ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р. | № 40/252 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши касаційну скаргу | ДП “Донецька залізниця” |
на постанову | від 12.12.2006 |
Донецького апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Донецької області № 40/252 |
за позовом | ДП “Донецька залізниця” |
до | ТОВ “ЦЗФ “Узлівська” |
про | стягнення 2227,60 грн. штрафу |
за участю представників сторін:
- позивача не з’явились
- відповідача Лисенко О.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.11.2006 у справі №40/252 (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги ДП “Донецька залізниця” до ТОВ “ЦЗФ “Узлівська” про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень вантажів у березні 2006 року в сумі 2227,60 грн. задоволені.
Рішення мотивовано тим, що порядок обчислення і нарахування залізницею штрафу за невиконання плану перевезень за обліковими картками №543 та № 544 за березень 2006 року відповідає вимогам ст. ст. 105, 106, 107, 109 Статуту залізниць України та пунктам 6.5, 6.7, 6.10 Правил планування перевезення вантажів.
За наслідками перегляду зазначеного рішення за апеляційною скаргою ТОВ “ЦЗФ “Узлівська” постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Шевкової Т.А., суддів Дзюби О.М., Стойки О.В.) рішення у справі скасоване, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована тим, що відповідач має бути звільнений від сплати штрафу на підставі п. “г” ст. 107 Статуту залізниць України та п. 2.8 Правил планування перевезення вантажів через фактичне виконання і перевиконання місячного плану в тонах вантажів, перевезення яких планувалося у тонах і вагонах.
Не погоджуючись з постановою у справі, Державне підприємство “Донецька залізниця” в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення від 02.11.2006 у справі №40/252 залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 107 Статуту залізниць України та п. 2.8 Правил планування перевезення вантажів.
Так, скаржник зазначає, що п. “г” ст. 107 Статуту щодо звільнення від сплати штрафу при виконанні плану у тонах застосовується не у кінці місяця, а згідно пункту 6.5.3 Правил по закінченню декади, якщо є на те підстави і якщо при цьому залишились не завантажені вагони за рахунок перевантаження статичного навантаження, тобто отримана економія вагонів, з дозволу залізниці і за згодою відправника, застосовується відправником для виконання понадпланових перевезень (абз.2 п. 2.8 Правил), запропонований відповідачем протилежний порядок застосування ст. 107 до результатів перевезення місячного обсягу виключає дію пункту 6.10 Правил (сальдовий підрахунок штрафу).
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2005 між Державним підприємством “Донецька залізниця” та ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” укладено договір №26005 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що за невиконання плану перевезень вони несуть відповідальність згідно зі Статутом залізниць України.
Судами встановлено, що відповідач направив залізниці замовлення на перевезення у березні 2006р. 95500т вугілля у 1430 вагонах і 3000т у 45 вагонах, замовлення прийняті до виконання за обліковими картками №543 і №544 відповідно.
З облікової картки №543 вбачається, що до перевезення планувалось в 1 декаді - 30786т у 461 вагоні, у 2 декаді - 30786т у 461 вагоні, у 3 декаді - 28696т у 460 вагонах, а за обліковою карткою №544 заплановано до перевезення 3000т у 45 вагонах рівномірно по декадах, тобто, по 1000т у 15 вагонах щодекадно. Зазначені картки, крім запланованих до перевезення вантажів у тонах та вагонах, містять також планування по залізницях призначення, з щоденним розплануванням всіх цих даних.
Судами також встановлено, що відповідачем за обліковою карткою №543 виконані перевезення у тонах і вагонах, однак, не виконаний план по залізницях призначення, за що залізницею нарахований штраф: у 1 декаді –20,80 грн., у 2 декаді –291, 20 грн., в 3 декаді –624 грн., а всього 936 грн.
За обліковою карткою №544 заплановано до перевезення 3000т у 45 вагонах, тобто, згідно поданих відповідачем декадних заявок –по 1000т вантажу у 15 вагонах щодекадно.
Фактичне виконання становить: у 1 декаді - 203т у 3 вагонах, у 2 декаді - 547т у 8 вагонах, у 3 декаді –2251т у 33 вагонах, в зв’язку з чим залізницею нарахований штраф: у 1 декаді - 797 грн. та 41,60 грн. за недовантаження 2 вагонів по залізницях призначення, у 2 декаді –453 грн., а всього 1291,60 грн.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції послався на те, що відповідачем за результатами місяця надолужено недовантаження, допущене протягом декади, оскільки план перевезень за місяць в передбаченій кількості тон виконаний, а відтак останній має бути звільнений від відповідальності на підставі пункту “г” ст. 107 Статуту залізниць України.
