ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    У Х В А Л А

                                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2009 року                                                                                      № 1164/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді                               Ніколіна В.В.,

суддів:                       Онишкевича Т.В., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання              Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2008 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, Управління Державного казгачейства у Золочівському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної грошової допомоги «Дітям війни», -

ВСТАНОВИЛА :

В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за 2007-2008 роки в сумі 2313,50 грн.  

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2008 року вказаний позов задоволено частково, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену як дитині війни надбавку до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 742,65 грн., з 22 травня по 30 вересня 2008 року у розмірі 481,60 грн., разом 1224,25 грн.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року №1-29/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007-2008 рр.”, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата Управлінням Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області 30% доплати до пенсії позивачці з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконною.      

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання 30% підвищення виплачуваної їй Управлінням Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області пенсії за віком.  

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007-2008 рр.”, якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивачки в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області 30% недоплати до пенсії за період з 09 липня по 31 груденя 2007 року, та за період з 22 травня по 30 вересня 2008 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.  

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

Поряд з цим, слід вважати помилковим визначення судом конкретного розміру заборгованості щомісячної виплати підвищення до пенсії, що підлягає виплаті позивачці.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін, але  уточнивши резолютивну частину, а саме виключивши із неї  розмір грошових сум.

Керуючись  ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

                                    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2008 р. у справі № 22а-5939/08  – без змін, уточнивши резолютативну частину, а саме виключивши із неї  розмір грошових сум.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

                   Головуючий                                                   В.В.Ніколін

                   Судді                                                               Т.В.Онишкевич

                                                                                            А.М.Ліщинський