ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4786/16-ц

Провадження № 2/210/533/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" квітня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

за участі секретаря Куксенко О.В.

особи, які беруть участь у розгляді справи: представник позивача: ОСОБА_2; представник відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі ОСОБА_5 Фонду), та просив суд стягнути з відповідача 217500,00 грн. за спричинену моральну шкоду, посилаючись на те, що він працював на ПО «Кривбассруда» з 28.01.1979 року по 31.03.1995 рік на посаді підземного бурильника свердловин. 22.12.2004 року висновком МСЕК позивачу було встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 20%, по причині того, що роботи, які позивач виконував на вищевказаному підприємстві характеризувалися важкою працею та виробничим пилом, що перебільшував гранично допустиму концентрацію. Повторно позивачу встановлено 40% стійкої втрати працездатності та ІІІ група інвалідності безстроково. Через професійне захворювання позивачу доводиться багато часу проводити в лікарні на обстеженнях та лікуванні. Час від часу позивач та його рідні змушені позичати гроші у друзів для покриття не запланованих витрат на лікування, що призводить до моральних та фізичних страждань, змінилися його образ та якість життя. Моральну шкоду Позивач оцінює в 217500,00 грн. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду 217500,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_3 надала до суду письмові заперечення та просила суд відмовити у задоволені позовних вимог Позивача у повному обсязі.

Вислухавши думку сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, Позивач працював на ПО «Кривбассруда» з 28.01.1977 року по 31.03.1995 року на посадах: вогнерізника, підземним бурильником свердловин, звільнений 31.03.1995 року за власним бажанням (а.с. 8).

Відповідно до виписок-епікризів, та виписок з медичної карти ОСОБА_4, йому поставлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої ст., емфізема легень другого ст.) фаза загострення, ЛН другого ст. Та зазначено, що це захворювання є професійним. (а.с.15,18).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 грудня 2004 року, причиною виникнення у Позивача професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони перевищуючої ГДК (а.с.11).

Згідно з виписки з акту освідування МСЕК від 22 грудня 2004 року позивачу первинно встановлено втрату працездатності 20%, з переоглядом 01.12.2005 року. Згідно з виписки з акту освідування МСЕК від 21.01.2008 року серія МСЕ-ДНА-01 № 580761, позивачу встановлена 3 група інвалідності безстроково (а.с. 12-13).

Як вбачається з форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається медико-соціальними експертними комісіями № 50 від 21.01.2008 року Позивачу рекомендовано: нагляд терапевта, відновна терапія, медичне лікування (а.с.14, 16-17).

Ураховуючи наведене, суд вважає, що самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності у зв'язку з довготривалою роботою в умовах запиленості воздуху робочої зони йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України  має бути відшкодована за рахунок відповідача.

Статтею ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, регулюється Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, з наступними змінами (далі - Закону).

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів пов’язаних з роботою. (ч. 4 ст. 14 Закону у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу положень ст.ст. 21, 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” в редакції, що діяла на час встановлення позивачу вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, вбачається, що громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв’язку з частковою втратою професійної працездатності встановлений в судовому засіданні. Позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя, тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві, виходячи з з того, що висновки МСЕК та довідки ніяким образом не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди є необґрунтованими і суперечать Закону.

Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 р. встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи вищенаведене, доводи ОСОБА_5 Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 22.12.2004 року, тобто до набрання чинності, як Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, так і Законами України “Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки”, якими було зупинено дію чинності норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік – дію цих норм припинено.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що у зв"язку з набранням 01 січня 2015 року Закону України " Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", відповідно до ч. 8 ст. 36 якого відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві ". не є страховою виплатою, та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 2 ЦК України закон, який встановлює нові обов"язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотньої дії в часі. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що загальновизнаний принцип права про дію нормативно-правових актів у часі закріплено в частині першій статті 58 Конституції України. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому Конституційний Суд України роз'яснив, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що "вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ст. 8 Конституції України закріплено принцип верховенства права, суд приходить до висновку, що положення ч. 8 ст. 36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", на які відповідач посилається як на підставу заперечень проти позову, поширюються на правовідносини, які виникли після 01 січня 2015 року.

Таким чином, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в 2004 році, відшкодування шкоди має бути здійснено саме відповідачем у справі.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. При цьому, спори про відшкодування шкоди вирішуються за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, а право на відшкодування шкоди виникає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати працездатності.

У даному випадку право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з 22.12.2004 року, - тобто від дня, коли Позивачу первинно встановлено 20 % втрати працездатності, а в подальшому розмір вттрати працездатності збільшено до 40%, встановлено третя група інвалідності, що свідчить про погіршення стану здоров"я позивача.

Згідно з положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховує роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, зокрема, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи викладене, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, встановлення ступінь втрати працездатності (20%, третю групу інвалідності), вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача 15000,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які Позивач пережив протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Згідно ст. 5 Закону  України «Про  судовий  збір» Позивач  звільнений  від  сплати  судового збору. З урахування змін до законодавства, що регулює порядок сплати судового збору, Відповідач також звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. підлягає компенсації за рахунок коштів державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_4, 15.12.1955р.н., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, на відшкодування моральної шкоди 15000,00 (п"ятнадцять тисяч) грн..

В решті позову – відмовити.

Судові витрати у розмірі 551,20грн. компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2017 року.

Суддя: О. В. Чайкіна