноваженої особи ТОВ “Агро-Захід” на вищевказаній накладній (а.с.7-8).

Рахунок-фактура №ТМ-000017 від 15.02.2008р. на суму 66 000 грн.  був оплачений відповідачем частково в сумі 30 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 22.02.2008р. (а.с. 7, 10).

Тобто, заборгованість за поставлену моркву складає 36 000 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст.530 ЦК України).

Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку  про задоволення позовних вимог, з яким правомірно погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів ВГСУ  погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, які не можуть бути скасовані.

Доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими, а тому касаційна скарга не може бути задоволена.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Захід"  залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2009р. у справі №10/158  залишити без змін.

Головуючий суддя:
С. Бакуліна

Судді:
О. Глос  

В. Олійник