КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
17.06.09 р. № 14/396
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Поліщука В.Ю., (доповідач по справі)
суддів: Разіної Т.І.,
Жук Г.А.,
при секретарі судового засідання: Лебедєвій С.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства,
на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року,
у справі №14/396 (Суддя Іваницький О.Т.),
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпрокат» (м. Дніпропетровськ),
до Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства (м. Кременчук, Полтавська область),
про стягнення 294337 грн. 12 коп.,
в судове засідання з’явились представники сторін:
від позивача: Тру фанова О.С. –представник (довіреність б/н від 19.04.2009 року);
від відповідача: не з’явився.
В С Т А Н О В И В:
ТзОВ «Укрспецпрокат»звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовними вимогами про стягнення заборгованості за Договором №1737Си купівлі-продажу від 12.12.2005 року. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості за отримані від позивача товарно-матеріальні цінності.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на користь позивача борг у сумі 234337 грн. 12 коп. та судові витрати по справі : 2343 грн. 37 коп. –в якості відшкодування державного мита за розгляд справи судом; 93 грн. 95 коп. –в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Водночас, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 60000 грн. 00 коп. Рішення місцевого господарського суду мотивовано порушенням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням господарського суду першої інстанції, Холдингова компанія «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2-04/2/75/224 від 26.01.2009 року), в якій скаржник просить спірне судове рішення скасувати, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 2.02.2009 року (головуючий суддя Зеленіна Н.І., судді: Агрикова О.В., Жук Г.А.) апеляційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства було прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року, у зв’язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. та судді Агрикової О.В. у відпустці призначено подальший розгляд справи у наступному складі: головуючий суддя –Поліщук В.Ю., судді –Разіна Т.І., Жук Г.А.
9.06.2009 року до Київського міжобласного апеляційного господарського суду від ХК «АвтоКрАЗ»у формі ВАТ надійшли Письмові обґрунтування вимог апеляційної скарги (вх.№1-10/288/90 від 9.06.2009 року) в яких апелянт просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року по справі №14/396 скасувати в частині стягнення 58560 грн. 00 коп.
Представник позивача під час судових засідань господарського суду апеляційної інстанції заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року по справі №14/396 без змін, посилаючись при цьому на Відзиви на апеляційну скаргу (вх.№2-05/913 від 6.03.2009 року та вх.№2-05/1946 від 17.06.2009 року).
Скаржник не скористався наданим йому правом на участь уповноваженого представника в судових засіданнях апеляційного господарського суду (про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи).
За згодою представника позивача в судовому засіданні 17.06.2009 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 12.12.2005 року між учасниками спору було укладено Договір купівлі-продажу №1737Си, відповідно до умов якого (розділ 1), позивач (в тексті Договору –«Продавець») зобов’язався поставити та передати у власність відповідачу (в тексті Договору –«Покупець») товар згідно специфікації , а відповідач зобов’язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах Договору (арк. справи 19-24).
Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, передбачені Договором специфікації не укладалися, враховуючи це, істотні умови Договору (щодо вартості) встановлені відповідними видатковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе обов’язків, згідно з Договором, позивачем у період з 4.10.2007 року по 19.12.2007 року було передано у власність відповідачеві Товар на загальну суму 302116 грн. 49 коп., підтвердженням чого є:
- накладна №1016 від 4.10.2007 року та довіреність серії НБД №014966 від 3.10.2007 року, яка видана на ім’я Янова Ю. Г.;
- накладна №1039 від 12.10.2007 року та довіреність серії НБД №014966 від 3.10.2007 року, яка видана на ім’я Янова Ю. Г.;
- накладна №1123 від 9.11.2007 року та довіреність серії НБД №015964 від 6.11.2007 року, яка видана на ім’я Яковлева І.С.;
- накладна №1201 від 28.11.2007 року та довіреність серії НБД №016487 від 26.11.2007 року, яка видана на ім’я Неборак В.Г.;
- накладна №1243 від 7.12.2007 року та довіреність серії НБД №016816 від 6.12.2007 року, яка видана на ім’я Кацарского В.В.;
- накладна №1280 від 19.12.2007 року та довіреність серії НБД №017205 від 19.12.2007 року, яка видана на ім’я Овчиннікова І.І., а також податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 27-50).
Згідно з п.5.1. Договору, оплата за товар мала здійснюватись наступним чином: 50% передоплати + 50% за фактом поставки з відстроченням платежу до 10-ти банківських днів з дати поставки металопродукції, вказаної в накладній.
Однак, як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача, позивачем поставка товару за вказаними вище накладними здійснювалася без отримання 50%-ої попередньої передплати від відповідача (через економічну необхідність), тому часткова заборгованість відповідача зі сплати поставленого товару виникала вже на момент поставки товару.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 11.12.2006 року, строк дії Договору №1737Си був подовжений до 31 січня 2008 року (арк. справи 26).
Відповідно до Додаткової угоди №2 від 7.11.2007 року, строк дії Договору №1737Си був подовжений до 31 січня 2009 року (арк. справи 25).
Матеріали справи містять копії Претензійного листа позивача від 30.01.2008 року (вих.№30/01-1), Вимоги про сплату боргу на суму 369337 грн. 12 коп. від 5.03.2008 року (вих.№05/03-2), Вимоги про сплату боргу на суму 294337 грн. 12 коп. від 23.05.2008 року (вих.№23/05-1) та докази їх направлень відповідачу (арк. справи 7-17).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач за товар поставлений у період з 4.10.2007 року по 19.12.2007 року розрахувався лише частково на суму 67779 грн. 37 коп., про що свідчать : платіжне доручення №7067 від 7.04.2008 року, платіжне доручення №17160 від 16.09.2008 року, платіжне доручення №17426 від 18.09.2008 року.
Поряд з цим, про наявність заборгованості за товар, поставлений за Договором №1737Си свідчить: Відзив на позовну заяву від 21.10.2008 року (в якому відповідач заперечує лише проти визначення розміру існуючої заборгованості, вважаючи, що сторони мали провести зарахування зустрічних вимог, що виникли на підставі Договору купівлі-продажу №1737Си та на підставі поставки відповідачем позивачу товару, згідно товарно-транспортних накладних №009265 від 3.10.2008 року та №009294 від 7.10.2008 року на загальну суму 57082 грн. 80 коп., а також пропонує «провести звірку розрахунків для визначення наявної заборгованості відповідача перед позивачем») (арк. справи 86); Доповнення до відзиву на позовну заяву від 20.11.2008 року (в якому зазначено, що «за час існування договірних відносин мала місце затримка розрахунків Покупця за поставлений товар», а також наголошується на проведенні зарахування зустрічних вимог (на підставі тих самих вищезазначених товарно-транспортних накладних, але вже в сумі 58560 грн. 00 коп.) та –на здійсненні часткової оплати у сумі 60000 грн. 00 коп.); обґрунтування вимог апеляційної скарги від 5.06.2009 року (в якому відповідач вказує на необхідність проведення заліку зустрічних вимог на суму 58560 грн. 00 коп. і просить скасувати рішення суду першої інстанції саме в частині стягнення з відповідача 58560 грн. 00 коп., таким чином фактично визнавши заборгованість перед позивачем у сумі 175777 грн. 12 коп.).
Виходячи з цих фактів місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач оспорює лише суму існуючої заборгованості перед позивачем, визнаючи (однак) наявність цієї заборгованості.
Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач в порушення умов Договору №1737Си та вимог ст.ст.193, 198, 265 ГК України, ст.ст.525, 526, 692, 712 ЦК України, - за отриманий товар (поставлений у період з 4.10.2007 року по 19.12.2007 року) розрахувався лише частково на суму 67779 грн. 37 коп. Оплата поставленого позивачем у вказаний період товару не у повному обсязі підтверджується аналізом копій довіреностей, накладних, рахунків, банківських документів, що містяться в матеріалах справи.
Господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення була врахована оплата відповідачем товару у загальній сумі 60000 грн. 00 коп., згідно платіжних доручень №17160 від 16.09.2008 року та №17426 від 18.09.2008 року та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Поряд з цим, здійснення зарахування зустрічних грошових вимог щодо оплати відповідачем товару за Договором купівлі-продажу №1737Си та щодо оплати позивачем товару, поставленого відповідачем за товарно-транспортною накладною №009265 від 3.10.2008 року (рахунок-фактура №72858 від 8.10.2008 року) на суму 20466 грн. 00 коп. та товарно-транспортною накладною №009294 від 7.10.2008 року (рахунок-фактура №1221А від 9.10.2008 року) на суму 36616 грн. 80 коп., по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду не відповідає характеру спірних правовідносин, як наслідок суперечить актам чинного законодавства, зокрема, ст.601 ЦК України. При цьому, апеляційною інстанцією враховані пояснення представника позивача, стосовно того, що договірні правовідносини, які виникли на підставі поставки за зазначеними товарно-транспортними накладними (рахунками-фактурами), не мають відношення до предмету позову, що розглядається.
Як свідчать матеріали справи, позивач дійсно прийняв поставлений відповідачем товар (круг д. 120 ст. 35 та уголок 140x90x10 ст. 3) згідно виписаних відповідачем рахунків-фактур (копії яких та супровідного листа ХК «АвтоКрАЗ»від 21.10.2008 року містяться в матеріалах справи) на загальну суму 57082 грн. 80 коп. (36616 грн. 80 коп. та 20466 грн. 00 коп.), а не на загальну суму 58560 грн. 00 коп. (36960 грн. 00 коп. та 21600 грн. 00 коп.), як визначено товарно-транспортними накладними. Вірна вартість поставленого товару –57082 грн. 80 коп., - зазначена відповідачем у його Відзиві на позовну заяву від 21.10.2008 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи за поставлений відповідачем товар, позивач розрахувався у повному обсязі, здійснивши передплату у сумі 60000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками від 18.09.2008 року на суму 30000 грн. 00 коп. та від 19.09.2008 року на загальну суму 30000 грн. 00 коп. (6960 грн. 00 коп. та 23040 грн. 00 коп.).
При цьому, вказана оплата визнається самим відповідачем - верхній правий кут товарно-транспортної накладної №009294 від 7.10.2008 року (що знаходиться в матеріалах справи - арк. справи 88), містить помітку відповідача: «Оплата 18.09.2008 р. в сумі 30 000, 00 грн., 19.09.2008 р. - в сумі 6960, 00 грн.», а залишок передплати, здійсненої позивачем 19.09.2008 року, - 23040 грн. 00 коп., - на думку колегії суддів апеляційного господарського суду є цілком достатнім для погашення заборгованості за товарно-транспортною накладною №009265 від 3.10.2008 року.
Як свідчать матеріали справи, іншого товару відповідачем позивачу не поставлялось.
Відповідно з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що за правовідносинами з поставки товару позивачу відповідачем, які виникли між сторонами, згідно зазначених вище рахунків-фактур (товарно-транспортних накладних) заборгованості позивача перед відповідачем не існує. Тому, проведення зарахування зустрічних вимог у такому випадку неможливе через відсутність грошових вимог відповідача до позивача.
Крім того, як вбачається з тексту Листа (вих.№24/07-02 від 24.07.2008 року), ТзОВ «Укрспецпрокат»не заявлялось про проведення зарахування зустрічних вимог, як того вимагає ч.2 ст.601 ЦК України, а намагалось встановити ціни на потрібний товар та лише запропоновано «в рахунок погашення існуючої заборгованості розглянути пропозиції по реалізації наднормативних залишків по гарячекатаним кругам д. 50 -130 сталь 20-45». Поставлено ж позивачу (як вже зазначалось) було круг д. 120 ст. 35 та уголок 140х90х10 ст. 3.
Листом (вих.№02-10-5 від 2.10.2008 року) пропонувалось частково зменшити існуючу заборгованість відповідача перед позивачем шляхом зарахування, однак, відповідач не погодився на зарахування зустрічних вимог.
Оскільки предметом позову, що розглядається, є саме борг, що виник за період з 4.10.2007 року по 19.12.2007 року, відповідно до Договору купівлі-продажу №1737Си, згідно шести накладних: №1016 від 4.10.2007 року , №1039 від 12.10.2007 року , №1123 від 9.11.2007 року , №1201 від 28.11.2007 року , №1243 від 7.12.2007 року , №1280 від 19.12.2007 року, - то господарським судом першої інстанції обґрунтовано було визначено суму боргу відповідача перед позивачем у розмірі 234337 грн. 12 коп.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
В силу приписів ст.173 ГК України, господарським визнається зобов’язання , що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом було надано належну оцінку наявним у справі матеріалам, відповідно з якою господарський суд дійшов до вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 234337 грн. 12 коп..
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірними висновки господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 234337 грн. 12 коп., відповідно апеляційна скарга холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства задоволенню не підлягає, а спірне судове рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року у справі №14/396 має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст.43, 33, 34, 43, 99, 101, п.1) ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року у справі №14/396 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року у справі №14/396 залишити без змін.
3. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам судового провадження.
4. Справу №14/396 повернути до Господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя Поліщук В.Ю.
Судді: Разіна Т.І.
Жук Г.А.