Справа №1-503/10 02.09.2010 02.09.2010 02.10.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11– 544/2010 року Головуючий у 1-й інстанції

Категорія:ст.186 ч. 2ККУкраїни суддя: Беспрозванний О.В.

Доповідач апеляційної інстанції

суддя: Губа О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Ржепецького О.П.

суддів: Чернявського А.С., Губи О.О.

за участю прокурора: Баранкевича С.О.

засудженого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва 5 липня 2010 року року, яким засуджено:

ОСОБА_1, 13 червня 1983року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4 – Б, кв. 111, раніше судимого Ленінським районним судом м. Миколаєва:

1)18.02.2002 року за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України;

2) 27.10.2003 року за ст. 289 ч. 3 КК України за ст. 289 ч. 3 КК України до 11 років позбавлення волі, ухвалою Миколаївського обласного суду від 13.01.2004 року вирок змінений, призначено покарання за ст. 289 ч. 3, 69, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 16.07.2009 року за відбуттям строку покарання,

– за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 19 березня 2010 року, близько 21 години 30 хвилин, біля парку, який розташований напроти зупинки транспорту «Матеріальні ворота» по проспекту Жовтневому в м. Миколаєві, ОСОБА_1, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння, побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і вирішив заволодіти їх майном. Підійшовши до вказаних осіб, ОСОБА_1 з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого ОСОБА_3, наніс останньому удари рукою по потилиці і обличчю та відкрито заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 2125 грн. Після цього ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину, викраденим майном розпорядився на свій розсуд.

На вирок суду подано апеляції:

– засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію злочину, посилаючись на суворість призначеного покарання, просить вирок суду змінити, пом’якшити покарання. Вказує, що суд не в повній мірі врахував пом’якшуючі покарання обставини, а саме: добровільне відшкодування потерпілим матеріальної шкоди в повному розмірі;

– потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять вирок суду змінити, пом’якшити покарання, призначивши його у виді обмеження волі, з урахуванням обставин, які пом’якшують покарання, а саме: щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди в повному розмірі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримку апеляції, думку прокурора Баранкевича С.О., який просив апеляції залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_1 ґрунтуються на доказах, викладених у вироку, що не заперечується в апеляціях апелянтами.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, є обґрунтованими, відповідають дослідженим судом доказам, що апелянтами не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом згідно вимог ст. 65, 66, 67 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженого, який характеризується посередньо, а також обставин, які пом’якшують покарання, – щире каяття, та які обтяжують покарання, – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочину.

Крім того, необхідно зазначити, що ОСОБА_1, звільнившись з місць позбавлення волі 16.07.2009 року, вже 19.03.2010 року вчинив новий тяжкий злочин, тобто вчинив злочин через нетривалий час (8 місяців) після звільнення з місць позбавлення волі.

Тому, з урахуванням обставин справи, вартості викраденого, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, суд і призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі практично в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

При цьому, хоча суд і не послався у вироку на відшкодування потерпілім засудженим ОСОБА_1 спричиненої матеріальної шкоди, але призначив йому покарання, яке є достатнім та необхідним для його виправлення в умовах ізоляції від суспільства.

Підстав для пом’якшення покарання засудженому ОСОБА_1, про що просять апелянти в апеляціях, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.

Головуючий:

Судді: