Справа № 306/3506/15-ц

У Х В А Л А

27 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ФАЗИКОШ Г.В., ОСОБА_1

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю сторін розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області ОСОБА_2 в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області І. Сендака, який діє в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, на рішення Свалявського районного суду від 19 січня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

26.12.2014 прокурор Свалявського району В. Свистак в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 Мотивував тим, що відповідач незаконно використовує земельну ділянку площею 0,0094 га, яка належить до комунальної власності та є прибудинковою територією будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві, а також самочинно звів на цій ділянці будівлю, яку використовує в комерційній діяльності.

Посилаючись на незаконне, без правовстановлюючих документів, використання земельної ділянки та здійснення на ній самочинного будівництва, ґрунтуючись на положеннях ст.ст. 42, 89, 122, 124, 125, 126, 202 ЗК України, ст. 376 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і на інших нормах законодавства щодо права власності на землю, його захисту, щодо самочинного будівництва, позивачі, в інтересах яких діяв прокурор, просили зобов’язати відповідача знести самочинно збудовану будівлю, розміщену на прибудинковій території будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві, та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0094 га, яка є частиною зазначеної прибудинкової території.

Рішенням Свалявського районного суду від 19.01.2016 у позові відмовлено.

Заступник прокурора Закарпатської області І. Сендак діючи в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції ДАБК у Закарпатській області рішення суду оскаржив як незаконне та необґрунтоване, просить його скасувати, позов – задовольнити.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідач вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду – залишити без змін.

До початку розгляду справи по суті до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_4, про закриття провадження в справі як у такій, що підвідомча адміністративному суду. На думку ініціатора клопотання, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області у даних правовідносинах діє як суб’єкт владних повноважень і саме в такій якості пред’явила вимогу про знесення самочинного будівництва, тому суд не мав підстав розглядати справу в порядку цивільного судочинства. На підтвердження такої позиції посилається, серед іншого, на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-137цс14 і від 24.06.2015 у справі 6-381цс15. Сторона просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження в справі закрити з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4П, який клопотання підтримав, думку прокурора Лемака Р.В., який проти закриття провадження в справі заперечив, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор Свалявського району В. Свистак діючи в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області звернувся в інтересах двох позивачів до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 Предметом позову є зобов’язання відповідача знести самочинно збудовану будівлю, розміщену на прибудинковій території будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві, та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0094 га, яка є частиною прибудинкової території. Тобто, державою в особі двох позивачів, інтереси яких представляє прокурор, пред’явлені дві взаємопов’язані вимоги, при цьому, звільнення відповідачем спірної земельної ділянки залежить від вирішення вимоги про знесення самочинного будівництва.

Отже, позивачами поставлено питання про право відповідача ОСОБА_3 на самочинно зведену будівлю, це право позивачами заперечується і йдеться про неможливість законного набуття відповідачем у власність цієї будівлі, та, відповідно, про право відповідача на користування спірною земельною ділянкою, а саме – про позбавлення цього права та звільнення ділянки від самочинно зведеної будівлі. ОСОБА_3 позов заперечує. Власник земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, рівно як і особа, яка має речове право на чуже майно (право користування землею, володіння на відповідній правовій підставі нерухомим майном тощо), може в порядку, встановленому законом, захищати свої майнові права, в т.ч., за певних умов, вирішувати питання про відповідні права і обов’язки у зв’язку зі здійсненням самочинного будівництва (ст.ст. 14, 41, 55 Конституції України, ст.ст. 11-16, 316-319, 321, 328, 373, 376, 386, 396 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90, 95, 152, 158 ЗК України).

Земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, належать до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) та є об’єктами речових прав (ст.ст. 177, 179, ст. 181 ч. 1 ЦК України). Нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ст. 376 ч. 1 ЦК України).

Попри те, що органи місцевого самоврядування вирішуючи питання у галузі земельних відносин відповідно до закону, в т.ч., щодо розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, діють як суб’єкти владних повноважень, реалізуючи відповідні повноваження, передбачені законами України (зокрема, ст. 12 ЗК України), ці органи одночасно діють і як власники землі, що належить територіальним громадам, які саме і тільки через ці органи реалізують своє право власності, в т.ч., право розпорядження землею, передачі її у власність фізичним особам (ст. 1, ст. 2 ч. 2, ст.ст. 169, 172, 327, 374 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 79, 83, 116-118, 123, 124, 127, 128 ЗК України, наведені вище та інші норми законодавства). У цивільних відносинах держава діє через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.ст. 167, 170 ЦК України).

Таким чином, питання про самочинне будівництво та про земельну ділянку, на якій таке будівництво ведеться чи було здійснене, про наявність чи відсутність відповідних речових прав, нерозривно пов’язані, тому в контексті спору сам по собі статус Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області як підрозділу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства (п. 1 та інші норми Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011), не вказує на публічно-правовий характер спору, що розглядається. Не вказує на це й реалізація за наведених конкретних обставин згаданою Інспекцією повноважень на пред’явлення позову про знесення самочинно збудованого об’єкта (ст. 38 ч. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Виходячи з наведеного, має місце спір про право цивільне з приводу речових прав щодо земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості, який відповідно до ст. 15 ч. 1 п. 1 ЦПК України розглядається, а захист цивільних прав сторін у якому – здійснюється за правилами цивільного судочинства способами, передбаченими законом, на що участь у справі суб’єктів владних повноважень як таких не впливає. Спір не належить до тих, що передбачені ст. 3 ч. 1 п.п. 1, 6, 8, 9, ст. 17 ч. 1, ч. 2 п. 5 КАС України.

Посилання ініціатора клопотання на правові позиції, висловлені Верховним Судом України 17.12.2014 у справі № 6-137цс14 і 24.06.2015 у справі № 6-381цс15, які вказують на публічно-правовий характер відповідних спорів, не можуть бути враховані. Так, в обох цих випадках ішлося суто про позови відповідних Інспекцій ДАБК до громадян про знесення самочинного будівництва, подані на реалізацію повноважень Інспекцій, визначених законом. У справі ж, що розглядається, інші обставини (суб’єктний склад учасників процесу, предмет позову та ін.), що унеможливлює «механічне» застосування вищезгаданих правових позицій. Окрім цього, у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 802-1318-15-а висловлено правову позицію, за замістом якої в порядку саме цивільного судочинства належить розглядати спір і у разі, якщо із позовом про знесення самочинного будівництва до громадянина звернулася тільки Інспекція ДАБК, оскільки такий позов не належить до вичерпного переліку випадків, у яких за вимогами суб’єкта владних повноважень відповідачем може бути громадянин і, поза тим, у такій справі має місце спір про речове право.

Відтак, провадження в справі не підлягає закриттю з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України, клопотання сторони необґрунтоване і його слід відхилити.

Керуючись ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 304 ч. 1 ЦПК України, колегія суддів –

у х в а л и л а :

Клопотання відповідача ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_4, про закриття провадження в справі –відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді