КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
05.08.09 р. № 17/019-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Разіної Т.І.,
суддів: Зеленіної Н.І.,
Жук Г.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Саган В.М., - представник за дов. б/н від 13.03.2009 р.,
від відповідача: Горкуша Ю.М., - представник за дов. №02-09 від 01.01.2009 р.,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Н»
на рішення господарського суду Київської області від 01.06.2009 р. (підписане суддею 01.06.2009 р.)
у справі № 17/019-09 (суддя В.Г. Суховий)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Н»,м. Київ,
до закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри»
про стягнення 116064,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 01.06.2009 р. у задоволенні позовних вимог ТОВ «Видавничий дім «Н»до ЗАТ «Українські вантажні кур’єри»про стягнення 116064,00 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Видавничий дім «Н»подало апеляційну скаргу №28 від 10.06.2009 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 01.06.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 116064 грн. боргу та 1858,96 грн. судових витрат.
Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2009 р. апеляційну скаргу ТОВ «Видавничий дім «Н»на рішення господарського суду Київської області від 01.06.2009 р. у справі № 17/019-09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.08.2009 р. у зв’язку з перебуванням у щорічній відпустці судді Фаловської І.М. та судді Чорногуза М.Г. склад колегії суддів змінено на наступний: головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Жук Г.А., Зеленіна Н.І.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 01.06.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 116064 грн. боргу та 1858,96 грн. судових витрат.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з договору від 22.02.08 № 102 про надання рекламних послуг (надалі - договір) позивач, як виконавець, зобов’язався розмістити рекламу відповідача, як замовника, в журналі “Напої” № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 - 2008 року та № 1 - 2009 року (всього 10 номерів), в обсязі дві сторінки формату А4 в кожному номері, а відповідач зобов’язався своєчасно надавати матеріали, погоджувати макети, виконувати фінансові зобов’язання (том 1, а.с. 13-14).
Відповідно до ст. 901 ЦК України та умов п.3 договору позивачем було надано відповідачу знижку у розмірі 73,91 % від прайсових цін позивача на розміщення реклами в журналі “Напої”, що склало 171 120,00 грн. (п.3.4 договору), або 17 112,00 грн. за розміщення реклами в одному номері журналу.
Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем в установленому порядку було розміщено рекламу відповідача в журналі “Напої” № 2, 3, 4, 5, 6, 7 - 2008 року (тобто в 6-ти номерах), що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 198, № 295, № 380, № 492, № 579, № 682 (том 1, а.с. 19-24).
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог та апеляційних посилається на те, що згідно з п. 5.4 договору відповідач зобов’язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 102 672,00 грн. (сума розрахована шляхом множення знижки за розміщення реклами в одному номері (17.112,00 грн.) на кількість номерів, що були випущені з рекламою відповідача (6 номерів). Крім того, у відповідності до 5.3 договору у випадку відміни замовником реклами в односторонньому порядку менше ніж за 15 днів до передачі номера до друку замовник перераховує на поточних рахунок виконавця 30% від суми договору (яка згідно п.3.1 договору складає 44 640,00 грн.). Отже відповідач зобов’язаний також сплатити на користь позивача штраф у розмірі 13 392,00 грн.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
02.09.2008 року відповідач звернувся до позивача з листом № 167, в якому просив не розміщувати рекламу в період з вересня 2008 р. по січень 2009 р. та перенести розміщення матеріалів на період лютий-червень 2009 р., а також було запропоновано укласти додаткову угоду до договору (яка була додана до листа) про продовження терміну дії договору до 01.08.2009 р. (том 1, а.с. 15).
Листами від 09.09.2008 р. № 104, від 16.09.2008 № 106, від 23.09.2008 №110 позивач повідомив відповідача, що не може погодитися на перенесення строків виходу рекламних матеріалів та наполягає на виконанні договірних зобов’язань (том 1, а.с. 16-18).
Отже, сторони не досягли згоди щодо зміни договору від 22.02.08р. № 102.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач в односторонньому порядку припинив виконання договірних зобов’язань починаючи з восьмого номеру журналу “Напої” за 2008 р. (відповідачем не надано необхідних матеріалів, не погоджено макети, не оплачено вартість послуг по розміщенню реклами), у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 116 064,00 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суму боргу у розмірі 116 064,00 грн., посилаючись на односторонню відмову відповідача від договірних зобов’язань.
Позивачем не доведено та не подано відповідних доказів ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду, в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, що свідчили б про те, що відповідач (ЗАТ “Українські вантажні кур’єри”) відмовився від договору від 22.02.2008 р. № 102, оскільки листом від 02.09.2008 р. № 167 відповідач звернувся до позивача лише з проханням не розміщувати рекламу в період з вересня 2008 р. по січень 2009 р., перенести розміщення матеріалів на інший період та запропонував укласти додаткову угоду до договору про продовження терміну дії договору до 01.08.2009 р.
Отже, відповідач не відмовився від договору, а лише запропонував внести до нього зміни, вказане також підтверджується листом ЗАТ “Українські вантажні кур’єри” № 194 від 23.09.2008р., яким відповідач саме повідомляв позивача, про те, що попередній лист (№ 167) не стосувався розторгнення договору, а лише мав на меті перенесення термінів розміщення реклами. Даним листом відповідач також повторно запропонував позивачу прийняти пропозицію про перенесення термінів розміщення реклами.
У відповідності до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою договір про надання рекламних послуг від 22.02.2008 р. № 102 є договором про надання послуг.
Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
У статті 903 ЦК України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Пунктом 8.1 договору, сторони встановили що договір може бути розторгнуто за взаємною згодою сторін або з ініціативи будь-якої сторони у випадках та у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором.
Оскільки, сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору, та не подали рішення суду щодо його відповідного розірвання або змінення, то з аналізу зазначеного вище суд дійшов висновку, що договір про надання рекламних послуг від 22.02.08р. № 102 не є розірваним.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штраф у розмірі 13 392,00 грн., оскільки, відповідач а ні першим листом від 02.09.2008р. № 167, а ні другим від 23.09.08 № 194 не відмовлявся від умов договору про надання рекламних послуг від 22.02.08р. № 102, а лише пропонував внести до нього зміни щодо розміщення реклами в інших номерах.
Крім того, п. 5.3 договору передбачає, що у випадку відміни замовником реклами в односторонньому порядку менш ніж за 15 днів до передачі номера до друку замовник перераховує на поточний рахунок виконавця 30 % від суми договору.
Як свідчать матеріали справи, лист від 02.09.2008 р. № 167 був отриманий позивачем 03.09.2008 р., вказане підтверджується відміткою на зазначеному листі вх. № 25 від 03.09.2008р., тобто більше, як за 15 днів до передачі номера до друку.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку розторгнення замовником цього договору до закінчення терміну дії договору, замовник перераховує на поточний рахунок виконавця компенсацію у розмірі сукупної наданої знижки (п. 3.4) за кожну розміщену рекламу.
Отже, п. 5.4 договору передбачає сплату відповідачем компенсації у випадку розторгнення договору до закінчення терміну його дії. Однак, позивачем не доведено, що договір про надання рекламних послуг від 22.02.2008 р. № 102 є розірваний замовником до закінчення терміну його дії, а тому судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 102 672,00 грн. на підставі п. 5.4 договору у зв’язку з відмовою відповідача від договірних зобов’язань.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, позивачем не було надано ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду доказів наявності заборгованості (суми боргу) відповідача перед позивачем за договором № 102.
Отже, враховуючи зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
З огляду на зазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду Київської області від 01.06.2009 року у справі № 17/019-09 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Н»на рішення господарського суду Київської області від 01.06.2009 року у справі № 17/019-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 01.06.2009 року у справі № 17/019-09 залишити без змін.
3. Справу № 17/019-09 повернути до господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Головуючий суддя Т. Разіна
Судді: Н. Зеленіна
Г. Жук
Дата відправки 10.08.09