РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №667/6010/15-ц

Пров. №2/766/2548/17

29.03.2017

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді – Гаврилова Д.В.,

при  секретарі – Підгрушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, стягнення коштів за невиконання договірних зобов"язань та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ігоря Віталійовича про відшкодування заподіяної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.01.2017 просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля та стягнути кошти в сумі 63370 грн. за невиконання зобов’язань за договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.06.2014 р. між ним та відповідачем в усній формі було укладено угоду, згідно якої останній запропонував ОСОБА_1 частинами викупити автомобіль марки "RENAULT TRAFIK" та 30.06.2014 року передав автомобіль у користування. Згідно усної домовленості сторонами було погоджено графік щомісячних платежів, відповідно до якого позивач сплатив відповідачу за період з 30.06.2014 року по 02.02.2015 року 2310 доларів США. 15.02.2015 року відповідач забрав у позивача зазначений автомобіль та не повернув сплачені позивачем кошти. В свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням останньої редакції зустрічного позову, вимоги викладені в якому позивач за зустрічним позовом підтримав в судовому засіданні, просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 28318,00 грн.

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що ОСОБА_2 у червні 2014 року передав у користування з можливістю подальшого викупу ОСОБА_1 автомобіль марки "RENAULT TRAFIK". Автомобіль було передано у задовільному технічному стані та додатково комплект зимової гуми вартістю 4000 грн. В грудні 2014 року ОСОБА_1 порушив графік розрахунків, а в лютому 2015 року заявив, що не має можливості продовжувати виконувати угоду. Після користування автомобілем протягом восьми місяців автомобіль відповідачем за зустрічним позовом повернуто в непридатному для його подальшого використання технічному стані та не повернуто комплект літньої гуми. ОСОБА_2 змушений був здійснити ремонт автомобіля, на що витратив 20318 грн., які просив стягнути з ОСОБА_1 в судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом вимоги викладені у первісному позові підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти первісного позову заперечував, вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши позиції учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до усної домовленості ОСОБА_2 передав у користування ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_1.

Згідно письмового розрахунку, який містить підпис ОСОБА_2, та не заперечувалось ним у судовому засіданні, останнім було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 2310,00 доларів США.

Положеннями ст.627,628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.     

Згідно зі ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно з ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 4 цієї статті встановлено, що у випадку якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до вимог п.п.6, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС.

Таким чином, враховуючи те, що право власності на транспортний підлягає обов'язковій державній реєстрації сервісних центрах МВС, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу є необґрунтованою на вимогах закону, а тому не знаходить правових підстав для задоволення позову в даній частині.

Суд вважає, що фактично між позивачем та відповідачем за первісним позовом укладено угоду щодо оренди транспортного засобу, а саме: "RENAULT TRAFIK" державний номер НОМЕР_2, відповідно до якого позивач надав відповідачу в оренду транспортний засіб. У період з 30.06.2014 року по 02.02.2015 року ОСОБА_1 використовував автомобіль для роботи в таксі та сплачував за користування ним орендну плату щомісячно на загальну суму 2310 доларів США.

Підстав для повернення ОСОБА_2 вказаних коштів позивачу за первісним позовом суд не вбачає, оскільки останнім не доведено та не підтверджено жодними доказами те, що кошти в сумі 2310 доларів США передані в рахунок купівлі автомобіля, яким позивач користувався. Договір оренди письмово між сторонами також не укладався, умови щодо порядку розірвання договору та щодо розміру коштів, що підлягають поверненню сторонами не передбачались та не погоджувались. Тому сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 2310 доларів США суд вважає орендною платою за використання автомобіля для роботи в таксі, які не підлягають поверненню.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобілю та стягнення коштів за невиконання договірних зобов’язань слід залишити без задоволення.

Щодо вимог заявлених ОСОБА_2 суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано не з його вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування вимог надав наступні документи: наряд-замовлення на виконання робіт №17 від 21.03.2015 року, товарний чек від 11.03.2015 року та квитанції №№29,30 від 21.03.2015 року, що підтверджують виконання ПП ОСОБА_4 ремонтних робіт автомобіля НОМЕР_3.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено та не надано належних доказів, що б підтверджували стан автомобіля до передачі його в користування ОСОБА_1 і після повернення його власнику, а також, що саме в результаті дій ОСОБА_1 автомобілю спричинено пошкодження, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди, в зв"язку з чим вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6,202,205,218,220, 228, 334, 509, 526, 627,655, 1166 ЦК України, ст.ст. 3,11, 10,60, 209, 213-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договірних зобов’язань – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяОСОБА_5