КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
10.08.09 р. № 4/045-08/11
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Жук Г. А. (доповідач по справі),
суддів:
Разіної Т. І
Мазур Л. М.
судді-доповідача Жук Г. А.
при секретарі судового засідання: Матвієвській Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явились;
від відповідача: не з’явились
розглянувши матеріали апеляційної скарги № 259 від 19.06.2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд»на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2009р.
у справі № 4/045-08/11(суддя Мальована Л.Я.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд», м.Київ;
до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, м. Біла Церква, Київської області
про стягнення 666 570,00 грн.
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 666 570,00 грн., 621 120,00 грн. матеріальної шкоди завданої внаслідок неналежного виконання зобов’язань за договором № 21/12/07(3)1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.12.2007 року та 45 450,00 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.2-5)
Рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2008 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд»відмовлено (т.1 а.с.70-72).
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року у справі № 4/045-08 рішення господарського суду Київської області від 22.09.2008 року залишено без змін (т.1 а.с.111-114).
Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2009 року у справі № 4/045-08 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року у справі № 4/045-08 та рішення господарського суду Київської області від 22.09.2008 року скасовано повністю. Справу № 4/045-08 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області (т.1 а.с.133-136)
Рішенням господарського суду Київської області від 28.05.2009р. у справі № 4/045-08/11 в позові відмовлено (т.2 а.с.13-14).
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не було надано оригіналу заявки № 09/12 від 21.12.2007 року, а відтак оскільки позивач не надав належних доказів тих обставин, на які він посилається, то суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові.
Не погодившись з винесеним рішенням, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд», через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу № 259 від 19.06.2009 року (вх №2-04/1/639/1637 від 25.06.2009р.), в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ТОВ «Ласуня Трейд»у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для вирішення спору.
Зокрема, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано наявність в матеріалах справи ксерокопії заявки № 09/12 від 21.12.2007 року, яка згідно договору передається факсом та має силу оригіналу, також судом не було враховано, що оригінал даної заявки з мокрою печаткою відповідача знаходиться у останнього.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. апеляційну прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Жук Г.А., судді: Мостова Г.І., Фаловська І.М.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року склад судової колегії змінено.
Сторони не скористались правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст. 22 ГПК України, не направляли своїх представників в судові засідання, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила:
18.09.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд»(постачальник) та закрите акціонерне товариство «Крафт Фудз Україна»(покупець) уклали Договір поставки № СМ0709-1709 (т.1 а.с.6-9), відповідно до умов якого ТОВ «Ласуня Трейд»зобов’язався поставити, а ЗАТ «Крафт Фудз Україна»прийняти та оплатити молоко сухе знежирене в кількості 120 тон на загальну суму 3 105 600 грн.
Відповідно до п. 3.3 Договору поставки постачальник за власний кошт здійснює навантажування та транспортування товару за адресою 42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Набережна, 28-А.
21.12.2007 року на виконання п. 3.3. Договору поставки, ТОВ «Ласуня Трейд»(Замовник) та СПД ФО ОСОБА_4 (Експедитор) уклали Договір № 21/12/07(з)1 про надання транспортно-експедиційних послуг (т.1 а.с. 11-12). Згідно п. 1 договір регулює взаємовідносини сторін, пов’язані з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезення і такі взаємовідносини сторін регулюються, зокрема, Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, 1975 року, ЦК України, Законом України «Про транспорт», Уставом автомобільного транспорту, настояним договором тощо.(п.2 договору).
Відповідно до п.п. 3.1.1 та 3.1.2, 3.1.3 Договору Експедитор зобов’язався представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах з перевізниками і здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування, організовувати перевезення експортно-імпортних та внутрішніх вантажів автотранспортом по території України та за її межами у відповідності з заявкою Замовника, укладати договори та угоди з транспортними та іншими особами для виконання зобов’язань за даним договором. Згідно п. 3.2.5 договору, заявка вважається прийнятою експедитором до виконання, якщо вона підтверджена підписом відповідальної особи.
Згідно заявки, що є невід’ємною частиною договору, вантаж повинен був доставлений до ЗАТ «Крафт фудз Україна»(вантажоодержувач) за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Набережна,28 а у строк до 25.12.2007 року.
Наявна в матеріалах справи видаткова накладна № БХ-0000022 підтверджує, що 24.12.2007 року ТОВ «Ласуня Трейд»відвантажило, а представник експедитора водій ОСОБА_6 прийняв вантаж у кількості 20 000,00 кг на загальну суму 621 120,00 грн. (т.1 а.с.15).
Позивач стверджує, що 25.12.2007 року дізнався, що транспортний засіб DAF з причепом державний номер НОМЕР_1 причеп АМ 5711 ХХ на розвантаження не прибув, крім того, вказаний вантаж не був доставлений на адресу вантажоодержувача і на момент звернення позивача до господарського суду.
Договором сторони передбачили взаємну відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором, в тому числі відшкодування збитків спричинених порушенням зобов’язання (п. 5.1.2 договору), повну матеріальну відповідальність експедитора за псування та пошкодження вантажу з моменту прийняття до моменту передачі вантажу отримувачу (п.5.2.1 договору). При цьому договором встановлено (п. 5.2.2) що експедитор звільняється від відповідальності за пошкодження,псування та інші збитки лише у разі невиконання замовником обов’язку надання необхідних документів на вантаж.
29.12.2007 року ТОВ «Ласуня Трейд»звернулося до СПД ФО ОСОБА_4 з претензією № 153/12/07, в якій просить відшкодувати завдані збитки у розмірі втраченого вантажу в сумі 621 120,00 грн. (т.1 а.с.17)
Відповідач відповіді на претензію не надав, зазначених коштів не сплатив.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу ст. 929 ЦК України, дна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За юридичними ознаками договір транспортного експедирування є двостороннім (взаємним), відплатним та може бути як консенсуальним, коли експедитор організовує виконання експедиційних послуг, так і реальним, коли експедитор надає експедиційні послуги із ввіреним йому вантажем.
Договір експедиції може містити елементи кількох видів договорів: перевезення, доручення комісії, підряду, зберігання, тощо, які тісно переплітаються в одному договорі. Експедитор може діяти від імені клієнта або від свого імені. Якщо експедитор за умовами договору діє від імені відправника, то до відносин за договором експедиції застосовуються положення про договір доручення, якщо він діє від свого імені, то застосовуються відповідні правила про договір комісії.
Пунктом 1 договору № 21/12/07(з)1 від 21.12.2007 року передбачено що експедитор для виконання умов договору діє від імені та за дорученням замовника, отже враховуючи положення та умови даного договору, згідно яких відповідач зобов’язаний організувати перевезення вантажу до моменту передачі цього вантажу одержувачу, слід вважати, що замовник доручив експедитору перевезти вантаж до місця призначення та передати вантаж отримувачу.
Отже, предметом договору транспортного експедирування є послуги, пов’язані з перевезенням вантажу. Особливість правового регулювання даного договору полягає в тому, що законодавець передбачив єдину вимогу до цих послуг, а саме те, що вони повинні бути пов’язані із перевезенням вантажу. Тобто ця обставина надає можливість широко застосовувати договір транспортного експедирування, оскільки таким договором можна вважати будь-яку домовленість між відправником або одержувачем з експедиційною організацією щодо здійснення будь-яких операцій і надання послуг, пов’язаних з перевезенням.
В силу вимог статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб. Однак у разі залучення експедитором до виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Так, експедитор часто укладає договір з відповідною транспортною організацією і передає їй виконання частини (або всіх) своїх обов’язків за договором транспортного експедирування. Однак, відповідно до ч.2 статті 932 ЦК України, якщо має місце порушення умов договору, експедитор відповідає перед клієнтом за дії інших осіб, залучених ним. При цьому експедитор має право в порядку регресу відшкодувати збитки, завдані йому неналежним виконанням іншою особою покладених на нього обов’язків. Як і застосувати інші заходи відповідальності, передбачені домовленістю між експедитором та цією особою.
