Справа № 815/137/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року            м. Одеса          

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Соколова М.С.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_2 - (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ТОВ “РЕСТАЙМ” до Одеської митниці ДФС, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, суд -

ВСТАНОВОВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 січня 2017 року надійшов адміністративний позов ТОВ “РЕСТАЙМ” до Одеської митниці ДФС, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення м/п “Одеса-порт” Одеської митниці ДФС від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/000092/2 “Про коригування митної вартості товарів”.

- визнати протиправною і скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/00176.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «РЕСТАЙМ» у якості покупця та фірмою «XIAMEN TOPLLION TRADING CO.,LTD» (Китай) у якості продавця було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 10 вересня 2016 року № XTT-R201606-01. На виконання вищевказаного Контракту та з метою митного оформлення товарів китайським контрагентом було передано позивачу відповідний Інвойс від 21 вересня 2016 року № XTT-R201606-01 з посиланням на контракт № XTT-R201606-01 від 10 вересня 2016 року, яким узгоджено поставку товару - чоловіче та жіноче взуття різного розмірного ряду та кольору, на загальну суму 84908,80 дол. США. Товар покупцю було поставлено продавцем на умовах CIF, порт Одеса, що відповідає умовам Контракту. Так, відповідно до п. 3.3 Контракту, товар постачається продавцем на умовах - CIF, порт Одеса (Інкотремс 2010). Продавець виконав умови Контракту та поставив товар покупцю в обумовлені строки. Надалі - з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості, митним брокером ПП «ГОЛ-СЕРВІС», за дорученням ТОВ «РЕСТАЙМ» на м/п «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС були подані всі документи перелік яких передбачений 4.2 ст.53 Митного кодексу України. Так, до Одеської митниці ДФС було подано зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, коносамент, страховий поліс, ряд товаросупровідних та інших документів. Митна вартість товару визначена декларантом позивача за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Проте, після обробки електронної митної декларації співробітником Одеської митниці ДФС (ВМО №2 п/к «Одеса-Ліски» А500.Ы8К1) було надіслано уповноваженій особі декларанта (sersergeyev@gmail.com) електронне повідомлення (протокол обробки 397197) про те, що під час аналізу товаросупровідних документів встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та перелічено ряд, на думку митниці, «розбіжностей», однак позивач не погоджується з вказаним твердженням. В електронному повідомленні відповідач просив додатково надати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, що підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 24 листопада 2016 року декларант позивача надав Одеській митниці ДФС лист, в якому зазначив про те, що подані до митного органу для підтвердження митної вартості товарів документи - розбіжностей не мають, вони достовірні та їх складові достатні для визначення митної вартості за ціною контракту. Для додаткового підтвердження митної вартості товарів було надано: прейскурант (прас-лист) виробника; витяг з бухгалтерської документації. 24 листопада 2016 року уповноваженій особі декларанта (sersergeyev@gmail.com) електронним повідомленням (протокол обробки 397837) від 24 листопада 2016 року після отримання додаткових документів митним органом було зазначено що використані декларантом відомості не підтверджені документально. При цьому, стверджує позивач, митниця не вказала, які саме відомості не підтверджені. На зазначений лист представником позивача була надана відповідь про те, що документи надані декларантом для підтвердження митної вартості достовірні та їх складові достатні для визначення митної вартості за ціною контракту. Також, декларант просив завершити митне оформлення у встановлені ч.1 ст. 255 МК України строки. В подальшому, співробітником Одеської митниці ДФС (ВМО №2 п/к «Одеса- Ліски» А500.ІЛ8КІ) 24 листопада 2016 року було надіслано уповноваженій особі декларанта (sersergeyev@gmail.com) електронне повідомлення (протокол обробки 397941): «В рамках проведення консультації з декларантом відповідно до частини п'ятої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, повідомляємо про наступне. Оскільки, відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України мають бути застосовані другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. В органі доходів і зборів наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, рівень митної вартості яких вище. За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів для товару № 1 та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів для товару № 3». Також, митницею було зазначено, що згідно статті 52 Митного кодексу України декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі незгоди декларанта з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному органом доходів та зборів відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України. Далі, 24 листопада 2016 року посадовою особою відповідача було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060804/2016/000092/2, яким було скориговано вартість, відповідно до рішення про коригування, товару № 1 та № 3. Водночас, відповідачем було винесено картку відмови у митному оформлені товарів № 500060804/2016/00176 з причини передбаченої п.2 ч. 6 ст.54 МК України та прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості №500060804/2016/000092/2 від 24 листопада 2016 року. Зважаючи на незгоду декларанта з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, товар, вартість якого була скоригована, був випущений у вільний обіг після сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Митний орган частково не визнав вартість певного асортименту товару, що була встановлена на підставі контракту. Позивач вважає, що у відповідача не було підстав застосовувати другорядні методо визначення митної вартості товарів. Зокрема, митний орган не знайшов жодної не відповідності числового значення заявленої митної вартості, що в призмі ст. 54 та ст. 55 МК України є обов’язковою умовою для проведення коригування.

У своєму адміністративному позові позивач стверджує, що рішення про коригування ґрунтується на певних «розбіжностях», що взагалі не стосуються відповідності чи не відповідності числового значення заявленої митної вартості. Всі надані до митного оформлення документи містять однакові числові та нечислові показники щодо кількості коробок, пар взуття, вартості взуття, ваги вантажу, номенклатури, артикулів тощо. Чітко співпадають сумарні показники кількості взуття та його вартості, що була визначена на підставі ціни встановленої для кожної товарної позиції. Отже, числові розбіжності відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, позивач у своєму адміністративному позові просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.104-111), у яких, з посиланням на ст.ст. 7, 52, 53, 54, 55, 57, 58, 60, 254, 337 Митного кодексу України, ст.344 Господарського кодексу України, ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 6 Указу Президента України від 25.08.94 N 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів", п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, постанову Верховного суду України від 30.06.2015 року у справі №21-591а15, Стандартні правила 3.11, 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011), розділ VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2015 року №684 (Зареєстровано Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за № 1021/27466), п.п.1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2, розділ 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, розділ V Додатку до рекомендації № 1 "Формуляр-зразок Організації Об’єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів, Пунктами 18, 19 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року), ст. 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, ст.VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, зазначає наступне. Для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № 500060804/2016/003442 від 21.11.2016 року уповноваженою особою позивача - ПП "ГОЛ СЕРВІС" (м. Одеса, вул. Середня, буд. 83-А) подані зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.09.2016 року № ХТТ-IR201606-01, інвойс від 21.09.2016 року № ХТТ-R201606-01, пакувальний лист від 21.09.2016 року б/н, коносамент від 27.09.2016 року № ХІА0208468, страховий поліс від 23.09.2016 року № РУІЕ201635020088Е01657 та інші документи. Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № 500060804/2016/003442 від 21.11.2016 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв’язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією митною декларацією (МД) № 500060804/2016/003442 від 21.11.2016 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці і товари. Так, в пункті 1.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 року № ХТТ-R201606-01 зазначено, що інвойс є невід’ємною частиною контракту, але в наданому до митного оформлення інвойсі від 21.09.2016 № ХТТ-R201606-01 відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар. Відсутність в інвойсі від 21.09.2016 № XTT-R201606-01, який є невід’ємною частиною зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 року № XTT-R201606-01 банківських реквізитів для здійснення оплати за товар, виключала можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. В пункті 2.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 року № XTT-R201606-01 перелічені документи, які повинні бути відправлені покупцю, серед яких зазначена копія митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалась. Ненадання до митного оформлення копії митної декларації країни, яка містить інформацію щодо митної вартості товарів та є необхідною для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється органами доходів і зборів, виключала можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України. У наданому до митного оформлення страховому полісі від 23.09.2016 року № РУІЕ201635020088Е01657 зазначено номер коносамента № ХІА0208468, який був виданий пізніше ніж вказаний страховий поліс, а саме коносамент № ХІА0208468 датований 27.09.2016. Зазначене могло свідчити про неавтентичність поданих до митного оформлення документів, які підтверджують митну вартість товарів, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495- VI. У графі 21 електронної митної декларації (ЕМД) зазначений транспортний засіб "МАІRА ХL", який відсутній у документах, поданих до митного контролю та митного оформлення, а саме у страховому полісі та основному транспортному документі - коносаменті зазначений інший транспортний засіб "СМА CGM CALLISTO", тобто можливо надані відомості щодо вартості страхування вантажу до митного оформлення не в повному обсязі. Ненадання в повному обсязі під час митного документів про страхування товарів, в той час як витрати на страхування товарів є складовими їх митної вартості, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" у графі 54 наводиться електронна адреса, що використовується для передавання електронних митних декларацій та інших електронних документів митним органам і отримання від митних органів зворотної інформації, проте у графі 54 наявна адреса, яка не відповідає електронній адресі, з якої надійшла електронна митна декларації (ЕМД) та електронні документи, що суперечить нормам наказу та може викликати сумніви щодо легітимності наданих до митного контролю та митного оформлення документів. Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. У зв’язку з цим, відповідно частини 1 статті 254 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення. На запит щодо надання додаткових документів декларантом листом від 24.11.2016 року № б/н надані прайс-лист від 10.09.2016 року б/н та виписка з бухгалтерської документації від 23.11.2016 року б/н. Виписка з бухгалтерської документації оформлена у вигляді листа довільної форми з додатком у вигляді таблиці, яка підписана керівником ТОВ "РЕЙСТАЙМ", та не підписана головним бухгалтером. Також 24.11.2016 декларантом листом б/н поінформовано митницю про неможливість надання протягом 10 календарних днів витребуваних додаткових документів. Отже, декларантом або його уповноваженою особою не були надано до митниці копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № 500060804/2016/003442 від 21.11.2016 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, подані додатково документи є недостатніми та такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, декларантом або його уповноваженою особою не були надано до митниці копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 фч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації шляхом обміну електронними повідомленнями, під час яких 24.11.2016 року декларант листом повідомив митницю про відсутність інформації щодо вартості оцінюваних товарів, про що наявний запис у рішенні про коригування митної вартості товарів № 500060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у найближчий до митного оформлення час є більшим, а саме: по товару № 1 - 8,7000 доларів США за пару (митна декларація № 500060804/2016/002714 від 06.09.2016 року). За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом стосовно товару № 1 (артикул РWО 16399) було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. За результатом проведених консультацій між органом доходів і зборів та декларантом стосовно товару № 3 (артикул РWO 16522) було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у найближчий до митного оформлення час є більшим, а саме: по товару № 3 - 6,9952 доларів США за пару (митна декларація № 500060001/2016/001435 від 24.02.2016). У зв’язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № 500060804/2016/000092/2 від 24.11.2016. У вищезазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів № 500060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року, стверджує відповідач, наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митний органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю - митні декларації № 500060804/2016/002714 від 06.09.2016 року, № 500060001/2016/001435 від 24.02.2016 року.