Колегія суддів вважає цей висновок помилковим з огляду на таке.
Відповідно до п. “г” ст.107 Статуту залізниць України виконання вантажовідправником плану у тонах вантажів, перевезення яких планується у тонах і вагонах, є підставою для звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезень.
Згідно з частиною 4 статті 106 Статуту за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).
Частиною 1 статті 20 Статуту залізниць України передбачено, що виконання перевезень, у тому числі на пред’явлення, позапланових, понадпланових та перевезень для надолуження недовантаження протягом минулого місяця, враховується в обліковій картці встановленої Правилами форми.
Порядок планування перевезень вантажів залізницями в усіх видах сполучень, а також облік виконання планів визначено Правилами планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318.
Пунктом 2.6 цих Правил встановлено, що за два дні (не враховуючи дня подання) до початку декади відправник подає начальнику станції декадну заявку з розподілом подачі вагонів на кожний день.
Згідно п. 2.8 Правил планування перевезень вантажів план перевезення вантажів вважається виконаним за умови відвантаження передбаченої кількості тонн. Не використані для планового навантаження вагони надаються відправникові за його згодою для понадпланового перевезення.
У разі використання передбаченої планом кількості вагонів і невиконання плану в тоннах станція за заявою відправника може надавати йому вагони в кількості, необхідній для виконання плану в тоннах.
Відповідно до приписів пункту 6.5 Правил результати виконання плану перевезення вантажів за декаду визначаються у такому порядку: у графі 2 підраховується кількість вагонів за планом, у графі 3 підраховується кількість запланованих тонн, у графі 4 - кількість поданих для навантаження вагонів, у графі 5 - кількість фактично завантажених вагонів, у графі 6 - кількість фактично завантажених тонн.
Зіставленням сум, підрахованих у графах 2, 3, 5 і 6, визначається виконання плану навантаження за декаду.
Кількість вагонів (контейнерів) і тонн, не завантажених до плану на декаду, вказується у відповідних графах облікової картки, кількість не завантажених маршрутів указується під цими даними у знаменнику.
Якщо буде встановлено, що план за декаду не виконано, провадиться нарахування штрафу по закінченню декади.
Пунктом 6.10 цих Правил передбачено, що штраф за невиконання місячних планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів нараховується на залізницю і відправника по закінченні кожної декади, сальдова сума штрафу визначається по закінченні місяця.
У разі перевиконання плану в першій декаді і невиконанні його в другій відповідальність за невиконання плану другої декади зменшується на величину перевиконання плану в першій декаді. Таким же чином враховується перевиконання плану в першій та другій декадах при невиконанні його в третій декаді.
Отже, з системного аналізу зазначених норм слід дійти висновку, що як планування, так і виконання плану перевезень та нарахування штрафу за його невиконання здійснюється подекадно, при цьому, звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезення вантажів залізницями призначення не передбачається взагалі, а можливість звільнення від відповідальності за невиконання плану перевезень вантажів у тонах і вагонах, в разі перевиконання плану перевезень у тонах (якщо при цьому залишились не завантажені вагони за рахунок перевантаження статичного навантаження), залежить від можливості коригування (зменшення) встановленого штрафу по декадах, зокрема, лише у разі перевиконання плану у першій або другій декадах при невиконанні плану у другій або третій декадах, а не навпаки –в разі перевиконання плану перевезень у третій декаді при невиконанні його у першій і другій декадах.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в стягненні штрафу, нарахованого за невиконання відповідачем плану перевезень по залізницях призначення (по облікових картках №№ 543, 544) та невиконання плану у вагонах і тонах у першій і другій декадах (по обліковій картці № 544) при його перевиконанні у третій, оскільки помилково виходив з підсумків виконання плану у тонах і вагонах за результатами місяця, а не декади.
Натомість суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правомірного висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачем плану перевезень, підставність нарахування залізницею штрафу і відсутність підстав для застосування норми пункту “г” ст. 107 Статуту.
Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції як така, що прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, підлягає скасуванню, натомість рішення господарського суду Донецької області у справі відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі № 40/252 господарського суду Донецької області скасувати.
Рішення господарського суду області Донецької області від 02.11.2006 залишити в силі.
Касаційну скаргу ДП “Донецька залізниця” задовольнити.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Глос О.І.
Бакуліна С.В.