Справа №1-347/10 21.09.2010 21.09.2010 21.09.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11- 589/2010 року Головуючий у першій інстанції

Категорія: ст. 185 ч. 3, суддя: Крутій Ю.П.

ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач апеляційного суду:

суддя: Губа О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Пісного І.М.

суддів: Пустовара М.Л., Губи О.О.

за участю прокурора: Іванова А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 липня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

– за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

– за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимого вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.04.2010 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України, на підставі ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі,

– за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

– за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.04.2010 року, остаточно призначено ОСОБА_2 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимого,

– за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

– за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Постановлено стягнути в солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальних збитків:

– з засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 4150 грн.

– з засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 200 грн.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_6 2491 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків.

За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що в період з 17 по 20 грудня 2009 року, у вечірній час (більш точну дату та час встановити не вдалося) ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 31 – А по вул. Васляєва в м. Миколаєві, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та невстановленою в ході слідства особою, шляхом вдавлення фанери в середину, проникли до приміщення бару «Ангел», звідки таємно викрали майно ОСОБА_4, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 4150 грн. З місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

21 грудня 2009 року, близько 05.30 години, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 біля будинку № 60 по вул. Космонавтів в м. Миколаєві, без застосування фізичного насильства, шляхом зриву сумки ОСОБА_7 відкрито заволоділи майном останньої, чим спричинили ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 300 грн. З місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

21 грудня 2009 року, близько 10.15 години, ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку № 31 по вул. Васляєва в м. Миколаєві, за попередньою змовою з невстановленою в ході слідства особою, без застосування фізичного насильства, шляхом зриву сумки ОСОБА_6, відкрито заволоділи майном останньої, чим спричинили ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 2491 грн. З місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини вчинених ним злочинів та кваліфікацію дій, просить вирок суду змінити, пом’якшити призначене йому покарання. При цьому посилається на наявність обставин, які пом’якшують покарання, – визнання вини, щире каяття та даних про його особу, а саме позитивні характеристики, тяжкий сімейний стан, оскільки він є сиротою.

Від інших учасників процесу апеляції не надходили.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Іванова А.О. про залишення апеляції засудженого ОСОБА_1 без задоволення, а вироку суду – без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, є обґрунтованим і підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказів. Зазначений висновок суду та кваліфікація дій в апеляції апелянтом не оспорюються.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 65, 66 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та дані про особу, а також обставину, яка пом’якшує покарання, – щире каяття.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта як на обставини, які пом’якшують покарання, а саме позитивні характеристики, оскільки це відноситься до даних, які характеризують особу.

Тому, з урахуванням обставин справи, вартості викраденого, а також тих пом’якшуючих обставин, на які посилається апелянт, суд і призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає тяжкості злочинів та даним про особу винного, тому воно є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів підстав для пом’якшення ОСОБА_1 покарання, як ставить в апеляції апелянт, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 липня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без змін.

Головуючий:

Судді: