КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
18.06.09 р. № 18/056-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Ткаченка Б.О. (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
секретар судового засідання Єрмак Л.В.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3 –дов. №11945 від 08.10.2008р., представник
від першого відповідача: ОСОБА_4 –дов. №738 від 17.06.2009р., представник
від другого відповідача: не з’явились
від третьої особи: ОСОБА_5
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення господарського суду Київської області від 30.04.-07.05.2009р.
у справі №18/056-09 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом ОСОБА_7
до 1. ОСОБА_6
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбудіндустрія»
третя особа ОСОБА_5
про визнання недійсним правочину та зобов’язання вчинити дії
в с т а н о в и в:
ОСОБА_7 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбудіндустрія», третьої особи –ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину та зобов’язання вчинити дії.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.04.-07.05.2009р. по справі №18/056-09 позов задоволено повністю, визнано недійсним правочин, а саме заяву ОСОБА_6 від 08.06.2006р. щодо скасування заяви від 05.08.2005р. про вихід зі складу учасників ТОВ «Агропромбудіндустрія» та відчуження часток у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_7 право на частку у статутному капіталі товариства, що була відчужена ОСОБА_6 за заявою від 05.08.2005р. в розмірі 5,36 грн., що становить 13,5% статутного капіталу товариства. Зобов’язано ТОВ «Агропромбудіндустрія»звернутись у встановленому чинним законодавством України порядку до державного реєстратора Києво-Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації для проведення державної реєстрації змін до статуту товариства в частині складу учасників та їх часток, а саме: зареєструвати ОСОБА_7 учасником ТОВ «Агропромбудіндустрія»з часткою в розмірі 5,36 грн., що становить 13,5% статутного капіталу товариства.
Не погодившись із прийнятим рішенням, перший відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив повністю скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.04.-07.05.2009р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На думку першого відповідача, рішення місцевого господарського суду є таким, що прийняте з неповним з’ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 35, 44, 49, 82 ГПК України, ст. ст. 147, 202, 256, 257, 267, 526, 599 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 53 Закону України «Про господарські товариства».
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. скарга першого відповідача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги.
Представник першого відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.
Представник другого відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Даний факт підтверджується корінцем поштового повідомлення №5895761, з якого вбачається, що ухвалу апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. про призначення розгляду справи на 18.06.2009р. другий відповідач отримав 05.06.2009р.
ОСОБА_5 заперечував проти вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
13.04.2005р. ОСОБА_6 складено розписку, в якій він зазначив, що отримав від ОСОБА_7 157800 грн. і, що зобов’язується передати останньому частки ТОВ «Агропромбудіндустрія»в кількості 1072 за ціною 60 дол. США за одну частку (а.с. 22).
05.08.2005р. ОСОБА_6 загальним зборам ТОВ «Агропромбудіндустрія»подано нотаріально посвідчену заяву, в якій він просив вивести його зі складу учасників товариства з відчуженням належних йому часток на користь ОСОБА_5 в розмірі 3, 84 грн. та ОСОБА_7 в розмірі 5,36 грн. (а.с. 23).
08.06.2006р. ОСОБА_6 загальним зборам ТОВ «Агропромбудіндустрія»подано нотаріально посвідчену заяву, в якій він просив вважати недійсною його заяву від 05.08.2005р. (а.с. 24).
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 30.04.-07.05.2009р. має бути залишене без змін з наступних підстав.
Статутом ТОВ «Агропромбудіндустрія»(в редакції від 20.07.2005р.) підтверджується, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є учасниками товариства з частками в статутному капіталі 23,24%, 12,81% та 14,33% відповідно (а.с. 17-18).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Матеріалами справи підтверджується, що 13.04.2005р. ОСОБА_6 складено розписку, в якій він зазначив, що отримав від ОСОБА_7 157800 грн. і, що зобов’язується передати останньому частки ТОВ «Агропромбудіндустрія»в кількості 1072 за ціною 60 дол. США за одну частку (а.с. 22).
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідна розписка є двостороннім правочином, оскільки породжує виникнення прав та обов'язків як у ОСОБА_7, так і у ОСОБА_6 Так, зокрема, згідно цієї розписки сторони дійшли згоди, що ОСОБА_7 за плату має намір придбати частку ОСОБА_6 у статутному капіталі товариства, а ОСОБА_6 погодився продати свою частку за запропоновану ціну.
Таким чином, посилання першого відповідача на порушення судом першої інстанції ст. 202 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
В ч. 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»визначено, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.
На виконання умов зазначеної розписки, 05.08.2005р. ОСОБА_6 загальним зборам ТОВ «Агропромбудіндустрія»подано нотаріально посвідчену заяву, в якій він просив вивести його зі складу учасників товариства з відчуженням належних йому часток на користь ОСОБА_5 в розмірі 3,84 грн., що складає 9,7%, та ОСОБА_7 в розмірі 5,36 грн., що складає 13,54% (а.с. 23).
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про належне виконання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 своїх зобов’язань, визначених в розписці від 13.04.2005р., та набуття позивачем права на частку, передану йому першим відповідачем згідно розписки від 13.04.2005р.
Крім того, на підтвердження своїх вимог, позивачем надано протокол загальних зборів учасників ТОВ «Агропромбудіндустрія»від 07.06.2006р., яким підтверджується, що на відповідних зборах було прийнято рішення, зокрема, про визнання за ОСОБА_7 права власності на частку у статутному фонді товариства в розмірі 26,35% (в матеріалах справи).
З вищенаведених підстав, посилання першого відповідача на не проведення процедури юридичного оформлення переходу права власності на відповідну частку у статутному фонді товариства до позивача є необґрунтованим.
Разом з тим, 08.06.2006р. ОСОБА_6 загальним зборам ТОВ «Агропромбудіндустрія»подано нотаріально посвідчену заяву, в якій він просив вважати недійсною його заяву від 05.08.2005р. (а.с. 24).
В ч. ч. 3, 5 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
В ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки на підставі правочину (розписки) від 13.04.2005р. позивач набув права власності на частку, передану йому першим відповідачем, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що перший відповідач, вчинивши односторонній правочин від 08.06.2006р., порушив права позивача як власника відповідної частки та норми ст. ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання відповідного одностороннього правочину від 08.06.2006р. недійсним.
За наведених обставин, позовні вимоги про визнання за позивачем права на частку у статутному фонді товариства, що була відчужена ОСОБА_6 відповідно до заяви від 05.08.2005р. в розмірі 5,36 грн. і становить 13,5%, є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження доказів проведення відповідних дій сторонами не надано.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку і про правомірність позовних вимог про зобов’язання ТОВ «Агропромбудіндустрія»звернутися до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідних змін.
Посилання першого відповідача на рішення Апеляційного суду Київської області від 14.12.2006р. по справі №22Ц-3404/2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.03.2008р. по справі №К10/446-07 не береться до уваги, оскільки відповідні рішення не є рішеннями зі спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як того вимагає ст. 35 ГПК України.
Посилання першого відповідача на порушення його діями ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» та п. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України не береться до уваги, оскільки в п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»№13 від 24.10.2008р. чітко визначено, що учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.
Посилання першого відповідача на безпідставність незастосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з 08.06.2006р., оскільки саме цього дня ОСОБА_6 подано заяву, в якій він просив вважати недійсною його заяву від 05.08.2005р.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не вирішено питання про розподіл державного мита. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідний спір виник саме внаслідок неправомірних дій першого відповідача, який звільнений від сплати державного мита як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а вина другого відповідача в даному випадку відсутня, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для стягнення судових витрат на користь позивача.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 30.04.-07.05.2009р. по справі №18/056-09 прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишене без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України апеляційний господарський суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення господарського суду Київської області від 30.04.-07.05.2009р. по справі №18/056-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 30.04.-07.05.2009р. по справі №18/056-09 залишити без змін.
3. Справу №18/056-09 повернути до господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Ткаченко Б.О.
Судді:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
Дата відправки 24.06.09