ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
12.10.2009 | Справа №2-23/4099-2009 |
За позовом Заступника прокурора м. Ялти АР Крим, м. Ялта в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, м. Київ та в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим
До відповідачів: 1. Державного підприємства "Гурзуф", смт. Гурзуф, м. Ялта
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська зірка", м. Ялта
За участю третіх осіб: 1.Національного виробничо - аграрного об'єднання "Масандра", смт.Масандра, м. Ялта
2. Гурзуфської селищної ради, смт. Гурзуф, м. Ялта
Про визнання недійсним контракту
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача 1 – не з’явився
Від позивача 2 – не з’явився
Від відповідача 1 – не з’явився
Від відповідача 2 – Андрєєв Д.Л., представ. за довір. №7 від 01.10.2009р.
Від третьої особи 1 – не з’явився
Від третьої особи 2 – не з’явився
Прокурор – не з’явився
Суть спору: Заступник прокурора м. Ялти АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів, в якому просить визнати контракт про сумісну господарську діяльність від 01.07.2004р., що укладений між Державним підприємством «Гурзуф» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морська Зірка» договором купівлі-продажу землі та визнати його недійсним з моменту його укладення.
Представник Міністерства аграрної політики України у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Представник Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Представник Державного підприємства "Гурзуф" у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією, з позовом не згоден за мотивами, викладеними у запереченні на позов.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська Зірка» у судове засідання з’явився, позовні вимоги не визнає за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник Національного виробничого - аграрного об'єднання "Масандра" у судове засідання не з’явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи у відсутності свого представника.
Представник Гурзуфської селищної ради у судове засідання не з’явився, проте на адресу суду надійшло клопотання с проханням розглянути справу за відсутності її представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача-2, суд
Встановив :
01.07.2004р. між Державним підприємством радгосп-завод "Гурзуф" (правонаступником якого є Державне підприємство "Гурзуф") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морська зірка" укладено контракт про сумісну господарську діяльність.
Заступник прокурора м.Ялти просить визнати вищевказаний контракт недійсним з моменту укладення, посилаючись на те, що Державне підприємство «Гурзуф» фактично розпорядилось земельною ділянкою, яка знаходиться в його постійному користуванні, тоді як власником цієї земельної ділянки є держава в особі Гурзуфської селищної ради. Крім того, вказує, що органом управління майном – Міністерство аграрної політки України не надавало свого погодження на вилучення та подальшу передачу в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Морська зірка" земельної ділянки площею 2га. Також у позові наголошується, що оспорюваний контракт є фактично прихованим договором купівлі-продажу земельної ділянки, при цьому Державне підприємство «Гурзуф» поставлено в невигідне для себе положення.
Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають на підставі наступного.
Як свідчать матеріали справи, Державне підприємство «Гурзуф» було постійним користувачем земельної ділянки площею 1,8145га, розташованої у смт.Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку №25 (СДПЧ -23) на підставі державного акту серії ЯЯ №0000171.
Стаття 1130 ЦК України передбачає, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Пунктом 1.1 контракту про сумісну господарську діяльність передбачено, що сторони дійшли згоди про організацію сумісної господарської діяльності для досягнення загальної господарської цілі: будівництва об’єкта, яке складається з будівлі гуртожитку (споруда 1), розташованої за адресою: смт.Гурзуф, в районі вул.Привітної, на 30 місць, згідно архітектурно-будівельних норм мешкання та групи будівель та споруд індивідуальних жилих будинків та господарських споруд (споруда 2), розташованих за адресою: смт. Гурзуф, в районі Самостійної державної пожежної частини №23, на земельній ділянці загальною площею 2,0га, шляхом залучення будівельних підрядних організацій. В процесі виконання будівельних робіт площа земельної ділянки може бути змінена відповідно до генерального плану забудівлі, про що сторони підписують додаткову угоду, яка є невід’ємною частиною цього контракту.
Згідно п.1.2 контракту сторони вносять внески у спільну діяльність, набуваючи взамін права власності на частину майна об’єкту після належного виконання цього контракту.
Сторони у процесі здійснення спільної діяльності створюють майно об’єкта, яке знаходиться у спільній дольовій власності сторін та розподіляється наступним чином: частка Державного підприємства «Гурзуф» у загальній дольовій власності на майно об’єкта після закінчення будівництва та здачі у експлуатацію споруди 1, складає будівлю гуртожитка (споруда 1), розташовану за адресою: смт. Гурзуф, у районі вул.Привітної, частку Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» у об’єкті складає група споруд та будівель індивідуальних жилих домів та господарських будівель (споруда 2), розташованих на земельній ділянці, орієнтовною площею 2,0га, за адресою: смт. Гурзуф, в районі СДПЧ-23 (п.1.5 контракту).
Пунктом 2.2.8 контракту передбачене зобов’язання Державного підприємства «Гурзуф» підписати після вводу в експлуатацію споруди 1 усі необхідні документи для оформлення прав власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» на збудовані будівлі та споруди об’єкту (споруда 2) незалежно від їхнього ступеня готовності до вводу в експлуатацію, а також звернутися до Гурзуфської селищної ради з клопотанням про припинення права постійного користування земельною ділянкою, на якій буде знаходитися споруда 2, та сприяти внесенню відповідних змін у Державний акт на право постійного користування землею Товариству з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» на території Гурзуфської селищної ради. Орієнтовна площа цієї земельної ділянки складає 2,0га. Площа ділянки може бути змінена згідно з Генеральним планом забудівлі, про що сторони підписують додаткову угоду, яка є невід’ємною частиною цього контракту.
Відповідно до п.8.1 контракт набуває сили після його узгодження та підписання усіх додатків сторонами та діє до повного виконання.
Пунктом 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Сторони виконали вищевказані обов’язки за контрактом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» закінчило будівництво гуртожитку та передало його Державному підприємству «Гурзуф», яке передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» право на забудівлю комплексу багатоквартирних жилих домів та відмовилося від права користування землею під об’єктом будівництва, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с.5,12-14, 58,59, 86).
Доводи позивача про те, що спірний контракт є удаваним та фактично є договором купівлі-продажу землі суд вважає необґрунтованим, оскільки умовою передачі права на забудівлю комплексу багатоквартирних жилих домів та відмови від права користування земельною ділянкою згідно контракту, було будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» та передача ним у власність Державному підприємству «Гурзуф» двохповерхвої будівлі гуртожитку.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2008р. залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2008р. та постановою Вищого господарського суд України від 26.05.2009р. у справі №2-3/1437-2008 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська зірка" задоволено. Визнано недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 25.12.2007 року №42 „Про розгляд клопотання ДП „Гурзуф" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки", припинено права землекористування Державного підприємства „Гурзуф" земельною ділянкою площею 1,8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275), розташовану за адресою: м.Ялта, смт. Гурзуф, вул.Ялтинська, район дома № 25 (СГПЧ-23), визнано недійсним Державний Акт серії ЯЯ №0000171 від 28.02.2007 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,8145 га розташованою: смт, Гурзуф, вул. Ялтинська, 25, а також визнано за позивачем право на складення проекту відводу земельної ділянки для передачі його в оренду та право Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська зірка" на оренду вказаної вище земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та благоустрою комплексу багатоквартирних будинків терасного типу.
В процесі розгляду справи №2-3/1437-2008 судом було встановлено, що у відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, за Товариством з обмеженою відповідальністю „Морська зірка" зареєстровано право власності на об'єкти незавершеного будівництва, розташовані за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 27. При цьому, цільове призначення земельної ділянки площею 1,8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275), яка розташована по адресі: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська район дома № 25 (СГГТЧ-23) визначено, як будівництво та благоустрій комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу, на підставі державного акту на право постійного користування земельної ділянки серія ЯЯ № 0000171 від 28.02.2007 року.
Тобто вищевказаними судовими інстанціями вже було встановлено правомірність переходу права користування земельною ділянкою площею 1,8145га до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська зірка».
Також, рішенням 24-ої сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради від 28.05.2008р. №31 було затверджено проект землеустрою з відводу у оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних жилих домів терасного типу за адресою: м.Ялта, смт.Гурзуф, вул.Ялтинська, 27 та передано у оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 1,8145га із земель Гурзуфської селищної ради, які не передані у власність та не надані у постійне користування, для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних жилих домів терасного типу.
Довід позивача про відсутність узгодження укладання контракту з органом управління Державного підприємства „Гурзуф" не відповідає дійсності, оскільки контракт був узгоджений з органом управління на момент укладення контракту – Державним департаментом продовольства України, про що свідчить резолюція голови Державного департаменту на контракті.
Також суд приймає до уваги лист Національного виробничо - аграрного об'єднання "Масандра" від 09.09.2009р. вих.№412/574, в якому вказується, що Національне виробничо - аграрне об'єднання "Масандра" не є органом по управлінню майном підприємств, що входять до його складу та не узгоджує укладення будь-яких контрактів та договорів.
Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що сторони вчинили усі дії, спрямовані на набуття прав та обов’язків за контрактом про сумісну господарську діяльність та виконали його керуючись діючим законодавством та без перевищення наданих їм повноважень.
При таких обставинах справи позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника відповідача-2 в судовому засіданні 12.10.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 19.10.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.