У своїх запереченнях представник відповідача зазначає, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості №500060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2016/00176 від 24.11.2016 року, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТАЙМ".

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог зважаючи на їх необґрунтованість та посилаючись обставини, викладені у письмових запереченнях.

Представник третьої особи у судові засідання не з’являвся, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ТОВ “РЕЙСТАЙМ” (код за ЄДРПОУ40074984) здійснює наступні вид господарської діяльності за КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах

10 вересня 2016 року Між ТОВ «РЕСТАЙМ» (Покупець) та фірмою "XIAMEN TOPLLION TRADING CO.,LTD" (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № XTT-R201606-01 (а.с.20-21,153-156).

Згідно п. 1.1. контракту № XTT-R201606-01 продавець зобов’язався продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом, що додається до кожної окремої поставки товару та є невід’ємною частиною дійсного контракту.

Відповідно до п. 1.2., п. 2.1-2.4 контракту № XTT-R201606-01, кількість, ціна та якість товару вказується в інвойсі, що додається до кожної окремої поставки товару. Покупець сплачує вартість товару в розмірі 100% після поставки товару, але не пізніше 31.12.2016 року. Умови поставки та ціни та на товар вказано в інвойсі що додається. Остаточна вартість поставки вказується в інвойсі після фактичного завантаження товару. Ціни включають вартість експортного пакування та маркування, страхування та фрахту до м. Одеси. Продавець повинен передати Покупцю наступні документи поштою на вказану юридичну адресу: Коносаменту 3-х екземплярах, Інвойс із зазначенням номера контракту, пакувальний лист, сертифікат походження форма А, копія експортної декларації, страховий поліс. Пунктом 3 контракту визначено, що продавець протягом 14 днів з моменту отримання заказу (ордера) повинен підтвердити покупцю можливість виконання його умов або направити покупцю отриманий заказ (ордер) з коментарями. Фірма-перевізник та її агенти, що здійснюють доставку товару за дійсним Контрактом, повинні бути узгоджені з покупцем. Продавець зобов'язаний здійснити доставку товару протягом 90 днів, з моменту підтвердження Заказу (ордера). Товар постачається продавцем на умовах - CIF, порт Одеса (Інкотермс 2010). Перехід права власності здійснюється під час перетину товаром борту судна в порту навантаження. Покупець повинен повідомити Продавцю необхідні інструкції щодо відправлення товару, а також узгодити зразки заповнення вивантажувальних документів.

