ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017                                                                                справа № 905/1638/16

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5 – за довіреністю, ОСОБА_6 – за довіреністю ОСОБА_7 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м. Краматорськ, Донецька область

на рішення господарського суду Донецької області

від07.02.2017р.

у справі№ 905/1638/16 (суддя О.М. Шилова)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м. Краматорськ, Донецька область

доПублічного акціонерного товариство «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ, Донецька область

простягнення 47044073,66грн. заборгованості за активну електроенергію, 3394577,04грн. пені, 231448,33грн. – 3% річних, 377667,74грн. інфляційних нарахувань

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м.Краматорськ, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариство «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 47044073,66грн. заборгованості за активну електроенергію, 3394577,04грн. пені, 231448,33грн. – 3% річних, 377667,74грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, в ході розгляду справи відповідач надав заяву №17/63-72 від 18.01.2017р. з додатками про відстрочку виконання рішення на три роки та клопотання №17/124 від 02.02.2017р. про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 50%.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. у справі №905/1638/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м. Краматорськ, Донецька область задоволено частково. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 100000,00грн. пені за порушення строків оплати заборгованості за січень 2016 року припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору. Розмір стягуваної суми пені зменшено до 1336388,71грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” 47044073,66грн. заборгованості за активну електроенергію, 1336388,71грн. пені, 189053,00грн. – 3% річних, 153459,18грн. інфляційних нарахувань та 202690,02грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Заяву Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/1638/16 на 3 роки задоволено частково. Відстрочено виконання рішення на 1 рік з дати набрання рішенням законної сили.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. по справі №905/1638/16 скасувати в частині встановлення відстрочки виконання рішення суду та зменшення розміру пені на 50% та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у наданні відстрочки виконання рішення та стягнути з відповідача пеню в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Посилається на те, що підстави для надання відстрочки, зазначені судом в своєму рішенні, є необґрунтованими, оскільки з зазначеною заявою до суду можуть звернутись тільки сторони виконавчого провадження відповідно до приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт також зазначає, що судом не було враховано його інтереси, особливий статус та фінансове становище.

Представники позивача у судове засідання з’явились, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Направили додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання прибув. Направив відзив на апеляційну скаргу.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №30200000 (далі – Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 452000кВА, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1 Договору).

Відповідно до підп.2.2.2. Договору Постачальник зобов’язався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням розділу 6 Договору (додаток “Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам”).

Згідно з підп.2.3.3. Договору Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати Постачальнику відомості про покази розрахункових приладів обліку згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача” до Договору.

Договір набирає чинності з моменту досягнення згоди по всім суттєвим умовам Договору, за умови підписання Сторонами всіх перелічених у п.9.1 Договору додатків і укладається на строк до 31.12.2009р. включно.

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4 Договору).

Згідно з п.1.1. Додатку №2 від 19.12.2008р. до Договору “Порядок розрахунків” (далі – Додаток №2, а.с.17-19) тривалість розрахункового періоду – місяць. Дата початку розрахункового періоду 01 число кожного місяця.

Додатковою угодою №1 від 01.05.2011р. до Договору сторони замінили найменування Споживача у тексті Договору та додатків до нього з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на Публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь”.

Додатковою угодою №6 від 03.01.2014р. до Договору сторони замінили найменування Постачальника у тексті Договору та додатків до нього з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” на Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”.

Договір, Додаткові угоди №1 від 01.05.2011р. і №6 від 03.01.2014р. та Додаток №2 до нього підписані обома сторонами і скріплені печатками підприємств без заперечень.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем належним чином поставлено відповідачу електричну енергію за період грудень 2015р., січень-березень 2016р., що підтверджується Актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість поставленої активної електроенергії, а також рахунками за спожиту активну електричну енергію на загальну суму 47 552 003,16грн.

Усі зазначені акти підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін без зауважень.

Крім того, виставлені рахунки були отримані уповноваженим представником Споживача, про що свідчать відповідні відмітки на рахунках.

Щодо визначення дати прострочення виконання відповідачем зобов’язань з оплати рахунків за активну електричну енергію, поставлену у грудні 2015 року – березні 2016 року, колегія суддів зазначає наступне

Відповідно до п.7.6 Договору обчислення обсягів та вартості поставленої активної електроенергії, умови і порядок здійснення розрахунків за Договором узгоджуються Сторонами додатком «Порядок розрахунків» (далі - Додаток №2 до Договору).

Пунктом 3 Додатку №2 сторони погодили наступний порядок розрахунків за спожиту Споживачем активну електроенергію, зокрема, Постачальник зобов’язався щомісячно надавати споживачу рахунки за активну електроенергію 01 числа щомісячно при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період (п.3.1. Додатку №2).

Споживач зобов’язаний здійснювати оплату отриманого від Постачальника остаточного рахунку самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника наступним чином: до 06 числа (включно) щомісячно сплачувати суму за попередній розрахунковий період (п.3.2. Додатку №2).

Однак, відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією від 31.07.1996р. № 28, які затверджені постановою НКРЕ 31.07.96 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996р. за № 417/1442 (далі – Правила) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

За змістом п. 1.2. Правил, розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору (абз. 2 п. 6.11 Правил).

В свою чергу, абз. 7 п. 6.11 Правил визначено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, відмітки на рахунках свідчать, що частина з них була надана позивачем (отримана відповідачем) із запізненням, а саме: рахунок за грудень 2015 року – 13.01.2016р. (відправлений позивачем поштою 05.01.2016р. з супровідним листом №08-25/1 від 04.01.2016р. – а.с.186, 187, 224 зворотній бік), за січень 2016 року – 02.02.2016р., за лютий 2016 року – 02.03.2016р., і лише рахунок за березень 2016 року був наданий вчасно – 01.04.2016р.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що зі змісту пунктів Додатку №2 та Правил випливає, що Споживач має оплачувати рахунки за активну електроенергію протягом п’яти днів після їх отримання, враховуючи те, що розрахунок спожитої електричної енергії, який здійснюється відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку споживача, здійснює саме постачальник електричної енергії, що обумовлюється особливими споживчими якостями такої енергії, яка відрізняється від інших товарів, та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що прострочення оплати рахунків наступило: за активну електричну енергію, отриману у грудні 2015 року – з 19.01.2016р., у січні 2016 року – з 09.02.2016р. (оскільки п’ятий день після отримання рахунку прийшовся на вихідний), у лютому 2016 року – з 08.03.2016р., у березні 2016 року – з 07.04.2016р., а у задоволенні вимог про стягнення нарахованих за 07.01. – 18.01.2016р., 07.02. – 08.02.2016р. та 07.02. – 07.03.2016р. (включно) пені і річних на заборгованість за грудень 2015 року, січень та лютий 2016 року відповідно слід відмовити.

Відповідач отриманий рахунок за лютий 2016 року на суму 11 446 681,08грн. оплатив частково, в сумі 507 929,50грн., що підтверджується випискою по рахунку від 27.01.2017р.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 47 044 073,66грн. в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3394577,04грн. пені за загальний період з 07.01.2016р. по 11.04.2016р., 231448,33грн. – 3% річних з 07.01.2016р. по 11.04.2016р., 377667,74грн. інфляційних витрат за загальний період з січня2016р по березень 2016р. за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги частково в сумі 189053,00грн. за загальний період з 19.01.2016р. по 11.04.2016р., виходячи з того, що початок періодів прострочення оплат визначається після спливу п’яти днів з моменту отримання рахунків за активну електроенергію.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, здійснивши повний розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в загальній сумі 153 459,18грн., виходячи з того, що нарахування здійснюються з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а найменший період визначення складає місяць.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних витрат та 3% річних на 50%, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про його незадоволення.

За змістом норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» без попередньої вимоги (зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. №6-38цс11).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3394577,04грн. за несвоєчасне виконання зобов’язань, нараховану за загальний період з 07.01.2016р. по 11.04.2016р.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов’язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки ОСОБА_8 банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених додатком “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом (підп.4.2.1. Договору).

