Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

                                                        В С Т А Н О В И В:

    У жовтні 2008 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до відповідачів і після уточнення позовних вимог просив суд винести рішення, яким встановити порядок користування  присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до  ідеальних часток сторін в будинковолодінні, а також зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод  в його праві та порядку користування земельною ділянкою шляхом встановлення межі між їх земельними ділянками.

     В обгрунтування заявлених вимог  позивач посилався на наявність  встановленим законом права  на отримання в користування  присадибної земельної ділянки відповідно  до його частки в будинковолодінні  в розмірі 4/7 частини, а в відповідачів права на користування в розмір 3/7 частин, хоча останні  його такого права не визнають.

    Рішенням  Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2009 року   в задоволені позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі посилаючись на порушення судом норм матеріального права, оскільки суд застосував норми матеріального права, які не підлягали застосування; а саме: норми земельного законодавства, чинні на час виникнення спірних правовідносин, а не норми ЗК України якими регулюються спірні правовідносини сторін на час вирішення спору. Суд незаконно відмовив в поновлені строку позовної давності за наявності поважних причин та не призначив будівельно-технічної експертизи з метою визначення варіантів порядку користування земельною ділянкою згідно ідеальних часток  сторін в будинковлодінні.

    Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи. доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідую чого висновку.

    Судом   вірно  встановлено обставини справи, взаємовідносини сторін, але  висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог   в частині визначення порядку  користування земельною ділянкою між сторонами за пропуском строку позовної давності та наявності домовленості між сторонами  щодо порядку користування земельною ділянкою не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону.

     Так, відповідно до роз'яснень, викладених в п 22 постанови Пленуму Верховного Суду України  №7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” суд не може відмовити в позові  у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

    Суд вірно встановив, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою та обґрунтовано прийшов до висновку щодо відсутності зміни встановленого порядку користування.

    Так, згідно роз'яснень, викладених в п 21 вище зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України виходячи з того,  що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок,  господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст.. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між самими, так і за участю, осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній  власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена  угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає  його з числа користувачів спільної  земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

    З врахуванням викладеного, оскільки між сторонами виник спір щодо права  користування земельною ділянкою з посиланням позивача на ущемлення його прав за відсутності судового рішення, висновок суду  про пропуск строку на зверненням за захистом порушеного права є безпідставним.

    Судом встановлено, що  спірна присадибна ділянка знаходиться у користуванні сторін, а порядок користування земельною ділянкою визначено між позивачем і попереднім власником ще  в 1980 році при придбанні ОСОБА_1 у ОСОБА_2. 4/7 частини будинковолодіння зі встановленням  огорожі. Сторонами визнано факт, що  порядок користування земельною ділянкою, визначений в 1980 році дотримується і на даний час, згідно якого в користуванні позивача знаходиться. 348 кв.м. в тому числі під будівлями 135.5 кв.м., під двором та городом 212.5 кв.м.

    ОСОБА_2. земельна ділянка  під забудову надавалася на пільгових умовах, як члену колгоспу у 1963 році в розмірі 0.15 га в с. Бобровиця.

    З 1963 року  с. Бобровиця віднесено до меж м. Чернігова.

    Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 22 грудня 1977 року за  будинковолодінням по АДРЕСА_1 було зареєстровано користування земельною ділянкою в розмірів 1878  кв.м.

    Виходячи зі змісту статей  ст.. 88, 90, 91 ЗК України, чинного на час набуття права власності на частину будинковолодіння позивачем  він міг отримати в користування  земельну ділянку площею не більше 4/7 частини від 0.06 га,  а  за ОСОБА_2. зберігалося право користування земельною ділянкою в більшому розмірі, оскільки він її отримав на пільгових умовах.

     За таких обставин, визначений між співвласниками будинку порядок користування земельною ділянкою, відповідав вимогам  чинного  на той час ЗК України і був обов'язковим для особи, яка б придбала відповідну частку в спільній власності.

           Крім того, хоча   ОСОБА_1. і придбав у власність  ідеальну частку буднковолодіння, але між сторонами фактично було поділено будинок в натурі з окремими входами і окремим двором, що  підтверджено сторонами і в судових засіданнях.

    ОСОБА_2. помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого спадщину прийняли відповідачі в рівних частках і спір  між якими щодо порядку користування земельною ділянкою відсутній.

    В силу ст.. 28 ЗК України чинного на час відкриття та прийняття спадщини до відповідачів при переході права власності на будівлю перейшло і право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. В розмірах, якими користувався спадкодавець.

    Оскільки згідно ст.. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-0правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, суд першої інстанції при визначенні  розміру  земельної ділянки на які мають право користування сторони обґрунтовано  керувався тими нормами матеріального права, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

             За викладених обставин,  апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а      рішення Деснянського районного суду м. Чернігова 16 лютого 2009 року в  частині відмови в задоволені позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог шляхом визначення порядку користування  земельною ділянкою згідно  додатку №3 до висновку експертизи № 22-09 С від 16 червня 2009 року, проведеної експертом Солдатовою В.С., згідно фактичного користування  з виділенням  ОСОБА_1 348 кв.м. в тому числі під будівлями 135.5 кв.м., під двором та городом 212.5 кв.м.; а ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. 1530 кв.м. в тому числі під будівлями 90.8 кв.м., 1439.2 кв.м. під двором та городом.

          В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

          Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ч 1 п 3,  314, 316, 317, 319  ЦПК України, суд  -

                                                 В и р і ш и в:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова 16 лютого 2009 року в  частині відмови в задоволені позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати.

           Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користування  земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом закріплення в користування за ОСОБА_1земельної ділянкою площею 1073.14 кв.м., а за  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 804.86 кв.м. задовольнити частково.

           Визначити порядок користування  земельною ділянкою  по АДРЕСА_1 згідно  додатку №3 до висновку експертизи № 22-09 С від 16 червня 2009 року, проведеної експертом Солдатовою В.С., згідно фактичного користування в тому числі ОСОБА_1. 348 кв.м. в тому числі під будівлями 135.5 кв.м., під двором та городом 212.5 кв.м.; а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 1530 кв.м. в тому числі під будівлями 90.8 кв.м., 1439.2 кв.м. під двором та городом.

           В іншій частині рішення суду залишити без змін.

           Рішення    набирає законної сили  з моменту його проголошення  і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий                                      Судді: