ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р.Справа № 915/1523/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді С.В. Таран,

суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність серії НВІ 152103 від 27.10.2016;

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність №4-4-1-19/126 від 09.12.2016;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Судноплавна

компанія “Укррічфлот” в особі філії “Миколаївський річковий порт”

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2017

у справі №915/1523/16

за позовом: публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі

регіональної філії “Одеська залізниця”

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот”

в особі філії “Миколаївський річковий порт”

про стягнення 139766,28 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2017 у справі №915/1523/16 (ОСОБА_3) позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” в особі філії “Миколаївський річковий порт” (далі – ПАТ “Судноплавна компанія “Укррічфлот” в особі філії “Миколаївський річковий порт”, порт) на користь публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” (далі – ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця”) 41568,84 грн плати за користування вагонами, 98197,44 грн збору за зберігання вантажу у вагонах та 2096,49 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство “Судноплавна компанія “Укррічфлот” в особі філії “Миколаївський річковий порт” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2017 у справі №915/1523/16 скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 04.04.2017 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав; представник позивача проти її задоволення висловив заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

24.08.2012 між Одеською залізницею («залізниця») та приватним акціонерним товариством “Київ-Дніпровське МППЗТ” в особі Ольшанської філії («власник колії») було укладено договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії приватного акціонерного товариства “Київ-Дніпровське МППЗТ” дільниця №3 Миколаївського виробничого району Ольшанської філії №ДН-4/100 (далі – договір №ДН-4/100 від 24.08.2012), за умовами якого згідно із статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику колії та примикає стрілкою №60 до колії №32 станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, і яка обслуговується локомотивом власника колії; межею під’їзної колії є знак “Межа під’їзної колії”, який встановлено біля ізолюючого стику світлофору М-76.

Відповідно до пункту 14 вказаного договору вагони подаються, зокрема, філії ПАТ “Судноплавна компанія “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт” та іншим організаціям і підприємствам, які виконують операції на під’їзній колії відповідно до договорів, письмових прохань з дозволу керівництва власника колії та начальника станції Миколаїв-Вантажний.

04.01.2016 між філією публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт” («вантажовласник») та Ольшанською філією приватного акціонерного товариства “Київ-Дніпровське МППЗТ” («власник колії») було укладено угоду №1, відповідно до якої відповідач проводить навантаження, розвантаження вагонів на під’їзних коліях приватного акціонерного товариства “Київ-Дніпровське МППЗТ” Ольшанська філія.

Вагони для під’їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції; здавання вагонів провадиться: на коліях сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний; повідомлення про подачу вагонів передаються: по телефону за 2 години до подачі вагонів на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний; максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить 20 вагонів, 80 осей, вагою 1700 тонн (пункти 5, 6, 7 договору №ДН-4/100 від 24.08.2012).

Згідно з пунктом 11 договору №ДН-4/100 від 24.08.2012 в редакції додаткової угоди №2 від 15.01.2016 максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції: по вивантаженню на коліях 5 та 6, зокрема, навалювальні та насипні вантажі (шлак, вугілля, кокс, кварцити, руда різна, кокс та інші вантажі) 35 ваг/добу (одночасна подача 17 ваг, одночасне вивантаження 1 ваг за 0,5 год), по навантаженню: на коліях 5 та 6 – навалювальні та насипні вантажі (шлак, вугілля, руда різна та інші вантажі) 33 ваг/добу (одночасна подача 17 ваг, одночасне навантаження 1 ваг. за 0,5 год). Час перебування вагонів на під’їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при повернені, залізниці. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежить від власника колії або його контрагентів складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з вини власника колії або його контрагентів та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні.

Пунктом 16 договору №ДН-4/100 від 24.08.2012 встановлено, що підприємство сплачує залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом; за маневрову роботу з вагонами, які надійшли на адресу власника колії - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізним транспортом; інші збори і плати - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів.

Цей договір укладається терміном на 5 років з 02.10.2012 до 01.10.2017 включно (пункт 21 договору №ДН-4/100 від 24.08.2012).

Із матеріалів справи також вбачається, що у вересні 2016 року на адресу філії публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт” слідували вагони №59777540, №55531826, №62122270, №54518121, №54122270, №62129787, №53545059, №60418779, №53577425, №53589081, №56944002, №55081996, №58585993, №58683830, №55082267, №55081954, №55161897, №57640765, №57574154, №59777763, №55082002, №60631611, №53589479, №55120240, №60971157, №59788489, №55117394, №60261666, №55634059, №53252961, №57574170, №59782037, №55080469, №53588976, №55082374, №55161905, №55119424, №53598546, №53589313, №58585902, №55533004, №53577862, №55131657, №59957191, №59957084, №60634144, №60418456, №55633622, №59782151, №55082341, №60631553, №53516456, №56673809, №59782029 з вантажем руда у складі потягу №3502, індекс 4579-032-4153, що прямував на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.

На шляху прямування на підставі наказу №1 від 29.09.2016 вказані вагони були затримані на станції Горохівка Одеської залізниці через неприйняття вантажу вантажовласником - філією “Миколаївський річковий порт” ПАТ “Судноплавна компанія “Укррічфлот” та неможливість прийняття його станцією призначення Миколаїв-Вантажний, про що станцією затримки було складено акт форми ГУ-23а про затримку вагонів №4 від 29.09.2016.

Факт неприйняття вагонів по станції призначення з причин невиконання філією “Миколаївський річковий порт” добової переробної спроможності підтверджується актами загальної форми №3216, 3231, 3225, 3255, 3264, 3265, 3257, 3258, 3259, 3316, 3317, 3318, 3319, 3266, 3267, 3320, 3321.

Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться у потязі №3502, отримано вантажоодержувачем 29.09.2016 о 14 год. 15 хв.

Відповідно до акта про затримку вагонів №4 затримані вагони, що прибули 29.09.2016 потягом №3502 о 09 год. 50 хв були відправлені до станції призначення Миколаїв-Вантажний 02.10.2016 потягом №3501 о 1 год. 35 хв.

Після прибуття вагонів на станцію призначення ОСОБА_3 – Вантажний 19 вагонів були затримані, про що свідчать акти загальної форми №3293, 3300, 3327, 3338, 3386, із змісту яких вбачається, що затримка вагонів на станції призначення також пов'язана з очікуванням подачі під вантажні операції з вини клієнта (вагони простоювали на коліях станції з причини невиконання переробної спроможності).

Викладені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу плати за користування вагонами по відомостям плати форми ГУ- 46 №03100961, №05109214, №03100963, №04109213, №04100967, №04100969, №05100972, №05100974 на суму 34640,70 грн, яка з урахування 20% ПДВ, складає -41568,84 грн та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 від 06.10.2016 №06101595 на суму 81831,20 грн, яка з урахування 20% ПДВ, складає -98197,44 грн. Вказані відомості та накопичувальну картку відповідач підписав із запереченнями.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вказаних вище сумах, внаслідок затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини п’ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити у договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з статтею 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу у день прибуття вантажу або до 12-ої год наступного дня.

В силу приписів статті 46 вказаного Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої год дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої год дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Положеннями статті 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №866/5087 (далі- Правила зберігання вантажів), відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з пунктом 1 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за №165/3458 (надалі – Правила), зазначені Правила визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами; парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Пунктом 2 Правил встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під’їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до пункту 3 Правил облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам’яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та актів загальної форми ГУ-23.

Положеннями пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документом обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під’їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

В силу пункту 6 названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил).

Згідно з пунктами 9, 10, 12, 13 Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефограмою, телеграфом, поштовим зв’язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені у пункті 121 Статуту залізниць України та у пункті 16 Правил і є вичерпними.

Пункт 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до пунктів 5, 8 Правил зберігання вантажів якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу; збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється наступним чином: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Із змісту наказу №1 від 29.09.2016, акту про затримку вагонів №4 від 29.09.2016, наявних в матеріалах справи актів загальної форми, вбачається, що підставою затримки вагонів є неможливість приймання їх станцією Миколаїв-Вантажний з причин невиконання філією “Миколаївський річковий порт” добової переробної спроможності.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.

Наявні в матеріалах справи акти загальної форми підписані представником відповідача без зауважень щодо причин затримки.

Відповідно до довідки про наявність вагонів у парках станції Миколаїв-Вантажний в період з 28.09.2016 по 03.10.2016 (станом на 08 год. та 20 год.) та довідки про переробну спроможність філії «Миколаївський річковий порт» за період з 27.09.2016 по 03.10.2016 станції Миколаїв-Вантажний відповідачем 29.09.2016 було вивантажено 11 вагонів з добової переробної спроможності в 35 вагонів, при цьому залишок вагонів під вивантаження станом на 17 год. 29.09.2016 становив 78 вагонів. Станом на 17 год. 28.09.2016 залишок вагонів під вивантаження складав 89 вагонів.

Враховуючи викладене, а також те, що максимальна переробна спроможність по вантажу руда згідно з умовами договору №ДН-4/100 від 24.08.2012 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» складає 35 вагонів на добу, колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника про наявність у порта фактичної можливості прийняти затримані на станції Горохівка вагони під вивантаження.

Крім того, апеляційним господарським судом враховується наступне.

Згідно з пунктом 16.3 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1854, порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно розпорядчий акт (ТРА)- нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки.

Зі змісту витягу з технологічно-розпорядчого акту станції Миколаїв-Вантажний, затвердженого наказом №241-Д від 19.11.2015, коліями, які не закріплені за певними вантажоодержувачами на підставі договорів про експлуатацію під’їзних колій, та на яких можливе накопичення вагонів є 5, 6, 7 та 8 колії.

Відповідно до наявної в матеріалах даної справи графічної моделі зайнятості 5, 6, 7, та 8 колій парку прийому станції Миколаїв-Вантажний за період з 29.09.2016 по 30.09.2016 прийняття додатково ще 54 вагонів поїзду №3502, індекс 4579-032-4153 не вбачалось за можливе.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази накопичення вагонів на станції Миколаїв-Вантажний з вини відповідача ще 28.09.2016, що призвело до затримки вагонів, які слідували з вантажем руда у складі потягу №3502, на підходах до станції призначення 29.09.2016.

Погоджується колегія суддів і з висновком місцевого господарського суду про те, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, в той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Посилання скаржника на те, що наказ №1 від 29.09.2016 про затримку вагонів на станції Горохівка підписано особою, у якої відсутні повноваження на вчинення відповідних дій, спростовуються наявною в матеріалах справи нотаріально посвідченою довіреністю серії НАТ №059725 від 13.01.2016, відповідно до якої ПАТ «Українська залізниця» уповноважено старшого диспетчера (дорожнього) служби перевезень філії ОСОБА_4 підписувати накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення; строк дії довіреності визначений до 26.10.2016.

Доводи скаржника про те, що вагони були затримані не на станції призначення, а на зовсім іншій станції до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки статтею 93 Статуту залізниць України плата за користування вагонами нараховується за вагони, затримані не тільки на станції, а й на підходах до неї.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 13.02.2017 не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” в особі філії “Миколаївський річковий порт” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2017 у справі №915/1523/16 - без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна