донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.04.2017 року           справа № 905/3598/16

                                         Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_4 – за довіреністю

від відповідача:ОСОБА_5 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

на рішення господарського суду Донецької області

від15.02.2017р.

у справі№ 905/3598/16 (суддя М. В. Сажнева)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

доУправління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

простягнення 62 433, 50 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро (далі – «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область (далі – «Відповідач») заборгованості у розмірі 62 433, 50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.2017р. у справі № 905/3598/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 25968748) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ідентифікаційний код 25543196) заборгованість у розмірі 62 433, 50 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2017р. у справі № 905/3598/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро відмовити в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про відсутність вини в несвоєчасному виконанні зобов’язання, оскільки видатки на відшкодування витрат за рахунок субвенцій з державного бюджету щодо виплат за користування послугами зв’язку окремих категорій громадян в державному бюджеті на 2016р. не передбачено, також місцевим бюджетом м. Маріуполя на 2016-2017рр. не передбачено й видатки на покриття кредиторської заборгованості державного бюджету минулого періоду, зокрема заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у розмірі 62 433, 50 грн.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

28.03.2017р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2017р. Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку залишити зазначене клопотання без задоволення, оскільки відповідно до приписів ст. 121 ГПК України питання щодо розстрочення або відстрочення виконання рішення розглядає господарський суд, який видав виконавчий документ. Отже, згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

31.03.2017 року до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро надійшов відзив, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, наполягає на обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення судом першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у вищезазначеному відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2017 року у справі № 905/3598/16 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро (далі – «Постачальник») та Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область (далі - «Платник») було укладено договір № 340-12І200 про відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг населенню (далі – «Договір»), відповідно до умов Договору Виконавець здійснює надання пільг з послуг зв’язку (абонентська плата за користування квартирним телефоном і встановлення квартирних телефонів) населенню, яке має право на пільги відповідно до діючого законодавства України, а Платник здійснює відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг з послуг зв’язку та встановлення телефонів населенню в межах виділених субвенцій з державного бюджету (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору Виконавець здійснює надання пільг по абонентській платі за користування квартирним телефоном і радіоточкою населенню відповідно до рішення Маріупольської міської ради, а Платник здійснює відшкодування витрат, пов’язаних з наданням цих пільг в межах виділених коштів з місцевого бюджету.

За приписами пункту 2.1 Договору Виконавець зобов’язується:

2.1.1 ОСОБА_1 облік громадян, яким надаються пільги.

2.1.2 Щомісячно до 15 числа місяця, що настає за звітним, надавати Платнику списки пільгової категорії громадян, що мають право на пільги відповідно до діючого законодавства України та згідно рішення Маріупольської міської ради, на державній мові в алфавітному порядку на паперових та електронних носіях згідно форми « 2-пільги», а також розрахунки за звітний період про фактично нараховані суми, необхідні для відшкодування. Списки пільговиків у паперовому вигляді та розрахунки місячних коштів звіряються печаткою та підписуються відповідною особою ПАТ «Укртелеком».

2.1.3 Щомісячно проводити перерахунки по всіх змінах, які відбулися на особистих рахунках громадян, що мають право на пільги, за звітній місяць та надавати їх Платникові до 15 числа місяця, що настає звітним.

2.1.4 Щомісячно до 22 числа місяця, що настає за звітним, надавати Платнику підписані протоколи розбіжностей відносно відшкодування витрат за надані пільги.

2.1.5 Щомісячно до 22 числа місяця, що настає за звітним, надавати Платнику акти звірок дебіторської (кредиторської) заборгованості, що відображають споживання наданих послуг населенню, яке має право на пільги.

2.1.6 Щомісячно, після отримання протоколів розбіжностей від Платника, проводити роботу по усуненню виявлених помилок при електронній звірці в ПК ЄДАРП.

Відтак, відповідно до умов п. 2.2.4 Договору Платник зобов’язаний передбачати кошторисом доходів та видатків, які будуть спрямовані на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг, що відповідатимуть витратам Виконавця, в межах виділених платникові субвенцій з державного бюджету і коштів на відшкодування з місцевого бюджету Маріупольської міської ради.

Пунктом 2.2.5 Договору передбачено, що Платник зобов’язаний протягом 5 банківських днів з моменту отримання субвенцій здійснювати перерахування коштів, передбачених на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг, або проводити розрахунки іншими механізмами, передбаченими відповідно до діючого законодавства.

Сторонами було узгоджено, що відповідно до п. 7.1. Договору, він вступає в дію з 01.01.2015р. і діє в частині надання пільг до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків по відшкодуванню витрат, пов’язаних з наданням пільг населенню - до їх повного виконання в межах виділених платнику субвенцій з державних коштів з місцевого бюджетів.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом 2015 року надав відповідачу послуги зв’язку, а саме користування та встановлення телефонів, на пільгових умовах населенню у 2015р., що підтверджується актами звіряння заборгованості (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків та скріплено печатками підприємств сторін, відповідно до яких сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.01.2016р. становить 62 433, 50 грн., з яких 62 087, 90 грн. за послуги користування телефоном та 345, 60 грн. за послуги встановлення телефону.

Проте, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область зазначає, що Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" не передбачено видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку, а отже, відповідач не в змозі виплатити кредиторську заборгованість, зокрема й заборгованість перед позивачем у розмірі 62 433, 50 грн. за 2015р..

Слід також зазначити, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих за Договором зобов’язань з надання послуг.

Звідси слідує, що оскільки відповідачем не було надано суду доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цих послуг та прийнято їх у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно п. 1. ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.201р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

При цьому, ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

За приписами ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі – Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область. Таким чином, саме на відповідача згідно положень Порядку № 256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, протягом 2015 року позивачем були надані послуги зв’язку пільговим категоріям населення щодо надання телекомунікаційних послуг на загальну суму 62 433, 50 грн. Проте, зазначена сума заборгованості не була сплачена відповідачем у встановлений строк за надані послуги у 2015 році, в підтвердження чого позивачем надано розрахунок заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг абонентам-пільговикам, підписані представниками сторін та скріплені печатками акти звіряння заборгованості.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги зв’язку пільговим категоріям населення за договором № 340-12І220 від 19.02.2015р. в сумі 62 433, 50 грн.

Отже, судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності його вини, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх договірних обов’язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Відтак, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до актів звірки розрахунків, які підписані сторонами та скріплені печатками, у відповідача станом на 01.01.2016р. наявна заборгованість перед позивачем за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян в сумі 62 433, 50 грн., тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що зазначена сума заборгованістю підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р., - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Отже, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2017р. у справі № 905/3598/16 – залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Надруковано примірників:

2 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – ГСДО;

1 – до справи;

1 – ДАГС.