КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
24.06.09 р. № 4/066-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Разіної Т.І.,суддів: Зеленіної Н.І.,
Фаловської І.М.,
При секретарі судового засідання: Матвієвській Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Митрофанова О.І., - представник за дов. №10/33 від 01.06.2009 р.,
від відповідача: не з’явились,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Соєва сфера»
на рішення господарського суду Київської області від 31.03.2009 року
у справі № 4/066-09 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ,
до приватного підприємства «Соєва сфера», с. Хоцки Переяслав-Хмельницького району Київської області,
про стягнення 147186,21 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Соєва сфера»про стягнення 110263,36 грн. заборгованості, 4453,39 грн. пені, 2782,94 -15% річних, 3609,89 інфляційних втрат, 26076,63 грн. штрафу. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму понесених судових витрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2009 р. позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»була прийнята до провадження та порушене провадження у справі № 4/066-09.
Рішенням господарського суду Київської області від 31.03.2009 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 110263,36 грн. заборгованості, 4440,25 грн. пені, 2782,94 грн. 15% річних, 3609,89 грн. інфляційних втрат, 26076,63 грн. штрафу, 1471,73 грн. державного мита, 117,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вказане рішення місцевим господарським судом прийняте з урахуванням порушення відповідачем договірних відносин, а саме, ПП «Соєва сфера»не повно розрахувалось за поставлений товар, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 610, 692 ЦК України було стягнуто основний борг та з урахуванням ст.ст. 217, 230 ГК України, ст. 625 ЦК України та п. 5.2, п. 5.4 договору поставки стягнуто господарські санкції.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 31.03.2009 року у справі № 4/066-09.
Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також, апелянт вважає, що не правомірним є застосування господарським судом Київської області до відповідача подвійних штрафних санкцій за одне і те ж порушення господарських зобов'язань у вигляді стягнення пені та штрафу.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2009 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Соєва сфера»на рішення господарського суду Київської області від 31.03.2009 року у справі № 4/066-09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.06.2009 року у складі колегії суддів: головуюча суддя Разіна Т.І., судді: Зеленіна Н.І., Фаловська І.М.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач не направляв у судові засідання свого представника, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
До апеляційного господарського суду надіслав телеграму, в якій просить відкласти розгляд апеляційної скарги, оскільки представник зайнятий у розгляді справи у Дніпропетровському апеляційному суді.
Судова колегія, порадившись прийшла до висновку про відхилення клопотання відповідача, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України керівник підприємства може самостійно представляти інтереси в судах.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, заслухавши пояснення представника позивача, який був присутній в судових засіданнях, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та інше) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № Ап-10-0123 від 19.03.2008 року (а.с.15).
Згідно пункту 1.1. договору поставки, продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин (товар), а саме тебузан ультра.
Відповідно до п. 4.1 договору поставки кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору. За бажанням покупця та асортимент товару може бути збільшені, що оформлюється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару , що підлягає поставці та строк оплати.
Згідно вказаного пункту сторони оформлювали додаткові угоди до договору поставки № Ап-01-0123, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати, а саме: № Ап-01-01123ДС1 від 15.04.2008 р., № Ап-01-01123ДС2 від 08.05.2008 р., № Ап-01-01123ДС4 від 14.05.2008 р., № Ап-01-01123ДС5 від 19.06.2008 р., № Ап-01-01123ДС6 від 07.07.2008 р., № Ап-01-01123ДС7 від 09.07.2008 р., № Ап-01-01123ДС8 від 21.07.2008 р., № Ап-01-01123ДС9 від 24.07.2008 р., № Ап-01-01123ДС10 від 14.08.2008 р., № Ап-01-01123ДС11 від 08.09.2008 р., № Ап-01-01123ДС12 від 08.09.2008 р., № Ап-01-01123ДС13 від 11.09.2008 р., № Ап-01-01123ДС14 від 03.10.2008 р. (а.с. 16-28).
Відповідно до п. 2.1. покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, визначену в п. 1.2. даного договору з урахуванням положень п. 1.3 договору не пізніше 31.12.2008 р.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання зазначеного договору та додаткових угод до нього позивачем була проведена поставка відповідачу товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: Ап-1-0123 від 20.03.08 р. на суму 4480,00 грн.; Ап-01-0340 від 18.04.08 р. на суму 550,00 грн.; Ап-01-0447 від 12.05.08 р. на суму 14 308, 90 грн.; Ап-01-0473 від 15.05.08 р. на суму 4779,30 грн.; Ап-01-0656 від 23.06.08 р. на суму 14 260,00 грн.; Ап-01-0698 від 07.07.08 р. на суму 1860,00 грн.; Ап-01-0702 від 11.07.08 р. на суму 6 200,00 грн.; Ап-01-0718 від 21.07.08 р. на суму 15907,50 грн.; Ап-01-0720 від 25.07.08 р. на суму 11362, 50 грн.; Ап-01-0754 від 15.08.08 р. на суму 101,00 грн.; Ап-01-0761 від 19.08.08 р. на суму 52 065,00 грн.; Ап-01-0840 від 08.09.08 р. на суму 34 620,00 грн.; Ап-01-0868 від 11.09.08 р. на суму 22 250,00 грн., на загальну суму 173 844,20 грн.( а.с. 30, 32-35, 37-42, 44, 47).
Також, факт отримання вказаного товару підтверджується належним чином оформленими довіреностями виданих на ім'я Орловського Віктора Володимировича, а саме: серія ЯНН №076134 від 19.03.2008 року, серія НБІ №683403 від 18.04.2008 року, серія НБІ №683417 від 12.05.2008 року, серія НБІ №683422 від 20.06.2008 року, серія НБІ №683428 від 08.07.2008 року, серія НБІ №683430 від 18.07.2008 року, серія НБІ №683442 від 14.08.2008 року, серія НБІ №683445 від 08.09.2008 року, серія НБІ №683446 від 11.09.2008 року (а.с. 30, 32, 34-35, 37, 39, 42, 44, 47).
Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується реєстрами платіжних кредитних документів, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, в розмірі 63 580, 84 грн.(а.с. 50-60).
ПП «Соєва сфера»всупереч ст. 33 ГПК України не надав ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду доказів повної сплати заборгованості за договором, таким чином, сума основного боргу відповідача складає 110263,36 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України та іншими законами або договором.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 5.2 Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було правильно здійснено розрахунок пені, яка підлягає частковому стягненню в розмірі 4440,25 грн., а не суму зазначену в розрахунку позивача.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, господарський суд Київської області правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3609,89 грн. -інфляційних та 15% річних у розмірі 2782,94 грн.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання скаржника на те, що застосування господарським судом Київської області до відповідача подвійних штрафних санкцій за одне і те ж порушення господарських зобов'язань у вигляді стягнення пені та штрафу є не правомірним з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.
Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду Київської області від 31.03.2009 року у справі № 4/066-09 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства “Соєва сфера” на рішення господарського суду Київської області від 31.03.2009 року у справі № 5/369-08 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 31.03.2009 року у справі № 5/369-08 - залишити без змін.
3. Справу № 5/369-08 повернути до господарського суду Київської області.
4. Копію ухвали апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Головуючий суддя Т. Разіна
Судді: Н. Зеленіна
І. Фаловська
Дата відправки 26.06.09