Таким чином, здійснивши повний перерахунок суми пені, яка підлягає до стягнення за умовами договору та законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що її розмір дорівнює 2 772 777,41грн. за період з 19.01.2016р. по 11.04.2016р., враховуючи дійсний початок періодів прострочки здійснення оплат.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи відповідач платіжним дорученням №4821 від 01.02.2017р. перерахував позивачу 100000,00грн. з призначенням платежу: «пеня за порушення строків оплати заборгованості за електроенергію за січень 2016 року згідно договору від 19.12.2008 №30200000. Без ПДВ»

З урахуванням викладеного судом обгрунтовано припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 100000,00грн. пені, нарахованої на заборгованість за активну електричну енергію за період січень 2016 року на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (у зв’язку з відсутністю предмета спору).

Таким чином, колегія суддів погоджується з зазначеним висновком господарського суду та вважає, що стягненню на користь позивача підлягає пеня у загальному розмірі 2 672 777,41грн.

В ході розгляду справи, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на скрутне фінансове становище та форс-мажорні обставини.

Згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити виконання рішення.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання визначені у ст.617 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд надав оцінку обставинам, на які посилався відповідач в обґрунтування свого клопотання, а саме: Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2015 рік та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід за 9 місяців 2016 року), за якими прибуток відсутній, а збитки становлять 3 210 126,00грн. та 927 647,00грн. відповідно.

Крім того, згідно Звіту про взаєморозрахунки з нерезидентами станом на 30.09.2016р. кредиторська заборгованість підприємства становить 890 065,1грн., з якої прострочена – 794 128,3грн., при цьому дебіторська заборгованість складає 207 366,2грн., з якої прострочена – 105 449,7грн.

Також, згідно Довідки Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» вбачається, що заробітна плата працівникам підприємства виплачується несвоєчасно.

ОСОБА_8 акціонерної компанії «Нафтогаз України» Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» підтверджено, що 18 травня 2014р. о 17-40год. було припинено газопостачання Публічному акціонерному товариству «Енергомашспецсталь» у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин (бойових дій).

Довідкою за контрактами на поставку продукції Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь», яка видана начальником юридичного відділу ОСОБА_9, підтверджено, що у зв’язку з неплатоспроможністю замовників різко зменшилась кількість замовлень на вироблену Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» продукцію, почастішали випадки відмови контрагентів від вже замовленої продукції, а також випадки несвоєчасної оплати вже виготовленої та відвантаженої відповідачем продукції, що призвело до зменшення оборотних коштів відповідача.

Крім того, відповідач посилається на Висновок Донецької торгово-промислової палати №1029/12.12-03 від 19.06.2014р., яким визнано настання форс-мажорних обставин за договором поставки електричної енергії №30200000 від 19.12.2008р. з 14 травня 2014 року.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином, Висновок №1029/12.12-03 від 19.06.2014р. Донецької торгово-промислової палати розглядається колегією суддів у сукупності з іншими доказами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» від 02.12.2015р. № 1275-р м.Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

З матеріалів справи вбачається, що заперечення на клопотання про зменшення пені від позивача не надійшли. Однак, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що він знаходиться в більш скрутному фінансовому становищі, ніж відповідач у зв’язку з подіями, які відбуваються на сході України та знаходженням електричних мереж, в тому числі, на території непідконтрольній владі України.

З наданих сторонами Звітів про фінансові результати за 9 місяців 2016 року вбачається, що у звітному періоді відповідач має чистий фінансовий результат у вигляді збитку в сумі 927647тис.грн., що в 1,92 рази (або на 47,92%) менше порівняно з аналогічним періодом попереднього року; позивач має чистий фінансовий результат у вигляді збитку в сумі 37320тис.грн., що в 2,46 рази (або на 59,35%) менше порівняно з аналогічним періодом попереднього року – тобто на час розгляду спору відповідач перебуває у значно гіршому матеріальному становищі.

Зі змісту зазначених вище норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Враховуючи наведене, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об’єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг (грудень 2015р. та січень-березень 2016р.), часткове погашення суми основного боргу та пені, враховуючи положення ст.129 Конституції України та інтереси позивача, скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру суми пені, що підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов’язання, а саме від розміру встановленого судом на 50%, тобто до 1336388,71грн.