Відповідно до заявки позивача № 09/12 прийнятої відповідачем до виконання, перевезення вантажу, а саме 20 320 кг сухого молока повинно здійснюватись автомобілем марки DAF з причепом реєстраційний номер НОМЕР_1 причеп АМ 5711 ХХ водієм ОСОБА_6 Вантаж повинен був бути доставлений до ЗАТ “Крафт Фудз Україна”за адресою: 42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Набережна, 28-А у строк до 25 грудня 2007 року(т.1 а.с.13). При цьому ПП ОСОБА_4.(відповідач у справі) прийняла заявку до виконання як перевізник, про що свідчить її підпис та печатка в графі «перевізник».
Як вбачається з наявної в матеріалах справи заявки б/н від 21.12.2007 року, перевізник надав СПД ФО ОСОБА_4 для перевезення вантажу автомобіль марки DAF з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_1, причеп АМ 5711 ХХ та підтвердив, що перевезення вантажу буде здійснюватись водієм ОСОБА_6 (т.1 а.с.14). на даній заявці наявний підпис та печатка ПП ОСОБА_4.(відповідач у справі), даних про юридичну особу перевізника заявка не містить.
Згідно статті 934 ЦК України за порушення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 ЦК України.
За даним договором відповідальність як для клієнта так і для експедитора є повною.
Діяльність експедитора є підприємницькою, тому його відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків за договором транспортного експедирування настає за наявності загальних підстав, передбачених статтею617 ЦК, тобто якщо інше не встановлено договором або законом, експедитор несе відповідальність якщо не доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому не вважається випадком недодержання своїх обов’язків іншою особою перед експедитором. Відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов’язання, відсутність коштів тощо.
Необхідним є причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача і невиконанням або неналежним виконанням договору, а у разі стягнення збитків –між протиправною поведінкою і збитками.
Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування може бути як прямою так і регресною, це пов’язано з тим, що експедитор є посередником між відправником, перевізником і одержувачем, тому порушення ним умов договору може спричинити відповідальність як клієнта перед перевізником, так і експедитора перед перевізником(за умови, що ці особи не збігаються).
Залежно від характеру порушень відповідальність за договором транспортного експедирування може мати місце як у формі сплати неустойки, так і відшкодування збитків у разі відмови від договору, пошкодження або втрати вантажу. Однак якщо невиконання зобов’язання пов’язано з неналежним виконанням договору перевезення перевізником, відповідальність перед клієнтом покладається на перевізника, або експедитора якщо він уклав договір перевезення від свого імені, при цьому відповідальність для експедитора настає на підставах і в обсязі, що встановлені законодавством для перевізника.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. (ч.2 ст.193).
У відповідності до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Враховуючи що договором відповідач прийняв на себе зобов’язання по організації та фактичному перевезенню вантажу до передачі вантажу отримувачу, однак вантаж до пункту призначення не надійшов, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, колегія дійшла висновку що відповідачем невиконані умови договору транспортного експедирування внаслідок чого позивачу спричинено збитки у розмірі вартості вантажу переданого до перевезення.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.
Відповідно до ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 ГК України, визначає збитки, як витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відповідно до ст.225 ГК України включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 919 ЦК України, вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вище наведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно недоведеності позивачем обставин на які він посилається в позовній заяві, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено відвантаження вантажу у кількості 20 000,00 кг на загальну суму 621 120,00 грн. та прийняття даного вантажу представником експедитора - водієм ОСОБА_6, таким чином виконання, з боку позивача, зобов’язань за договором № 21/12/07(з)1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.12.2007 року.
Водночас, відповідачем не представлено на під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у справі, доказів виконання своїх зобов’язань за вказаним договором.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На думку колегії апеляційного господарського суду, необхідною умовою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що потерпіла особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками.
Спричинення збитків у розмірі визначеному позивачем доведено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: договору поставки від 18.09.2007 року № СМ0709-1709 (т.1 а.с.6-9), договору № 21/12/07(з)1 від 21.12.2007 року про надання транспортно-експедиційних послуг (т.1 а.с. 11-12), видаткова накладна № БХ-0000022 від 24.12.2007 року, що підтверджує відвантаження позивачем, та прийняття вантажу у кількості 20 000,00 кг на загальну суму 621 120,00 грн. представником експедитора водієм ОСОБА_6, заявки позивача № 09/12 від 25.12.2007 року, заявки відповідача від 25.12.2007 року .
Відповідач, як експедитор за договором № 21/12/07(з)1 від 21.12.2007 року про надання транспортно-експедиційних послуг та перевізник, згідно заявки позивача № 09/12 від 25.12.2007 року, представив автомобіль марки DAF з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_1, причеп АМ 5711 ХХ для перевезення вантажу, втрата вантажу сталося після прийняття вантажу до перевезення, що доводить протиправну поведінку відповідача, шкідливий результат такої поведінки (втрата вантажу); причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою і вину відповідача у заподіяні зазначених збитків.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що матеріалами справи позивачем не доведено вини саме відповідача у втраті вантажу, а тому визнає правомірними позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 621 120,00 грн., що відповідає вартості втраченого вантажу.
Договором сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, несвоєчасну доставку вантажу (п. 5.2.5 договору). Така відповідальність передбачена статтями 138, 158 -160 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвер. Постановою Ради Міністрів УРСР, від 27.06.1969, № 401 “Про Статут автомобільного транспорту УРСР”, яким згідно ст. 2 договору керувалися сторонни укладаючи договір і які передбачають сплату штрафу за прострочку в доставці вантажу за кожну добу прострочки. При цьому сплата штрафу за прострочку в доставці вантажу не звільняє перевізникаабо особу відповідальну за перевезення від відповідальності за викликані цією прострочкою втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Порушення строків доставки вантажу вантажоодержувачу не заперечено відповідачем.
Враховуючи, що сторони, договором № 21/12/07(з)1 від 21.12.2007 року, передбачили, що за прострочення терміну доставки вантажу більш ніж на 48 годин з вини експедитора, експедитор сплачує замовнику штраф в розмірі 100 доларів США, що на момент подання позову становить 505,00 грн. за кожну добу прострочення (п.5.2.2 договору), що на час звернення позивача з позовом розмір шкоди завданої відповідачем внаслідок неналежного виконання зобов’язань за договором № 21/12/07(3)1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.12.2007 року становила 621 120,00 грн., і відповідачем на час розгляду спору не представлено суду належних допустимих доказів оплати, колегія суддів визнає правомірними позовні вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості в сумі 621 120,00 грн. та 45 450,00 грн. штрафу, які нараховано у відповідності до умов договору, вимог Статуту автомобільного транспорту УРСР, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом , ст. 549 ЦКУкраїни, 230 ГК України, відтак є правомірними.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 28.05.2009р. у справі № 4/045-08/11 прийняте місцевим господарським судом за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК.
У відповідності до вимог ст. ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (державне мито та витрати на судово-інформаційне забезпечення судового процесу) за розгляд справи в суді першої інстанції повністю покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд»на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2009р. у справі № 4/045-08/11 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 28.05.2009р. у справі № 4/045-08/11 –скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд».
4. Стягнути з відповідача, Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд»(01103, м.Київ, вул. М.Драгомановм,4, оф.122) 621 120,00 грн. збитків, 45 450,00 грн. штрафу, 6 665,70 грн. в повернення державного мита та 118,00 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.
5. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд»(01103, м.Київ, вул. М.Драгомановм,4, оф.122) 3 332,85 грн. в повернення державного мита за розгляд апеляційної скарги.
6. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні виконавчі документи.
7. Справу № 4/045-08/11 повернути до господарського суду Київської області.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
9. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя: Жук Г. А.
Судді:
Разіна Т. І
Мазур Л. М.
Дата відправки