Справа 688/3883/16-ц

№ 2/688/79/17

Рішення

іменем України

05 квітня 2017 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Березової І.О.

при секретарі Грицак Г.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_4 міської ради Хмельницької області, ОСОБА_5 Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Хмельницької області,

треті особи на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

про узгодження меж земельної ділянки без підписів суміжних землекористувачів (землевласників) ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зобов’язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розглянути питання про передання земельної ділянки у користування (оренду),

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом про узгодження меж земельної ділянки без підписів суміжних землекористувачів (землевласників) ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зобов’язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розглянути питання про передання земельної ділянки у користування (оренду).

В обґрунтування вимог вказує, що рішенням ХХХІХ сесії ОСОБА_4 міської ради УІ скликання від 29 серпня 2013 року № 22 йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по Старокостянтинівському шосе, 20-Б, орієнтованою площею 8034 кв.м. для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності згідно із ст.124 ЗК України (оренда).

На підставі даного рішення він звернувся до ОСОБА_4 міськрайонного виробничого відділу Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» із замовленням на розроблення вищевказаного проекту землеустрою. Під час виконання замовлення підприємством встановлено, що земельна ділянка межує із землями ОСОБА_6, ОСОБА_7 та землями міської ради. При погодженні меж спірної земельної ділянки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовились їх погоджувати. Рішенням узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів ОСОБА_4 міської ради № 5 від 14 листопада 2014 року встановлено, що суміжні землекористувачі мають намір використовувати частину спірної земельної ділянки, а саме: ОСОБА_7 – для обслуговування та ремонту капітальної огорожі, а ОСОБА_6 має намір переобладнати власну котельню та в подальшому використовувати її для проїзду машин та забезпечення котельні паливом. Йому рекомендовано при виготовленні проекту землеустрою визначити земельну ділянку, використання якої можливе на умовах земельного сервітуту спільно із суміжними землевласниками, передбачивши право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та право встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів, з метою ремонту будівель та споруд.

Вказуючи на те, що суміжні землекористувачі безпідставно не погодили межі земельної ділянки, що стало підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки та розгляду питання про надання її у користування (оренду), вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов, з підстав викладених у ньому. Зазначив, що відмова суміжних землекористувачів щодо погодження меж земельної ділянки, яку він має намір отримати в оренду, є безпідставною, оскільки відповідно до положень земельного законодавства у нього виникло право на спірну земельну ділянку, у зв’язку з переходом права власності на будівлі. Права третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не будуть порушені, оскільки їм виділені земельні ділянки відповідно до розміру належних їм будівель.

Оскільки їх відмова погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є безпідставною, тому проект має бути погоджений без узгодження меж із суміжними землекористувачами, а міська рада має розглянути питання про надання йому земельної ділянки у користування. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, пояснив, що проект землеустрою не погоджений відділом містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради, оскільки акт прийому-передачі межових знаків не погоджений з двома суміжними землекористувачами. Земельний спір розглядався узгоджувальною комісією, якою були надані рекомендації по вирішенню земельного спору, шляхом встановлення земельного сервітуту, однак позивач не погодився з таким рішенням комісії. В зв’язку з тим, що проект не погоджений відділом містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради та управлінням Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі, у міської ради не має підстав для затвердження такого проекту та вирішення питання про надання спірної земельної ділянки позивачу у користування.

Представник відділу містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні суду пояснив, що між позивачем та третіми особами існує земельний спір, варіант вирішення якого був запропонований узгоджувальною комісією. Позивач не погодився з такою пропозицією комісії, а тому підставою для непогодження проекту землеустрою позивачу стали побоювання, що в разі надання в користування позивачу земельної ділянки, треті особи не зможуть користуватися частиною вказаної земельної ділянки для обслуговування паркану та під’їзду.

Представник відповідача управління Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Хмельницької області в судове засідання не з’явився. Подав клопотання про розгляд справи без участі представника, у якому позов не визнав. Зазначив, що позивач не звертався до ОСОБА_5 з письмовою заявою про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому право позивача ОСОБА_5 не порушено. Вказав, що Постановою КМУ № 580 від 31.08.2016 року затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до вказаного порядку їх ОСОБА_5 лише приймає подані документи за описом, реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру, наносить штрих-код, що включає реєстраційний індекс та дату документа, перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді даним, що містяться у електронному вигляді. В подальшому, система електронного документообігу вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 – ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснив, що даний спір непідвідомчий та непідсудний Шепетівському міськрайонному суду, даний спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства, враховуючи, що треті особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, є підприємцями. Крім того, укладений 25 вересня 2007 року між ВАТ «Хмельницьбудтранс» та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу основних фондів, а саме асфальтобетонної площадки для постановки автотраспорту площею 6 000 кв.м, є нікчемним. Стверджує, що тільки міська рада може розпорядитися даною спірною земельною ділянкою, а оскільки позивач не погоджується на встановлення сервітуту з іншими суміжниками для спільного користування даною земельною ділянкою, то позов позивача, вважає, не підлягає задоволенню.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, подав до суду письмове заперечення, у якому зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки він є власником суміжної земельної ділянки. ОСОБА_1 не оформив належним чином своє право користування земельною ділянкою, порушує правила добросусідства, чинить перешкоди в обслуговуванні паркану, що є межовою капітальною спорудою із фундаментом, яка потребує постійного обслуговування та поточного ремонту. Вважає, що з метою усунення конфліктних ситуацій земельну ділянку на відстані 1,5 м. від його паркану необхідно залишити у власності ОСОБА_4 міської ради, як землі загального користування – прохід. В іншому випадку, при надані позивачу земельної ділянки, що межуватиме з парканом, він змушений буде звертатися до суду з позовом про встановлення сервітуту, що потребуватиме значних затрат коштів і часу. Просив з метою не допущення порушення його прав, відмовити ОСОБА_1 у позові.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_3, дослідивши письмові пояснення ОСОБА_5 Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Хмельницької області, заперечення на позов ОСОБА_7, матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25 вересня 2007 року позивач придбав у ВАТ «Хмельницькбудтранс» нерухоме майно – нежитлові приміщення і будівлі, загальною площею 889 кв.м., в т.ч. адміністративний корпус з гаражами площею 715,5 кв.м., будівлю кузні, електроцеху, агрегатного цеху площею 167,8 кв.м. будівлю заправки площею 5,7 кв.м., що становить 43/100 (сорок три сотих) частини комплексу, який знаходиться в м. Шепетівка по вул. Старокостянтинівське шосе, 20, та асфальтобетонну площадку для постановки автотранспорту площею 6000 кв.м.

Викладене підтверджується договором купівлі-продажу від 25 вересня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу, договором від 25 вересня 2007 року, схемою асфальтобетонної площадки та актом приймання передачі( внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.9-10,14,15).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради № 351 від 15 грудня 2011 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на комплекс загальною площею 915,1 кв.м., в т.ч. заправку, площею 24,2 кв.м., адмінбудинок з гаражем та складом, площею 723,1 кв.м., кузню з агрегатним цехом та електроцехом, площею 167,8 кв.м. та присвоєно нову адресу – Старокостянтинівське шосе, 20-Б. Право власності на вказане майно зареєстровано позивачем у реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності САВ №954636 від 20.12.2011 року та витягом про реєстрацію прав №32581070 від 20.12.2011 року (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням ХХХІХ сесії ОСОБА_4 міської ради УІ скликання від 29 серпня 2013 року № 22 позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по Старокостянтинівському шосе, 20-Б, орієнтованою площею 8034 кв.м. для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності згідно із ст. 124 ЗК України (оренда) (а.с.20).

На підставі даного рішення позивач звернувся до ОСОБА_4 міськрайонного виробничого відділу Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» із замовленням на розроблення проекту землеустрою (а.с.18 зворот).

Під час розроблення графічних та текстових матеріалів до проекту землеустрою, вказана землевпорядна організація, у відповідності до ст. 198 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» здійснила кадастрові зйомки земельної ділянки та провела ряд необхідних робіт.

Проектом землеустрою виготовлено кадастровий план земельної ділянки площею 0,7923 га по вул. Старокостянтинівське шосе, 20-Б в м. Шепетівка, зовнішні межі якої співпадають із розміром та конфігурацією земельної ділянки, на якій розміщена асфальтобетонна площадка, що була придбана позивачем як приналежність головної речі за договором від 25 вересня 2007 року (а.с.21, а.с.14 зворот).

Розробником проекту землеустрою встановлено, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у користування на умовах оренди, межує, в т.ч. із землями ОСОБА_7 та ОСОБА_6 При погодженні меж земельної ділянки, суміжні землекористувачі (землевласники) ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовились їх погоджувати (а.с.22).

Позивач звернувся до ОСОБА_4 міської ради для вирішення земельного спору, що виник з приводу погодження меж.

Рішенням узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів № 5 від 14 листопада 2014 року позивачу рекомендовано при виготовленні проекту землеустрою визначити земельну ділянку, використання якої можливе на умовах земельного сервітуту спільно із суміжними землевласниками, передбачивши право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та право встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів, з метою ремонту будівель та споруд. Проте, позивач вважає, що земельний спір не вирішено, оскільки він не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, а тому від нього не може залежати можливість встановлення земельного сервітуту, в порядку визначеному законодавством (а.с.27).

Не погоджуючись із рішенням щодо вирішення земельного спору, позивач звертався до відділу містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради та ОСОБА_5 Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі щодо погодження проекту землеустрою без узгодження меж суміжними землекористувачами, відмову яких вважав безпідставною та до ОСОБА_4 міської ради про розгляд питання про надання земельної ділянки у користування.

У погодженні проекту та розгляді питання про надання земельної ділянки позивачу відмовлено у зв’язку з тим, що акт прийому-передачі межових знаків не погоджений із суміжними землекористувачами (а.с.26,29,30,31,32).

Частиною 3 ст.124 та частиною 2 ст.134 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 ЗК України.

Зокрема, у відповідності до ч.4 ст.123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.6 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до ОСОБА_5 Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Хмельницької області із заявою про погодження проекту землеустрою, вказаним органом не приймалось рішення про відмову у погодженні проекту, а тому позовна вимога до ОСОБА_5 Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Хмельницької області про зобов’язання розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У даному випадку такою підставою для відмови стала відсутність погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, що передбачено п. «б» ч.2 ст.198 Земельного кодексу України.

Згідно ст.1 Закону України «Про землеустрій» межування земель - це комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок власників, землекористувачів із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

Погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками (землекористувачами) самостійного юридичного значення немає. Цей процес відбувається в рамках проведення кадастрових зйомок. Такі кадастрові роботи створюють лише інформаційну базу і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини.

Тобто, процес погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем в силу ст.198 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» є одним із етапів при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а документ, яким оформляється погодження меж - долучається до проекту землеустрою. Погодження меж здійснюється з метою вірного визначення меж земельної ділянки і не є юридичним фактом, від якого залежить реалізація права особи на отримання земельної ділянки у користування (оренду).

Відповідно до ст. 377 ЦК України та ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом встановлено, що попередньому землекористувачу земельна ділянка належала на праві постійного користування (а.с.11-13)

Отже, у позивача, як у особи, до якої перейшло право власності на будівлі та споруди, виникло право на отримання у користування земельної ділянки без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача, що відповідає розміру та конфігурації, які зазначені у кадастровому плані в проекті землеустрою.

Зі змісту ст.ст. 91, 96, 103 ЗК України слідує, що власники й землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов’язані співпрацювати при здійсненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного.

Відповідно до ч.3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах населених пунктів відносно меж земельних ділянок, які знаходяться у власності й користуванні громадян, і дотримання громадянами правил добросусідства.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (ч.5 ст.158).

Рішенням узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів № 5 від 14 листопада 2014 року встановлено, що суміжні землекористувачі мають намір використовувати частину спірної земельної ділянки, а саме: ОСОБА_7, ділянка якого огороджена та має окремий вихід, – для обслуговування та ремонту капітальної огорожі, а ОСОБА_6 має намір переобладнати власну котельню та в подальшому використовувати частину спірної земельної ділянки - для проїзду машин та забезпечення котельні паливом.

З викладеного слідує, що спірна земельна ділянка площею 0,7923 га за адресою м. Шепетівка вул. Старокостянтинівське шосе, 20-Б Хмельницької області не перебуває у власності чи у користуванні суміжних землекористувачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, надання її у користування позивачу не порушуватиме прав останніх, а тому відмова ОСОБА_7 та ОСОБА_6, у погодженні меж земельної ділянки є безпідставною, а право позивача на отримання земельної ділянки у користування у розмірі, визначеному ст.120 ЗК України, не може ставитися у залежність від волевиявлення суміжних землекористувачів (землевласників) на вчинення чи не вчинення підпису на акті прийому-передачі межових знаків.

Рішення узгоджувальної комісії, яким позивачу рекомендовано при виготовленні проекту землеустрою визначити земельну ділянку, використання якої можливе на умовах земельного сервітуту спільно із суміжними землевласниками, не вирішує земельного спору, оскільки не може бути реалізоване відповідно до вимог ЗК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Оскільки позивач не є власником (володільцем) спірної земельної ділянки, він не може бути ініціатором обговорення умов встановлення земельного сервітуту із суміжними землекористувачами ОСОБА_7 та ОСОБА_6, навіть на виконання рішення узгоджувальної комісії.

Частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути спонукання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачене законодавством. Оскільки законодавством не передбачено відповідальності суміжного землекористувача, який безпідставно ухиляється від узгодження меж земельної ділянки, порушене право позивача може бути відновлене шляхом погодження проекту землеустрою без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Безпідставна відмова суміжних землекористувачів від вчинення підпису на акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, не може бути підставою для відмови відділу містобудування та архітектури у погодженні проекту землеустрою за умови відповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

В судовому засіданні встановлено, що положення проекту землеустрою відповідають вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації.

Оскільки безпідставна відмова суміжних землекористувачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в узгодженні меж земельної ділянки стала підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури, вимоги позивача про зобов’язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підлягають задоволенню.

Крім того, безпідставна відмова суміжних землекористувачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в узгодженні меж земельної ділянки перешкодила позивачу ОСОБА_1 оформити право на користування земельною ділянкою, площею 0,7923 га за адресою м. Шепетівка Старокостянтинівське шосе, 20-Б Хмельницької області, відповідно до ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, оскільки ОСОБА_4 міською радою відмовлено позивачу у розгляді питання про передачу земельної ділянки у користування на підставі виготовленого проекту землеустрою без погодження меж із суміжними землекористувачами.

За таких обставин, захист порушеного права позивача на отримання земельної ділянки у користування (оренду) може бути здійснений, шляхом спонукання ОСОБА_4 міської ради вчинити певні дії, а тому позовні вимоги про зобов’язання розглянути питання про надання у користування (оренду) земельної ділянки згідно виготовленого проекту землеустрою, без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_7 та ОСОБА_6, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 91, 96, 100, 103, 120, 123, 124, 134, 158, 186-1, 198 ЗК України, ст.ст. 16, 377 ЦК України, ст.ст. 1, 50 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 213, 215 ЦПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати відділ містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7923 га за адресою м.Шепетівка Старокостянтинівське шосе 20-Б Хмельницької області, яка відводиться у користування ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності, без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Зобов'язати ОСОБА_4 міську раду розглянути питання про надання ОСОБА_1 у користування (оренду) земельної ділянки площею 0,7923 га за адресою м.Шепетівка Старокостянтинівське шосе 20-Б Хмельницької області, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності, згідно виготовленого проекту землеустрою, без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_7 та ОСОБА_6

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня отримання його копії через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть оскаржити рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: