Справа №2-7-467/08 27.05.2010 27.05.2010 27.05.2010

Справа № 22ц-2/10р. Головуюча 1 інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2008 року за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, правонаступником якої є

ОСОБА_7,

третя особа виконком Миколаївської міської ради адміністрації Ленінського району (далі – міськвиконком),

про визнання права спільної сумісної власності та

права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

23 серпня 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності померлих батьків і його на жилий будинок № 76 по вул. Ключевій в м. Миколаєві з надвірними спорудами та будівлями і визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла 11 березня 2007 року, на все домоволодіння.

Позивач вказував, що спірний будинок був побудований батьками за його участю, оскільки при будівництві використовувались придбані ним за особисті кошти будівельні матеріали, а також він власноручно проводив окремі будівельні роботи.

Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Центрального суду м. Миколаєві від 23 січня 2008 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Рішенням цього ж суду від 02 вересня 2008 року в задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду від 02 вересня 2008 року скасувати і постановити нове рішення про задоволення його позову. На думку апелянта, рішення суду є незаконним та суд не надав належну оцінку доказам по справі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2009 року провадження у справі було зупинено до вирішення питання про правонаступництво після смерті відповідачки ОСОБА_6, яка настала 21 жовтня 2009 року ( том 2 а.с. 138, 141).

Ухвалою колегії суддів цього ж суду від 29 квітня 2010 року провадження у справі відновлено та до участі у справі правонаступником залучена донька ОСОБА_6 - ОСОБА_7, яка звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (том 2 а.с. 145, 146).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів суду, що спірний будинок був побудований батьками сторін по справі за його участю. Тому суд правильно відмовив в задоволенні позову про визнання цього будинку спільною сумісною власністю. Правильний висновок суду про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті його матері на частину вищевказаного будинку.

Із матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 1958 року батьку позивача – ОСОБА_9 була надана у безстрокове користування земельна ділянка № 68 по вул. Садовій площею 700 кв.м. для будівництва жилого будинку (том 1 а.с. 7-8). В подальшому адреса була змінена та вул. Садова була перейменована на вул. Ключова, будинок № 76.

27 жовтня 1960 року був затверджений акт про введення в експлуатацію закінченого будівництвом жилого будинку, який складався з 4-х кімнат (том 1 а.с. 115-116).

Після смерті ОСОБА_9, яка настала 13 липня 1987 року, свідоцтво о праве на спадщину за законом на спірний будинок отримала матір позивача - ОСОБА_10 ( том 1 а.с. 61).

Рішенням виконкому Центральної районної ради від 13 червня 1995 року за ОСОБА_8 оформлено самовільні побудови за вказаною адресою (том 1 а.с. 12).

Допитані в суді першої інстанції свідки – сусіді стверджували, що вказаний будинок будували подружжя ОСОБА_10, тобто батьки позивача.

Позивач ОСОБА_3 хоча і проживає в спірному будинку, але доказів тому, що спірний будинок був побудований в тому числі і за його кошти та, що за його рахунок будинок газифіковано та були проведені інші роботи по утриманню будинку, суду не надав.

Між тим, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вказані вимоги закріплені ст. 60 ЦПК України.

Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для визнання жилого будинку № 76 по вул. Ключевій в м. Миколаєві спільною сумісною власністю позивача та його батьків.

Крім того, 11 березня 2007 року померла матір позивача – ОСОБА_10 та після її смерті відкрилась спадщина.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього кодексу (з першої по п’яту чергу).

Згідно заповіту ОСОБА_8 від 25 квітня 1996 року, все належне їй майно, а також і спірний будинок, вона заповіла своєї доньці – відповідачки ОСОБА_6 (том 1 а.с. 48).

Судом першої інстанції встановлено, що вказаний заповіт повністю чи частково недійсним не визнавався та ОСОБА_6 від прийняття спадщини не відмовлялась.

Вказане підтверджує відсутність права ОСОБА_3 на прийняття спадщини після смерті його матері.

Обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Рішення суду та додаткове рішення суду є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді