Справа №490/9141/16-ц 05.04.2017 05.04.2017 05.04.2017

Справа № 490/9141/16-ц

Провадження № 22ц/784/589/17 Головуюча в першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю позивачки ОСОБА_3,

представника позивачки ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2017 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5

про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА :

13 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивачка зазначала, що вона разом зі своїми трьома дітьми зареєстрована та проживає у належній на праві власності її батьку – ОСОБА_7 35/100 частині житлового будинку № 36 по вулиці Гречишникова у м. Миколаєві. ЇЇ сусідом та власником 19/100 частин вказаного житлового будинку є відповідач по справі. Проте, у них постійно виникають конфлікти з приводу користування нею віконними прорізами з боку частини житлового будинку, де мешкає вона з дітьми. Відповідач на цій частині на віконних прорізах влаштував некапітальну фанерну огорожу з листами полікарбонату. Проте, вказана конструкція заважає їй обслуговувати та проводити ремонт спірної частини будинку та крім того, не відповідає вимогам державних будівельних норм, порушений доступ повітря та світла до кімнати де вона мешкає з дітьми.

Посилаючись на вказане, а також на положення вимог ст. ст. 391, 405 ЦК України та ст. 156 ЖК України позивачка просила зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом демонтажу некапітальної фанерної огорожі з листами полікарбонату та зобов’язати останнього надати їй доступ, передбачений будівельними нормами на відстань по межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції не менше 1 м для встановлення необхідної інженерної конструкції за вказаною адресою перенести вказану конструкцію відповідно до будівельних норм.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 житловим приміщенням за адресою: м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 36, шляхом демонтажу некапітальної фанерної огорожі з листами полікарбонату в віконних прорізах. В іншій частині позову відмовлено. Також вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року виправлено описку в прізвищі відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7, та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зазначене також передбачено ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про власність».

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Згідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем у справі є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 разом із дітьми: ОСОБА_8 (1999 рік народження), ОСОБА_9 (2004 рік народження) та ОСОБА_10 (2009 рік народження) зареєстровані та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).

Згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_7, який є батьком позивачки, на праві власності належить 35/100 цього житлового будинку (а.с. 19-20).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом відповідач ОСОБА_5 є власником 19/100 частки домоволодіння по вул. Гречишникова, 36 у м. Миколаєві (а.с. 32).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач встановив некапітальну фанерну огорожу з листами полікарбонату влаштованих в віконних прорізах частину будинку де проживають позивачка разом із трома дітьми, що підтверджується фотоматеріалами (а.с. 47-55), актом комісії, яка складалась із представників Адміністрації Центрального району ММР, Управління містобудування та архітектури ММР, служби у справах дітей та зазначений факт не заперечується відповідачем.

За висновком комісійного обстеження спірного житлового будинку по зверненню ОСОБА_3 виявлено вищезазначені обставини та встановлено, що в зв’язку з будуванням ОСОБА_5 вказаної некапітальної конструкції порушено доступ повітря та денного світла до житлових кімнат де мешкає позивачка разом з малолітніми дітьми (а.с. 15).

Згідно довідки ТОВ «Центральний» від 12 вересня 2016 року, позивачка дійсно зареєстрована та проживає з 2005 року разом з трьома дітьми у 35/100 частини будинку № 36 по вул. Гречишникова у м. Миколаєві, які належать ОСОБА_7 (а.с. 18).

У п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності (законного володіння). Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Матеріалами справи підтверджується наявність правових підстав у позивачки на користування спірним житловим будинком та створення відповідачем для неї і її дітей перешкод у користуванні житловою кімнатою цього будинку.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність позивачкою порушення інсоляції та можливості провітрювання приміщення не заслуговують на увагу.

Так, відповідач по справі в суді апеляційної інстанції пояснив, що вікна з полікарбонату складаються з двох листів, а фанерна конструкція знизу кріпиться до відмостки будинку ОСОБА_7 та побудована на відстані 5 см від стіни цього будинку.

Колегія суддів вважає, що зазначене позбавляє позивачку, як законного користувача будинку, обслуговувати стіну цього будинку. Крім того, як вбачається з фотоматеріалів, із двох вікон з полікарбонату (кожне у два шари) відчіняється тількі одне вікно. Це є достатньою підставою для задоволення позову, так як вказує на порушення прав позивачки.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що внаслідок дій відповідача позивачці було створено перешкоди у користуванні житлового приміщення у спірному будинку, в якому вона проживає разом з трьома дітьми, у зв’язку з чим вона, як законний користувач майна, відповідно до ст. 396 ЦК України має право вимагати усунення таких порушень.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми ДБН для встановлення вказаної конструкції на відстані 1 метра від стіни спірного будинку та розташування межі між його земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_7 є безпідставними, так як рішенням суду в задоволенні позову в цій частині позивачці відмовлено, а відповідач оскаржує рішення тільки в частині задоволених позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи відповідача є необґрунтованими, правильність вищезазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Факт протиправних дій з боку позивачки і ії дітей, що змусило відповідача встановити некапітальну фанерну огорожу з листами полікарбонату в віконних прорізах, останнім належними доказами не підтверджений.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча                                                        Т.С. Довжук

Судді:                                                              С.Ю. Колосовського

                                                                      ОСОБА_11