Пунктом 4 контракту № XTT-R201606-01, визначено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем: За якістю: відповідно до документів, що підтверджують якість товару, за кількістю: відповідно до товаросупровідних документів. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту навантаження товару на борт судна та оформлення перевізних документів.

Згідно п. 5 контракту № XTT-R201606-01, товар повинен постачатись у пакунках, що забезпечують цілість товару від будь-яких видів пошкоджень під час транспортування всіма видами транспорту з урахуванням перевалок, вантажно-розвантажувальних робіт і збереження на складі протягом усього строку придатності товару при дотриманні умов зберігання. Пакунок товару повинен бути промаркований Продавцем згідно з вимогами законодавства України, та повинен бути узгодженим Сторонами. Витрати на пакування та маркування товару входять до його, вартості. Протягом одного дня з моменту відвантаження Продавець висилає Покупцю факсом або електронною поштою копії товаросупровідних документів, а також повідомляє номер та дату коносаменту, назву судна, кількість місць, масу брутто та вартість товару.

Відповідно до п. 6 контракту № XTT-R201606-01, продавець повинен застрахувати товари, що вказано у інвойсах до дійсного контракту, на користь покупця у страховій компанії проти ризику, втрати або пошкодження, що відвантажується на умовах CIF, порт Одеса.

Після надходження товару до Одеського морського торгового порту уповноваженою особою позивача, згідно договору №2206 про надання послуг з декларування товарів від 17.02.2016 року (а.с.157-163) та договору №МБ-001/13 про надання послуг з декларування товарів (а.с.163-168) ТОВ “ГОЛ СЕРВІС” для митного оформлення вантажу подано до митного органу декларацію №500060804/2016/003442 від 21.11.2016 року (а.с.112-117), в якій митна вартість товару визначена за першим методом – за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: Міжнародна товаоно-транспорта накладна накладна (CMR) №13993 від 18.11.2016 року, Коносамент №XIA0208468 від 27.09.2016 року, Рахунок-фактура (інвойс), №ХТТ-R201606-01 від 21.09.2016 року, Пакувальний лист № б/н від 21.09.2016 року, страховий поліс №РУІЕ201635020088E01657 від 23.09.2016 року, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №ХTT-R201606-01 від 10.09.2016 року, ынформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено") №2761 від 27.09.2016 року, Сертифікат про походження товару форми F №G16390022202006 від 22/09/2016 року, Акт про зважування №WGТ0858 від 18.11.2016 року та інші документи.

Як встановлено судом, митним органом під час аналізу товаросупровідних документів встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, не мстяться усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- в пункті 1.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 № ХТТ-R201606-01 зазначено, що інвойс є невід’ємною частиною контракту, але в наданому до митного оформлення інвойсі від 21.09.2016 № ХТТ-R201606-01 відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар;

- в пункті 2.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 № XTT-R201606-01 перелічені документи, які повинні бути відправлені покупцю, серед яких зазначена копія митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалась;

- у наданому до митного оформлення страховому полісі від 23.09.2016 № РУІЕ201635020088Е01657 зазначено номер коносамента № ХІА0208468, який був виданий пізніше ніж вказаний страховий поліс, а саме коносамент № ХІА0208468 датований 27.09.2016;

- у графі 21 електронної митної декларації (ЕМД) зазначений транспортний засіб "МАІRА ХL", який відсутній у документах, поданих до митного контролю та митного оформлення, а саме у страховому полісі та основному транспортному документі - коносаменті зазначений інший транспортний засіб "СМА CGM CALLISTO", тобто можливо надані відомості щодо вартості страхування вантажу до митного оформлення не в повному обсязі;

- відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" у графі 54 наводиться електронна адреса, що використовується для передавання електронних митних декларацій та інших електронних документів митним органам і отримання від митних органів зворотної інформації, проте у графі 54 наявна адреса, яка не відповідає електронній адресі, з якої надійшла електронна митна декларації (ЕМД) та електронні документи, що суперечать нормам наказу та може викликати сумніви щодо легітимності наданих до митного контролю та митного оформлення документів.

На підставі положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову);

- висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та запропоновано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

На зазначену вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача надано листом від 24.11.2016 року №б/н надано прайс-лист від 10.09.2016 року б/н та виписка з бухгалтерської документації від 23.11.2016 року б/н.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 50060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року (а.с.18-118-119) в якому, зокрема зазначено, з метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено аналіз баз даних ПІК АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС. Відповідно до вимог ч.5 та ч.4 ст.57 Митного кодексу України проведена консультація з декларантом. 24.11.16 року декларантом листом від 24.11.2016 року було повідомлено про відсутність інформації щодо вартості оцінюваних товарів. Стосовно товару № 1 (артикул РWO016399) в органі доходів та зборів наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ застосовується метод за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 8,7000 дол. США за пару (митна декларація від 06.09.2016 року 500060804/2016/002714). Стосовно товару № 3 в органі доходів та зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статі 59 МКУ метод за ціною договору щодо ідентичних товарів застосувати неможливо. Натомість, стосовно товару № 3 в органі доходів та зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статті 60 МКУ застосовується метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 6,9952 дол. США за пару (митна декларація від 24.02.2016 року № 500060001/2016/001435).

На підставі вищевказаного рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 500060804/2016/000176 (а.с.19) із наступних причин: фіскальним органом прийнято рішення про коригування митної вартості 500060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Одеською митницею не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Суд не приймає до уваги як підставу для прийняття оскаржуваного рішення посилання на те, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 21.09.2016 № ХТТ-R201606-01 відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар, оскільки у ньому наявне посилання на контракт на виконання якого він складений; в свою чергу у розділі 12 контракту № ХТТ-R201606-01 є посилання на банківські реквізити продавця.

Посилання Одеської митниці ДФС на те, що в пункті 2.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 № XTT-R201606-01 перелічені документи, які повинні бути відправлені покупцю, серед яких зазначена копія митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалась, також не приймається до уваги судом як на підставу для прийняття оскаржуваних рішень, адже виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. В свою чергу Одеська митниця ДФС не є тим органом на якого законодавством покладено обов’язок здійснювати контролю за виконанням цивільно-правових угод. Також, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення не є тим документом, що підтверджує митну вартість товарів, відповідно до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно Інкотермс 2010 СIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.

В свою чергу, враховуючи вищевикладене, оскільки згідно умов контракту № ХТТ-R201606-01 постачання товарів здійснювалось на умовах CIF, порт Одеса, тобто в ціну товару ввійшла проплата продавцем пакування, маркування, страхування та транспортування товару до цього пункту доставки, суд не примає до уваги посилання відповідача на те, що у наданому до митного оформлення страховому полісі від 23.09.2016 № РУІЕ201635020088Е01657 зазначено номер коносамента № ХІА0208468, який був виданий пізніше ніж вказаний страховий поліс, а саме коносамент № ХІА0208468 датований 27.09.2016; - у графі 21 електронної митної декларації (ЕМД) зазначений транспортний засіб "МАІRА ХL", який відсутній у документах, поданих до митного контролю та митного оформлення, а саме у страховому полісі та основному транспортному документі - коносаменті зазначений інший транспортний засіб "СМА CGM CALLISTO", тобто можливо надані відомості щодо вартості страхування вантажу до митного оформлення не в повному обсязі.

Суд погоджується з посиланням позивача у адміністративному позові на те, що не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення посилання митного органу на те, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" у графі 54 наводиться електронна адреса, що використовується для передавання електронних митних декларацій та інших електронних документів митним органам і отримання від митних органів зворотної інформації, проте у графі 54 наявна адреса, яка не відповідає електронній адресі, з якої надійшла електронна митна декларації (ЕМД) та електронні документи, що суперечать нормам наказу та може викликати сумніви щодо легітимності наданих до митного контролю та митного оформлення документів, оскільки, дійсно, дана розбіжність не стосується числових значень, що могли б вплинути на ту чи іншу складову митної вартості товарів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що надані позивачем до Одеської митниці для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах).

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

У постанові від 01.10.2013 року у справі № 21 354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначалось вище, в рішенні про коригування митної вартості товарів 50060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року встановлено, що стосовно товару № 1 (артикул РWO016399) в органі доходів та зборів наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ застосовується метод за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 8,7000 дол. США за пару (митна декларація від 06.09.2016 500060804/2016/002714); стосовно товару № 3 в органі доходів та зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статі 59 МКУ метод за ціною договору щодо ідентичних товарів застосувати неможливо. Натомість, стосовно товару № 3 в органі доходів та зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статті 60 МКУ застосовується метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 6,9952 дол. США за пару (митна декларація від 24.02.16 № 500060001/2016/001435)

Вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Одеською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягу партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Обов’язковою умовою правомірності дій митниці щодо застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів є дотримання встановленої законом процедури, зокрема, проведення консультацій та обґрунтування неможливості застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України у справі від 22.10.2013 року ( справа № 21-326а13) від 21 листопада 2011 року (справа № 21-222а11) від 06 лютого 2012 року (справи №№ 21-418а11, 21-375а11, 21-365а11), 26 червня 2012 року (справа № 21-172а12).

Обґрунтовуючи неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) щодо товару №3, відповідач зазначає,що він до даних правовідносин не може застосовуватись у зв’язку із відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами.

Суд вважає, що митним органом було порушено послідовність застосування методів визначення митної вартості та надані позивачем документи оцінені митним органом неналежним чином.

Відповідно до ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

Відомості надані суду в обґрунтування правової позиції не відображають жодних параметрів, які б вказували на подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, оскільки не відображають складових митної вартості вказаних в них товарів.

При цьому суд зазначає, що вищевказана митна декларація №50060001/2016/001435 датована 24.02.2016 року, тобто з декларацією яка була прийнята митним органом пройшло більш як 9 місяців до дати подачі МД №50060804/2016/003442.

В свою чергу, митна декларація №50060804/2016/002714 датована 06.09.2016 року, тобто з декларацією яка була прийнята митним органом пройшло більш як 2 місяці до дати подачі МД №50060804/2016/003442.

В ході судового розгляду справи, відповідачем правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, не спростована, а об'єктивна неможливість застосування першого методу не доведена.

Згідно ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У рішенні ЄСПЛ “Larissis and Others v. Greece” зазначено, що втручання може бути виправданим, якщо воно “встановлено законом” та здійснено “згідно закону”, оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, але й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

В рішеннях “United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey”, “Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey” ЄСПЛ відзначив, що кожне втручання має відповідати “нагальній суспільній потребі”; а поняття “необхідний” не має того ступеню гнучкості, як поняття “корисний” чи “бажаний”.

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (“Лелас проти Хорватії” і “Тошкуце та інші проти Румунії”) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (“Онер'їлдіз проти Туреччини”).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

В межах самостійної судової оцінки обставини справи свідчать про те, що “втручання” митного органу було непропорційним та порушувало справедливий баланс між інтересами позивача і публічними інтересами. При цьому оцінювана в межах даної справи адміністративна практика митниці, з огляду на наведені вище подальші заходи, не відповідає принципу юридичної визначеності (legal certainty - є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права), оскільки є вкрай непослідовною та суперечливою.

Критерій “пропорційності”, використаний судом у справі, передбачає, що втручання в право власності розглядається як недотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага” передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”. При цьому в питаннях оцінки “пропорційності”, як і в питаннях наявності “суспільного”, “публічного” інтересу, суд визнає достатньо широку “сферу розсуду”, за винятком випадків, коли такий “розсуд” не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №500060804/2016/000092/2 “Про коригування митної вартості товарів” та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/00176 - підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 94 КАС України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини першої ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь ТОВ «РЕЙСТАЙМ» з рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС судового збору у розмірі 4134,00 грн. та розміру компенсації судових витрат пов’язаних з правовою допомогою позивачу – 5760,00 грн.

Судом встановлено, що за подачу даного адміністративного позову ТОВ «РЕЙСТАЙМ» сплатило судовий збір у розмірі: 1378,00 грн. згідно платіжного доручення №325 від 22.12.2016 року (а.с.4); у розмірі 1378,00 грн. згідно платіжного доручення №326 від 22.12.2016 року (а.с.5). В свою чергу за подачу клопотання про забезпечення адміністративного позову, яке ухвалою суду від 24.01.2017 року задоволено частково, позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 480,00 грн. (66,6+413,4) згідно квитанції №179 від 23.01.2017 року (а.с.55) та платіжного доручення №327 від 22.12.2016 року (а.с.56).

Таким чином, витрати на сплату судового збору ТОВ «РЕЙСТАЙМ» склали у загальному розмір 3236,00 грн. (1378,00+1378,00+66,60+413,40).

12 грудня 2016 року між ТОВ «Рестайм» (замовник) та ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ПРАВОВИЙ АСПЕКТ» (виконавець) укладено договір №16/37 про надання правової допомоги (а.с. 221-223).

13 грудня 2016 року між ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ПРАВОВИЙ АСПЕКТ» (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №13/12/16 (а.с.223-224).

На підтвердження виконання умов договору №16/37 з боку позивача надано до суду платіжне доручення №435 від 29.03.2017 року про сплату 6000 грн. із зазначенням в графі «призначення платежу» :«сплата за надання правової допомоги зг. договором №16/37 від 12.12.2016 року. Без ПДВ»)

Згідно частини 3 ст. 90 КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011р. № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У частині 2 статті 16 КАС України зазначається, що порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Проте КАС України не передбачено, що види правової допомоги, які підлягають компенсації можуть встановлюватися або обмежуватися іншими законами, тому перелік видів платної правової допомоги, наведений в Законі України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», не є вичерпним, а лише встановлює види платної правової допомоги, відносно яких встановлено граничний розмір компенсації на сьогоднішній день.

Представник позивача до означеного клопотання надає розрахунок витрат часу на правову допомогу, надану позивачу при розгляді справи Одеським окружним адміністративним судом у справі №815/137/17. Відповідно до даного розрахунку, підготовка та складання адміністративного позову в інтересах ТОВ «РЕЙСТАЙМ» до Одеської митниці ДФС - 4 год., підготовка та складання заяви про забезпечення позову – 1,5 год., участь у судовому засіданні 23.01.2017 року (розгляд заяви про забезпечення позову) – 0,5 год. участь у судовому засіданні 24.01.2017 року – 1 год., участь у судовому засіданні 08.02.2016 року – 0,5 год. участь у судовому засіданні 21.03.2017 року – 1 год. участь у судовому засіданні 03.04.2017 року 0,5 год. Всього витрат часу на правову допомогу позивачу склало - 9 год. Розмір компенсаційних витрат на думку представника позивача повинен складати 09 год. * 0,4 * 640,00 грн. = 5760 грн.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року становить 1600 грн. 00 коп.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на та, що ним витрачено часу участь у судовому засіданні: 23.01.2017 року у розмірі 0,5 год., оскільки судове засідання тривало 10 хв.; 24.01.2017 року у розмірі 1 год., оскільки судове засідання тривало 48 хв.; 08.02.2017 року у розмірі 0,5 год., оскільки судове засідання тривало 22 хв.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що представником позивача було витрачено часу на правову допомогу, надану позивачу при розгляді справи №815/137/17 - 08 год. та 20 хв. (500 хв.)

Таким чином, розмір компенсації судових витрат, пов’язаних з правовою допомогою позивач складає 5333, 30 грн. (500 хв. (витрачено часу на правову допомогу)* (640/60) (розмір компенсації судових витрат, пов’язаних з правовою допомогою за 1 хвилину)

Щодо переліку видів правової допомоги, витрати на яку можуть бути компенсовані стороні по справі, суд враховує практику ЄСПЛ, яка заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був фактично понесений, необхідний та розумний. Зокрема, у п.43 рішення у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про розподіл судових витрат підлягає частковою задоволенню, та, враховуючи вищевказані висновки, про необхідність стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код за ЄДРПОУ 39441717 (вул.Гайдара, 21-А, м.Одеса, 65078) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” (код за ЄДРПОУ 40074984 (вул. Люстдорфська дорога, буд.92/94, м.Одеса, Одеська обл., 65088) судовий збір у розмірі 3236,00 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 5333,30 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративного позову ТОВ “РЕСТАЙМ”– задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення м/п “Одеса-порт” Одеської митниці ДФС від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/000092/2 “Про коригування митної вартості товарів”.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/00176.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код за ЄДРПОУ 39441717 (вул.Гайдара, 21-А, м.Одеса, 65078) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” (код за ЄДРПОУ 40074984 (вул. Люстдорфська дорога, буд.92/94, м.Одеса, Одеська обл., 65088) судовий збір у розмірі 3236,00 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 5333,30 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс постанови складено та підписано суддею 07.04.2017 року.

Суддя Вовченко O.A.