28.03.2017

Справа № 721/1253/15-ц

Провадження 2/721/3/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого – судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Кустреюк В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила Путильського району Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними.

В позовній заяві посилався на те, що восени 2008 року до нього додому прийшла відповідачка зі своїм чоловіком ОСОБА_5 і запропонували йому з дружиною свою допомогу, яка виражалась у постійному догляді за ним та його дружиною, взамін на отримання у власність житлового будинку після їхньої смерті. Так як вони похилого віку, постійно хворіють, він більше семи років прикутий до ліжка. У зв'язку з цим, 4 листопада 2008 року відповідач привела до них секретаря Довгопільської сільської ради ОСОБА_6, яка дала їм підписатися у довіреності. Він з дружиною підписалися. Оскільки, він не грамотний, то навіть не читав даного документа, але йому в вголос було прочитано, що цією довіреністю він уповноважує свою дружину ОСОБА_7 на укладення від його імені договору дарування. Оскільки того дня вони говорили про те, що сім'я ОСОБА_5 буде доглядати за ними до смерті, то вони вважали, що це називається договір дарування.

Після підписання даного документа, відповідачка зі своїм чоловіком час від часу приходили до них додому, допомагали їм у веденні домашнього господарства, обробляли город, заготовляли сіно, перекрили дах будинку. Це тривало близько одного року. Через рік відповідачка з чоловіком перестали їм допомагати. Останніх п'ять років вони їх не бачили на своєму подвір'ї.

Нещодавно їм повідомили, що його з дружиною житловий будинок їм не належить так як він подарований відповідачці. Його дружина довідалась в Довгопільській сільській раді, що дійсно від його імені 28 березня 2009 року був укладений договір дарування житлового будинку. Сторонами договору були подружжя ОСОБА_5, а саме від його імені (Дарувальник) діяв чоловік відповідачки ОСОБА_5, а обдарованою була сама відповідачка.

Позивач в позові зазначає, що уклавши договір дарування між собою, подружжя ОСОБА_5 позбавило їх можливості не тільки взяти когось із сторонніх осіб для здійснення догляду за ними, а й взагалі ще й позбавило їх права власності.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_2 питання про всі істотні умови договору дарування ні він, ні його дружина не обговорювали, доручень щодо осіб, яким необхідно провести дарування майна та на яких умовах він не давав.

Вважає, що ОСОБА_5, продовжуючи зловживати його довірою, використовуючи його безпорадний стан, уклав від його імені договір дарування житлового будинку та земельної ділянки своїй дружині ОСОБА_2.

Враховуючи наведене просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку укладеного 28 березня 2009 року ОСОБА_5 від його імені з ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 Путильського районного нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 412, яким подарований від його імені дерев'яний житловий будинок загальною площею 58.90кв.м., житловою площею 40.20 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, а саме: дерев'яною літньою кухнею загальною площею 11.38 кв.м., дерев'яним сараєм загальною площею 45.60 кв.м., дерев'яним сараєм загальною площею 11.77 кв.м., дерев'яним сараєм загальною площею 17.14 кв.м, дерев'яним сараєм загальною площею 20.35 кв.м., що розташовані за адресою: с. Довгопілля вул. І Миколайчука, 97 Путильського району Чернівецької області.

В процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в даній заяві зазначає, що нещодавно його довірителю стало відомо, про те, що подружжя ОСОБА_2 також уклали від імені ОСОБА_4 договір дарування земельної ділянки площею 0.3300 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в с. Довгопілля Путильського району Чернівецької області і належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІТ-ЧВ № 026736.

Вказує, що його довіритель, як особа похилого віку, яка за станом здоров'я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, погоджувався на передачу нерухомого майна у власність ОСОБА_2 лише за умови довічного утримання й, видаючи довіреність, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між мною та відповідачем.

На підставі викладеного просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку укладеного 28 березня 2009 року ОСОБА_5 від його імені з ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 Путильського районного нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 412, яким подарований від його імені дерев'яний житловий будинок загальною площею 58.90кв.м., житловою площею 40.20 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, а саме: дерев'яною літньою кухнею загальною площею 11.38 кв.м., дерев'яним сараєм загальною площею 45.60 кв.м., дерев'яним сараєм загальною площею 11.77кв.м., дерев'яним сараєм загальною площею 17.14 кв.м, дерев'яним сараєм загальною площею 20.35 кв.м., що розташовані за адресою: с. Довгопілля вул. І Миколайчука, 97 Путильського району Чернівецької області.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки укладеного 28 березня 2009 року ОСОБА_5 від його імені з ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 Путильського районного нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрованого в реєстрі за №127, яким подарована від його імені земельна ділянка площею 0.3300га., для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в с.Довгопілля Путильського району Чернівецької області і належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЧВ № 026736

В судовому засіданні представник позивача збільшенні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та надали пояснення аналогічні запереченню на позов. Також у запереченні на позов просили суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність, оскільки спеціальний строк звернення до суду позивач пропустив. В судовому засіданні представник відповідача просив суд застосувати загальний строк позовної давності, у зв’язку з чим, в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він живе неподалік будинку сім’ї ОСОБА_4 близько 20 років. Останні чотири роки він допомагає їм по господарству, за цей період ніколи не бачив ОСОБА_2, чи її чоловіка ОСОБА_5. Окрім нього також даній сім’ї допомагає соціальний працівник.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що в листопаді 2008 року вона працювала секретарем Довгопільської сільської ради, так 04.11.2008 року до неї на роботу прийшла ОСОБА_7 та повідомила, що її чоловік має намір оформити довіреність на неї, для оформлення договору дарування на ОСОБА_2, також в неї був паспорт ОСОБА_4. Підготувавши довіреність вона прийшла до будинку ОСОБА_4, зустрівшись з ним вона в голос прочитала довіреність, на що останній підтвердив своє бажання щодо підписання довіреності та в подальшому її підписав особисто, та в книзі реєстрації довіреностей, на оформлення в майбутньому договору дарування. Останній чітко зазначав, що бажає оформити дарування, про довічне утримання він не говорив. Після чого вона пішла до дому. Ранком коли вона прийшла на роботу побачила ОСОБА_2, яка повідомила, що її чоловік хоче переробити довіреність на ОСОБА_5, оскільки вона через похилий вік не має можливості приїжджати в смт. Путилу. Вона сказала їй щоб остання повернула довіреність, на що вона повідомила що довіреність знищили. Зазначила, що вона підготувала нову довіреність того ж змісту, згідно якої ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 подарувати житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_2. Прийшовши до ОСОБА_4 до дому, вона з’ясувала його волю, він наполягав на оформленні довіреності, тоді вона йому зачитала в голос текст довіреності та дала підписати. Дану довіреність вона зареєструвала під тим самим номером, оскільки вважала, що попередню довіреність було знищено, хоча по інструкції вона повинна була зареєструвати під іншим номером. Також вказала, що під час спілкування з ОСОБА_4 він був адекватний, чітко висловлювався. Під час візитів до ОСОБА_4 в будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не було, а була тільки його дружина ОСОБА_7.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є дружиною позивача так дійсно в 2008 році, вона та її чоловік розмовляли з сім’єю ОСОБА_5, щоб останні здійснювали догляд за ними, оскільки вони особи похилого віку. 04 та 05 листопада 2008 року вона не зверталась до секретаря сільської ради, для оформлення довіреності, але точно не пам’ятає. Вказала, що під час оформлення довіреності секретар можливо і зачитував дану довіреність в голос, але її чоловік ОСОБА_4 нічого не розуміє, свідків не було, а тому ОСОБА_2 не зможе доказати, що вони знали, що оформляють довіреність на оформлення договору дарування. При оформленні в нотаріуса вона можливо не зрозуміла суть договору дарування, можливо щось і підписувала, але точно не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що йому дійсно відомо про укладення договорів дарування, оскільки він був присутній в нотаріуса, в якості довіреної особи ОСОБА_4. Зазначив, що він давав паспортні дані, при укладанні довіреності, кому саме надавав дані не пам’ятає. Під час підписання довіреності його не було. Він і його дружина завжди допомагали сім’ї ОСОБА_4, в 2008 році ОСОБА_4 повідомив, що має намір оформити договір дарування на його дружину ОСОБА_2, ніяких умов не ставив, чи надіявся ОСОБА_4 на допомогу йому не відомо, а також він і його дружина нічого не обіцяли. Сім’ї позивача вони допомагали виключно з власної ініціативи до 2013 року, також зробили ремонт будинку, побудували літню кухню. В 2013 році ОСОБА_7 почала вимагати гроші, був випадок коли він дав їй 1000 гривень, вона сказала, що їх мало, їх вистачить «на зернята». З 2013 року не допомагають, оскільки в них виник конфлікт. Зазначив, що ОСОБА_4 знав про те, що власником спірного будинку і земельної ділянки є його дружина, оскільки коли вони встановлювали паркан то порушили земельні межі, у зв’язку з чим на його дружину було накладено адміністративне стягнення. Також він особисто казав позивачу про те, що оформлений договір дарування, як він хотів. Ключі від спірного будинку є в нього, а також у позивача.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 04.11.2008 року уповноважив (довірив) ОСОБА_5 подарувати належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Довгопілля Путильського району Чернівецької області по вул. І. Миколайчука 97 та земельну ділянку площею 0,33га., що розташована в с. Довгопілля ОСОБА_2, що підтверджується довіреністю складеною секретарем виконавчого комітету Довгопільської сільської ради ОСОБА_6 /а.с.8/.

На підставі даної довіреності ОСОБА_5 діючи від імені ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Довгопілля Путильського району Чернівецької області по вул. І. Миколайчука 97 та земельну ділянку площею 0,33га., що розташована в с. Довгопілля ОСОБА_2 /а.с.38,52/.

Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними, виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов’язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об’єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Обов’язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Позивач та його представник звертаючись до суду з позовом та в процесі розгляду справи не довели належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 стало відомо про оскаржувані договори дарування в межах позовної давності. Твердження в позовні заяві позивача, про те, що йому та його дружині стало відомо «нещодавно», суд не приймає до уваги, оскільки воно, не знайшло свого підтвердження при розгляді справи. При цьому, слід зазначити, що укладаючи оскаржувані договори дружина позивача ОСОБА_7 надала дозвіл на відчуження, а також вказала, що договори дарування, з проектом якого вона ознайомлена, відповідає їхньому спільному і вільному волевиявленню, про що свідчить її особиста нотаріально завірена заява від 28.03.2009 року /а.с.47/.

Як вище встановлено судом позивач 04.11.2008 року уповноважив (довірив) ОСОБА_5 подарувати належний йому на праві власності житловий будинок та земельну ділянку. Дана довіреність дійсна до 04.11.2009 року, а тому суд вважає, що з 05.11.2009р. протягом трьох років, а саме до 05 листопада 2012 року у позивача було право звернутися з відповідним позовом про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними.

Однак, позивач цей строк звернення з позовом до суду пропустив, оскільки звернувся до суду лише після спливу більше ніж через шість років, а саме згідно матеріалів справи позов було подано до суду, 23 грудня 2015 року, тобто після спливу встановленого строку позовної давності.

За правилами, встановленими частиною 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

Суд не приймає до уваги твердження в позовній заяві позивача та його представника в судовому засіданні, про те, що ніякої довіреності на ім'я ОСОБА_5 позивач не підписував та не давав, а давав тільки на ім'я своєї дружини ОСОБА_7, оскільки позивач та його представник в супереч вимогам ст.60 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин.

Заслухавши доводи сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що в позовних вимогах слід відмовити, у зв’язку з спливом позовної давності.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому підстав для стягнення судових витрат немає.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,15-16,261,266,267 ЦК України, ст.ст.3-5,57-60,64,88,208-209,212-215,218,223,294-295 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Путильський районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: С.П. Проскурняк