|
У Х В А Л А |
|
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
14 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Тітова Ю.Г.,
Панталієнка П.В.,
Пшонки М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2002 року, ухвали цього ж суду від 13 вересня 2002 року та від 24 грудня 2002 року, а також ухвали апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2003 року (т. 3, а.с. 116, 120) та від 30 березня 2005 року в справі за його позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спадкового майна; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, його поділ та встановлення порядку користування земельною ділянкою; за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну часток в праві власності на житловий будинок, визнання права власності на спадкове майно, виділ майна в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою; за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на будівлі; за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа - П'ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на будівлю,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 6 листопада 2001 року задоволено позов ОСОБА_6, ОСОБА_2 та визнано за ними в рівних частках право власності на будівлю під літерою “Б” площею 57,2 м2, за адресою: АДРЕСА_1. Поділено між сторонами будинок під літерою “А” по АДРЕСА_1. Виділено у власність ОСОБА_2 жилі кімнати: 1-3 площею 11,8 м2, 1-5 площею 15,2 м2, 1-7 площею 9,25 м2, 1-8 площею 7,75 м2, кухню 1-1 площею 6,4 м2, санвузол 1-2 площею 6,4 м2, а також гараж під літерою “Ж”. Виділено у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жилі кімнати: 1-6 площею 12,5 м2, 1-4 площею 9,7 м2, прибудову під літерою “А1”, а також сарай під літерою “Е”. Виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль “ГАЗ-21”, державний номер НОМЕР_1, 1969 року випуску. Крім того, між сторонами встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 5 грудня 2001 року ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу та 9 січня 2002 року доповнення до неї. Оскільки апеляційна скарга і доповнення не відповідали вимогам закону, вони були залишені без руху та у подальшому в зв'язку з не усуненням недоліків відповідно ухвалами Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2002 року та від 21 серпня 2002 року були визнані неподаними й повернуті позивачу. Ухвалою цього ж суду від 21 серпня 2002 року визнана також неподаною і апеляційна скарга позивача на ухвалу від 14 січня 2002 року.
2 вересня 2002 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21 серпня 2002 року, яка ухвалою цього ж суду від 13 вересня 2002 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2005 року, визнана неподаною та повернута скаржнику.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2002 року виправлено арифметичну помилку в резолютивній частині вищезазначеного рішення і вказано, що вартість часток у бинковолодінні становить: 2/8 - 5601 грн. 97 коп., а 6/8 - 16805 грн. 89 коп.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва ухвалою від 26 березня 2003 року вказану ухвалу суду першої інстанції змінила, виклавши її резолютивну частину наступним чином: виправити описку в мотивувальній частині рішення суду від 6 листопада 2001 року по даній справі і вказати, що вартість ідеальних часток у житловому будинку під літерою “А” і прибудови складає: 2/8 - 5601 грн. 97 коп., а 6/8 - 16805 грн. 89 коп.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2003 року також змінено ухвалене у зазначеній справі додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2002 року та виключено з його резолютивної частини висновок про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 2235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 72 коп. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.
У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2002 року, ухвали цього ж суду від 13 вересня 2002 року та від 24 грудня 2002 року, а також ухвали апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2003 року (т. 3, а.с. 116, 120) та від 30 березня 2005 року в зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам закону, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З наведених у скаргах доводів не вбачається, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення закону, що передбачені ст.ст. 338-342 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1 відхилити.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2002 року, ухвали цього ж суду від 24 грудня 2002 року та від 13 вересня 2002 року, а також ухвали апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2003 року (т. 3, а.с. 116, 120) та від 30 березня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Cудді: Ю.Г.Тітов
П.В. Панталієнко
М.П. Пшонка