Справа № 461/9791/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/127/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

                                        головуючого - судді Ніткевича А.В.,    

                                        суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,     

                                        секретаря Брикайло М.В.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від  9 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товарис04 квітня 2017 рокутва «Фортуна-банк» про стягнення процентів за користування коштами банківського вкладу та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання,-

встановила:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Фортуна-банк», ПАТ «Фортуна-банк» Західна регіональна дирекція про стягнення процентів за користування коштами банківського вкладу та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання.

Вимоги обґрунтовані тим, що 03 вересня 2013 року між ним та відповідачем укладений Договір банківського вкладу № 12м/840-793 (строковий банківський вклад на 375 днів) в доларах США з щомісячною сплатою процентів. За умовами договору строк розміщення вкладу складав 375 днів з дня зарахування банком суми вкладу на депозитний рахунок, тобто з 3 вересня 2013 року по 12 вересня 2014 року.

08.09.2014 року та 12.09.2014 року позивач звертався до відповідача з вимогою про виплату вкладу та нарахованих процентів. Свої зобов'язання за договором банківського вкладу про вчасне повернення депозиту та нарахованих процентів відповідач не виконав, причини відмови не повідомив. Внаслідок цього, позивач 15.10.2014 року звернувся з позовом в суд, 23 червня 2015 року ухвалено рішення у справі № 461/12299/14-ц, яким позовні вимоги позивача задоволені частково, а саме розірвано договір банківського вкладу № 12м/840-793 укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Фортуна-банк» 03.09.2013 року, стягнуто з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_3 20 000,00 доларів США суму вкладу, стягнуто з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_3 81,35 доларів США невиплачених відсотків, стягнуто з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_3 54,25 доларів США 3% річних від простроченої суми вкладу, стягнуто з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_3 6000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду в частині повернення грошових коштів у розмірі 20000,00 доларів США суми вкладу та 81,35 доларів США невиплачених відсотків виконане 15.07.2015 року.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути проценти за користування грошовими коштами за період з 12.09.2014 року по 15.07.2015 року та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 15.10.2014 року по 15.07.2015 року, що становить проценти за користування коштами банківського вкладу в розмірі 1 779,17 доларів США та 3% річних за простроченнявиконання грошового зобов'язання в розмірі 447,12 доларів США.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від  9 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_3 1 779,17 дол. США за користування коштами банківського вкладу та 447,12 дол. США в якості 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ПАТ «Фортуна-банк», вважає, що суд не дослідив суттєві факти, які прямо впливають на спірні правовідносини.

Покликається на те, що суд неправильно застосував положення ст.ст. 1058, 1061, 1070 ЦК України та дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору та у разі неналежного виконання його умов, з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою цим договором, не врахувавши, що договором не визначено розмір ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов’язання за ним.

В апеляційній скарзі вказує, що договір банківського вкладу, який укладено між Позивачем та Відповідачем, діє протягом строку його розміщення, тобто до 12.09.2014 року. Після цієї дати строк договору закінчився та правовідносини трансформувались в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Зазначає, що договір не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов’язань за договором після закінчення терміну його дії. В разі, якщо договором не визначено розмір ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов’язання за ним, підлягає застосуванню норма ст. 1070 ЦК України тому з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Враховуючи вищенаведене, стягнення з банку процентів на підставі ст. 1061 та ст. 625 ЦК України суперечить правовій позиції ВСУ.

Крім цього, суд вирішуючи питання про стягнення процентів, не врахував, що проценти підлягають оподаткуванню, таким чином мав вирішити про стягнення суми процентів за вирахуванням податку, передбаченого ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо пасивних доходів» та ЗУ від 31.07.2014 року №1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України» та деяких інших законодавчих актів України», якими запроваджено 15% оподаткування процентів та 1,5% військового збору.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від  9 березня 2016 року та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ПАТ «Фортуна-банк» будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 185, 191), в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, не повідомив суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту настання строку виконання зобов'язання, а саме 12.09.2014 р., щодо повернення грошових коштів за договором банківського вкладу до моменту реального виконання 15.07.2015 р., пройшло 305 днів, тому внаслідок даних обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, а саме не нараховані проценти за фактичний час використання грошових коштів, тобто з 12.09.2014 р. по 15.07.2015 р. та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми за період з 15.10.2014 р. по 15.07.2015 р., оскільки питання щодо стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 12.09.2014 р. по 15.10.2014 р. було вирішено під час розгляду справи № 461/12299/14-ц Галицьким районним судом міста Львова.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем укладений договір банківського вкладу № 12м/840-739 в доларах США з щомісячною сплатою 10,5 процентів річних, за умовами якого відповідач зобов'язувався зберігати на платній основі (під визначений процент) грошові кошти внесені позивачем. З цією метою відповідач відкрив позивачу депозитний рахунок №26351500000376/12м/840-793 в АТ «Фортуна-банк».

