КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
12.08.09 р. № 8/068-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: |
головуючого судді | Разіної Т.І. |
суддів | Жук Г.А. |
Мазур Л.М. |
за участю представників сторін:
від позивача: не з»явився,
від відповідача: не з»явився,
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»
на рішення господарського суду Київської області від 19.05.2009 року
у справі № 8/068-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Ресурс-Поділля», с. Жданівка Хмільницького району Вінницької області,
до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква,
про стягнення 26829397 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Ресурс-Поділля»звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»про стягнення 269293 грн. 97 коп. (ціна позову 268293 грн. 97 коп.). В прохальній частині позовної заяви товариство просило стягнути з відповідача на користь позивача 215660,89 грн. основного боргу, 9500,90 грн. пені, 43132,18 грн. штрафу, витрати на юридичну допомогу в сумі 10731,76 грн. та судові витрати - 2682 грн. 94 коп. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також його майно в межах суми позовних вимог.
Рішенням господарського суду Київської області (суддя Чорна Л.В.) від 19.05.2009 року стягнуто з ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»на користь ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Ресурс-Поділля»165660,89 грн. основного боргу, 43132,18 грн. штрафу, 10731,76 грн. юридичної допомоги, 2682,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог провадження припинено.
Суд рішення обґрунтував невиконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 22/1 від 22.01.2009 року щодо розрахунків за отриманий товар з посиланням на ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611, 692, 712 ЦК України та ст. 44 ГПК України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» подало апеляційну скаргу, в якій просить надати відстрочку у виконання рішення у даній справі; скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.05.2009 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача 43132,18 грн. штрафних санкцій, 10731,76 грн. юридичної допомоги. В решті рішення залишити без змін.
Представники сторін в судові засідання не з’явились, про час і місце засідання суду були повідомлені належним чином.
Згідно розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.07.09 змінено склад суду: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Жук Г.А., Мазур Л.М.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, дослідивши наявні матеріали справи, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як свідчать матеріали справи, 22.01.2009 р. між ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Ресурс-Поділля»(продавець) та ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(покупець) був укладений договір поставки № 22/1 (далі по тексту договір) та специфікація № 1 до цього договору поставки (а.с.13-15).
Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця блоки із м'яса та субпродуктів (свинини та яловичини) в подальшому «Продукцію (товар)»у кількості, асортименті, по ціні та в строки, відповідно до умов даного договору, специфікації до нього з черговим порядковим номером, що є невід'ємною складовою частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію (товар).
Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що покупець направляє продавцю заявку на поставку продукції (товару), в якій зазначає найменування, кількість, якість, ціну, суму, строки, порядок, а також інші умови, які для даної поставки є суттєвими по телефонному (факсимільному) зв'язку.
Згідно п. 2.5. договору, датою передачі продукції (товару) вважається дата одержання продукції (товару) покупцем (його представником) і підписання останнім (його представником) видаткової накладної про прийом продукції (товару) за черговою специфікацією до даного договору.
Відповідно до п. 2.8. договору продавець зобов’язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, посвідчення про якість товару, ветеринарне свідоцтво, акт приймання-передачі товару. Крім цього, продавець при отриманні продукції (товару) покупцем, передає останньому (представнику покупця) два примірники специфікації в оригіналі. Покупець зобов’язується переслати продавцю один примірник підписаної та завіреної ним специфікації протягом 15 днів з дати її підписання.
Згідно п. 3.1. договору ціни, погоджені сторонами і зафіксовані у черговій специфікації, діють протягом терміну поставки товару для кожної специфікації.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що у разі оплати товару по факту поставки, згідно даного договору, чергової Специфікації, видаткової накладної до неї, покупець здійснює 100% оплату вартості постачання, але не пізніше 5 (п'яти) банківських днів рівними частинами, з дня поставки.
Між сторонами вивірено розрахунки, про що складено акт звірки станом на 12.02.2009 р., акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств (а.с. 16).
Позивачем до позовної заяви не надано належних доказів поставки товару згідно укладеного договору, а саме акт прийому-передачі продукції покупцю або представнику покупця (згідно п. 2.1 специфікації до договору поставки), а у видатковій накладній № 40 від 22.01.2009 р. на загальну суму 215 660 грн. 89 коп. не вказано номер, дата укладення договору чи специфікації до договору поставки, дов. № 60 від 23.01.2009 р.
Однак, відповідач у апеляційній скарзі визнає заборгованість на суму 215 660 грн. 89 коп., а тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на момент подання позовної заяви складала 215 660 грн. 89 коп.
При цьому, в ході розгляду позовної заяви в суді першої інстанції, відповідач платіжним доручення № 1136 від 08.05.2009 р. частково перерахував позивачеві заборгованість у сумі 50000 грн., у зв’язку з чим місцевим господарським судом було правомірно припинено провадження в цій частині у відповідності до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Також, місцевим господарським судом правомірно припинено провадження в частині стягнення пені у відповідності до п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9500,90 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України та іншими законами або договором.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Отже, враховуючи зазначене, та те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача існувала заборгованість за поставлений товар перед позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом було правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 165660,89 грн. основного боргу за договором поставки.
Позивач в позовній заяві також просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 43132,18 грн.
Згідно п. 10.2. договору у разі прострочення покупцем строків опати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від вартості поставки чергової партії продукції (товару) отриманої за відповідною специфікацією та видатковою накладною за кожен місяць прострочення оплати товару.
Господарський суд керуючись ч. 2 ст. 549, ст.ст. 610, 611 ЦК України правомірно стягнув з відповідача штраф в заявленій сумі.
Колегія суддів, враховуючи, що відповідач був позбавлений права на захист, надав суду апеляційної інстанції докази сплати решти заборгованості у сумі 165660 грн. 88 коп. за договором поставки від 22.01.09, що підтверджується копіями платіжних доручень від 12.06.2009 р. за №№ 1761, 1762, вказавши в призначені платежу «Оплата за м’ясопродукти згідно рахунку від 02,2009 р.» та керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України вирішила зменшити суму штрафу на 10000 грн.
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 10731 грн. 76 коп. юридичної допомоги, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції порушив приписи ст.ст. 44, 49 ГПК.
Згідно п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 підлягають стягненню тільки витрати позивача, пов'язані з оплатою послуг адвоката для надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді та розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Тому, за оцінкою колегії суддів, заявлена до стягнення на користь позивача сума вартості оплати послуг за юридичну допомогу не підлягає задоволенню, оскільки до матеріалів справи не надано доказів, що представник позивача Чепурнов Ю.О. є адвокатом.
Щодо вимоги відповідача, зазначеної в прохальній частині апеляційної скарги про надання відстрочки у виконанні рішення господарського суду Київської області у даній справі, то колегія суддів зазначає, що суду апеляційної інстанції таке право не надано. Сторона у справі може звернутися з відповідною заявою до господарського суду в порядку ст. 121 ГПК України.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення», із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення ухвали про порушення провадження у справі від 21 квітня 2009 року відповідачеві у справі. Таким чином господарський суд позбавив сторону у справі - державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»конституційного права на захист своїх прав та інтересів, та порушив приписи статті 4-3 ГПК України.
Згідно ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: порушення норм процесуального права. якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомлених належним чином про місце засідання суду.
Господарські витрати підлягають стяненню з сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 83, 99, 101, 103, 105, 122 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на рішення господарського суду Київської області від 19.05.2009 року у справі № 8/068-09 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 19.05.2009 року у справі № 8/068-09 скасувати частково. Резолютивну частину викласти в наступній редакції:
«Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»( 09113, м. Біла Церква, вул. Матросова, буд.17; ідентифікаційний код 08358735) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Ресурс-Поділля»(22050, Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Жданівка, вул. Стуса, буд.1; ідентифікаційний код 33273446) заборгованість в сумі 165660 грн. 89 коп., 33132 грн. 18 коп. штрафу, 1988 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В решті суми позову відмовити.».
3. В решті рішення залишити без змін.
4. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
5. Справу № 8/068-09 повернути до господарського суду Київської області.
6. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Головуючий суддя Т. Разіна
Судді: Г. Жук
Л. Мазур
Дата відправки 13.08.09