Крім того, відповідач надав суду заяву №17/63-72 від 18.01.2017р. про відстрочку виконання рішення у даній справі на 3 роки, а також доповнення до заяви про надання відстрочку виконання рішення від 20.01.2016р.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Як випливає з п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, відстрочка виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Підставами для задоволення зазначеного клопотання відповідач зазначає різке зменшення кількості замовлень на вироблену Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» продукцію, у зв’язку з неплатоспроможністю замовників, відмови контрагентів від вже замовленої продукції, несвоєчасною оплатою вже виготовленої та відвантаженої продукції, що спричинене проведенням антитерористичної операції.

Крім того, відповідачем здійснюються заходи по стягненню дебіторської заборгованості, для подальшої можливості взаєморозрахунків з контрагентами, що підтверджується Рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі №34г/2016, №228г/2015, №18ч/2016, №643ч/2015, №717ч/2015, №776ч/2015, №856ч/2015, №308ч/2016, №41/2016; Рішеннями Арбітражного суду м. Москва по справі №Ф40-75278/16-170-646, №А40-104970/16-118-940, №А40-115730/16-155-1008 та рішенням господарського суду Сумської області по справі №920/956/16.

Відтак, відповідач зазначає про те, що за рішеннями судів, пред’явленими позовами про стягнення дебіторської заборгованості та повернення бюджетного відшкодування, приблизна сума, яку розраховує отримати останній від контрагентів в 2017-2019 роках, складає понад 82 млн.грн.

Також, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» посилається на укладення у 2016 році довгострокових контрактів.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи додане платіжне доручення від 14.02.2017р. №5054 на суму 100 000,00грн. про сплату заборгованості за грудень 2015 року, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від виконання рішення господарського суду та здійснює всі можливі заходи для погашення заборгованості. З наданих апеляційному суду копій платіжних доручень також вбачається, що відповідач здійснив оплату боргу за іншим договором, укладеним з позивачем.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та не ухиляється від виконання судового рішення, а звертається із заявою щодо відстрочення його виконання з метою надання можливості боржнику за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача негайне виконання рішення суду є неможливим.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суд приймає до відома посилання позивача на наявність збитків через несплату боргів споживачами, що знаходяться на території, яка тимчасово не контролюється з боку української влади, вплив антитерористичної операції на господарську діяльність позивача, а також наявність інфляційних процесів в економіці держави, що підтверджується балансом (Звітом про фінансові результати) на 30 вересня 2016р. та Звітом про фінансові результати (Звітом про сукупний дохід) за 9 місяців 2016р.

Судом прийнято до уваги доводи сторін, їх матеріальні інтереси та фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, загальновідомі події, які відбуваються на території Донецької області, що потягли за собою певні складності у здійсненні господарської діяльності, а також часткове погашення відповідачем суми боргу, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від виконання покладених на нього зобов’язань, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про можливість часткового задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. у справі №905/1638/16 строком на 1 рік.

Заслухавши представників сторін, оцінивши докази, надані позивачем та відповідачем колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що надання відстрочки виконання рішення саме на рік, а не на 3 роки, як просив боржник, не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, сприятиме як можливості продовження господарської діяльності боржника (збереже діюче підприємство та десятки тисяч робочих місць), надасть можливість боржнику акумулювати суму, необхідну для погашення заборгованості перед стягувачем, так і зробить реальною можливість отримання стягувачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Право суду відстрочити (розстрочити) виконання рішення саме під час його прийняття передбачене п.6 ч.1 ст.83 названого Кодексу і вказана норма жодних умов для надання відстрочки (розстрочки) не містить (на відміну від інших пунктів ч.1 ст.83 та ст.121), тому, посилання позивача на те, що з заявою про надання відстрочки виконання рішення можуть звернутися лише сторони виконавчого провадження не заслуговує на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. по справі №905/1638/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. по справі №905/1638/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. по справі №905/1638/16 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий          Н.В. Ломовцева

Судді:          О.А. Скакун

          ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

                                                                                           1прим.-ГСДО.