Згідно із п. 1.2. Договору початковий строк розміщення вкладу складав 375 днів з дня зарахування банком суми вкладу на депозитний рахунок, тобто з 03 вересня 2013 року по 12 вересня 2014 року.

Внаслідок неналежного виконання банком зобов'язань за договором банківського вкладу, а саме неповернення у визначений договором строк вкладу та нарахованих процентів, вкладник 15.10.2014 року звернувся з позовом до відповідача в Галицький районний суд міста Львова, який 23 червня 2015 року ухвалив рішення у справі № 461/12299/14-ц про часткове задоволення позовних вимог, а саме розірвано договір банківського вкладу № 12м/840-793 укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Фортуна-банк» 03.09.2013 року; стягнуто з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_3 20 000,00 доларів США суму вкладу, 81,35 доларів США невиплачених відсотків, 54,25 доларів США 3% річних від простроченої суми вкладу та 6000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Відповідач 15.07.2015 року здійснив часткове виконання вище згадуваного рішення, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 20000,00 доларів США з депозитного рахунку Позивача на наданий позивачем поточний рахунок відкритий у ПАТ «Кредобанк», що сторонами не оспорюється.

Таким чином, з моменту настання строку виконання зобов'язання, а саме 12.09.2014 р., щодо повернення грошових коштів за договором банківського вкладу до моменту реального виконання 15.07.2015 р. пройшло 305 днів, що стало підставою для позовних вимог про стягнення процентів за фактичний час використання грошових коштів, тобто з 12.09.2014 р. по 15.07.2015 р. та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми, при цьому зважаючи на те, що за період з 12.09.2014 р. по 15.10.2014 р. питання щодо стягнення процентів та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України було вирішено під час розгляду справи № 461/12299/14-ц Галицьким районним судом міста Львова, позивач виходячи з відповідного розрахунку, просив стягнути суму процентів та 3% річних за період з 15.10.2014 року по 15.07.2015 року.

Колегія суддів виходить з того, що зобов’язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, передбачених законом як юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ЦК України).

Вклад (депозит) – це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п’ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Правова позиція щодо стягнення процентів за користування грошовим вкладом, 3% річних у разі неналежного виконання зобов’язань за договором банківського вкладу після закінчення терміну його дії, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року по справі № 6-1891цс15, відповідно до якої закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором – у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

У випадку, якщо договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов’язань за договором після закінчення терміну його дії, з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Як вбачається із змісту договору банківського вкладу, кошти з депозитного рахунку повертаються за розпорядженням або за дорученням вкладника шляхом виплати готівкою платіжними документами або шляхом перерахування на власний поточний (картковий) або інший депозитний рахунок Вкладника (п.1.4 Договору).

В свою чергу, порядок нарахування та сплати процентів визначений статтею 2 договору банківського владу № 12м/840-793 від 03.09.2013 року.

Зокрема, проценти за вкладом нараховуються від дня, наступного за днем зарахування банком суми вкладу до дня, який передує дню списання вкладу з депозитного рахунку у зв»язку з його поверненням вкладникові або з інших підстав (п. 2.2. договору).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Звертаючись із позовними вимогами про стягнення відсотків за користування його коштами на банківському рахунку, позивач зазначав, що до моменту реального виконання зобов’язання 15.07.2015 р. пройшло 305 днів, тому за відповідний період, згідно з вимогами закону, на залишок коштів на рахунку нараховуються проценти та 3% річних.

Разом з тим, у запереченнях на позовну заяву банк (відповідач) погоджувався, що між сторонами правовідносини банківського вкладу трансформувались у охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором або законом, тобто відповідач заперечував стягнення процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов’язань за договором після закінчення терміну його дії, оскільки така не визначена договором, а не сам обов’язок сплати процентів.

Колегією суддів встановлено, що спірний договір банківського вкладу визначає розмір процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов’язань за договором після закінчення терміну його дії, оскільки відповідно до п. 1.5 договору розмір процентів за вкладом визначено 10,5% річних, при цьому, відповідно до п. 2.1. до вказаного розміру процентів (10,5%) в подальшому за текстом застосовується термін «проценти», а як зазначено у п. 2.2. договору, проценти за вкладом нараховуються до дня, який передує дню списання вкладу з депозитного рахунку у зв»язку з його поверненням вкладникові.

При цьому, позивач стверджує, а відповідач доказів протилежного не надав, що після закінчення строку дії договору, вклад позивача продовжував знаходитися на відкритому за договором банківського вкладу депозитному рахунку, і лише 15 липня 2015 року банк, на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року, перерахував заборгованість по договору банківського вкладу та відсотків на вклад, на рахунок вкладника ОСОБА_3 відкритий у ПАТ «Кредобанк».

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості із процентів та 3% річних, суд першої інстанції взяв для розрахунку заборгованості за процентами строк, протягом якого відповідач не здійснював повернення грошових коштів, 305 днів (з 12.09.2014 року по 15.07.2015 року), а для розрахунку 3% річних 272 дні (з 15.10.2014 року по 15.07.2015 року), при цьому не врахував, що як питання стягнення процентів, так і питання стягнення 3% річних за період з 12.09.2014 року по 15.10.2014 року, були предметом розгляду Галицького районного суду м. Львова по справі № 461/12299/14, по якій 23 червня 2015 року постановлено судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення в частині стягнення з ПАТ «Фортуна-банк» на користь позивача ОСОБА_3 1779,17 дол. США процентів за користування коштами банківського вкладу необхідно змінити, зменшивши суму стягнення до 1586,67 дол. СШАвраховуючи наступний розрахунок (20000дол. США*10,5% * 272/(360/100) =1586,67 дол. США).

В свою чергу у ЦК України правові наслідки порушення зобов'язань і відповідальність за порушення зобов'язань регулюються нормами глави 51, розділу 1 загальні положення про зобов'язання книги п'ятої.

Визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611).

Статтями 612-624 ЦК України визначені загальні положення щодо відповідальності за порушення зобов'язання, а у ст. 625 цього Кодекс окремо врегульована відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, положення ст. 625 ЦК України можуть застосовуватися до того правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити другій стороні (кредитору) грошові кошти, а кредитор має право вимагат виконання цього обов'язку, і не поширюються на інші грошові вимоги, і також на грошові зобов'язання у відносинах, до врегулювання яких Цивільний кодекс України не застосовується.

З огляду на викладене, враховуючи те, що договір банківського вкладу є грошовим зобов'язанням, однак розпоряджатись своїми коштами позивач зміг лише 15 липня 2015 року (день перерахування банком вкладу та відсотків на вклад на рахунок вкладника №2625601450494 відкритий в ПАТ «Кредобанк»), судова колегія дійшла висновку, що відповідач ПАТ «Фортуна-банк» порушив умови укладеного між сторонами договору про розміщення вкладу, а саме права позивача на своєчасне отримання належних йому грошових сум.

Таким чином, висновки суду першої інстанції з врахуванням правових позицій Верховного Суду Україгни про підставність позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги в цій частині таких не спростовують.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки внесенні позивачем за договором банківського вкладу грошові кошти на його вимогу та у встановлений договором строк не були повернуті, це надає йому право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Доводи скарги про те, що вирішуючи питання про стягнення процентів суд не врахував, що проценти підлягають оподаткуванню, таким чином мав вирішити про стягнення суми процентів за вирахуванням податку, передбаченого ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо пасивних доходів» та ЗУ від 31.07.2014 року №1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України» та деяких інших законодавчих актів України», якими запроваджено 15% оподаткування процентів та 1,5% військового збору, правильності висновків не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України,  колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фортуна Банк» – задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від  9 березня 2016 року в частині стягнення з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_3 1779,17 дол. США процентів за користування коштами банківського вкладу – змінити, зменшивши суму стягнення до 1586,67 дол. США.

Врешті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:                                                                                     А.В. Ніткевич  

Судді:         С.М. Бойко

                                                                  ОСОБА_4