ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 р. | № 18/331-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф. Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Корпорації "Верітас" |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 |
у справі | господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Корпорації "Верітас" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллінг ЛТД" |
про | стягнення 23350 грн.12 коп. |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Васильченко О.М.-дов.№51/06 від 11.10.2006 |
від відповідача: | Бєломєстнов А.О.- дов. від 11.10.2006, Палкін Ю.О.-дов.від 12.10.2006 |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 13.10.2006 господарського суду Дніпропетровської області в позові відмовлено.
Постановою від 16.01.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення від 13.10.2006 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ч.1 ст. 225 Господарського процесуального кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у тому числі неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Позивач не надав доказів того, що з моменту відкриття виконавчого провадження з 22.04.2003 до 01.11.2004 він здійснював дії, направлені на забезпечення стягнення суми боргу на користь замовника. Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача не була протиправною і причинний зв’язок між діями відповідача та неотриманням позивачем прибутку відсутній.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, корпорація "Верітас" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 38, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що 29.07.2002 позивач та відповідач уклали договір № 1139-И про надання правової допомоги.
Пунктом 1.1 даного договору сторони обумовили, що позивач як "виконавець", приймає на себе зобов’язання надати відповідачу як "замовнику", правові послуги у формі захисту його прав та інтересів при розгляді в судових органах спору про стягнення з ДП "Укрнафтогазкомплект" заборгованості за поставлену на адресу підприємства продукцію виробничо –технічного призначення відповідно до договору № 02/179 від 19.04.2001, а також нарахованих на суму заборгованості відсотків за прострочення платежу на суму 174 961, 36 грн.
Згідно п.2.3 договору виконання позивачем дій, передбачених п.1.2.6 договору, закінчується після повного погашення відповідачу заборгованості, вказаної у п. 1.1 цього договору.
Рішенням господарського суду м. Києва 18.03.2003 зі справи № 20/169 стягнуто з ДП "Укрнафтогазкомплект" на користь ТОВ "Роллінг ЛТД" 176069,89грн.. Дане рішення набуло чинності.
Наказ на виконання рішення суду передано 22.04.2003 до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва. Постановою № 488 від 22.04.2003 відкрито виконавче провадження з виконання наказу, але в подальшому провадження призупинене в зв’язку з порушенням справи про банкрутство ДП "Укрнафтогазкомплект".
29.06.2004 державним виконавцем прийнято постанову про повернення наказу господарського суду м. Києва № 20/169 на підставі заяви відповідача про повернення йому без виконання наказу господарського суду.
За твердженням позивача, якщо б відповідач не відізвав наказ № 20/169 з Державної виконавчої служби без виконання, то позивач міг би отримати винагороду у розмірі 15% від суми заборгованості визнаної рішенням господарського суду м. Києва від 18.03.2003, з урахуванням авансових платежів у сумі 23 350 грн.12 коп. Позивач вважає вказану суму збитками у вигляді неотриманого доходу.
Приймаючи рішення у даній справі, суди виходили з того, що відповідно ч.1 ст.22 і ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушення.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій також встановили, що на протязі з 22.04.2003 по 25.06.2004 позивач фактично не виконував зобов’язань зі стягнення суми з ДП "Укрнафтогазкомплект" на користь відповідача. Листом № 1090/03 від 09.07.2003 позивач надав свої рекомендації відповідачу щодо подальших дій.
Суду не надано доказів того, що з моменту відкриття виконавчого провадження з 22.04.2003 до 01.11.2004 він здійснював дії, направлені на забезпечення стягнення суми боргу на користь "замовника". Крім того позивач не довів, що у разі залишення наказу №20/169 в Державній виконавчій службі, заборгованість могла бути погашена без вступу в справу про банкрутство ДП "Укрнафтогазкомплект".
Господарські суди дійшли висновку, що поведінка відповідача не була протиправною і причинний зв’язок між діями відповідача та неотриманням позивачем прибутку відсутній.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 16.01.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 18/331-06 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.