Справа № 2-1661-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
05 жовтня 2009 року Печерський районний суд міста Києва
в складі головуючого-судді Мельник А. В.
при секретарі Пятовій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення грошового вкладу, відсотків, збитків
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Український промисловий банк» в обґрунтування вимог якого зазначила, що 05 січня 2009 року вона уклала із ТОВ «Український промисловий банк» договір банківського вкладу № НОМЕР_1, згідно якого банк прийняв від неї готівкою грошові кошти в сумі 8 500 гривень строком на 33 дні до 06 лютого 2009 року з процентною ставкою по вкладу 22 % річних.
Зазначила, що після настання строку повернення вкладу вона зверталась до банку із заявою про повернення грошових коштів, у відповідь на яку листом № 05-2545 від 11 лютого 2009 року банк відмовив в поверненні депозиту з посиланням на введення тимчасової адміністрації.
Станом на час винесення судом рішення грошові кошти за депозитним вкладом позивачці не повернуті
Під час розгляду справи позивачка уточнила вимоги своєї заяви та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму депозитного вкладу в розмірі 8 500 гривень та 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 21 гривня 33 копійки.
Сторони були повідомлені про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України.
Позивачка звернулась до суду із заявою в якій, на підставі статті 169 ЦПК України, просила розглядати справу у її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився та від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки свого представника, а тому, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 січня 2009 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № НОМЕР_1 (Вклад капітал), згідно якого ТОВ «Український промисловий банк» прийняло від ОСОБА_1 готівкою грошові кошти в сумі 8 500 гривень строком на 33 дні з датою повернення вкладу 06 лютого 2009 року та процентною ставкою по вкладу 22 % річних (а. с. 10 - 11).
Факт внесення позивачем зазначених коштів підтверджується копією Квитанції № 1002/323 від 05 січня 2009 року (а. с. 13).
Згідно пункту 2.1.5. Договору, Банк зобов’язується повернути повністю Вклад у «Дату повернення», зазначену у п. 1.1. цього Договору, готівкою або у безготівковій формі за вибором Вкладника.
У відповідь на свою заяву про повернення суми вкладу, позивачка отримала від відповідача лист № 05-2545 від 11 лютого 2009, в якому останній повідомив, що з 21 січня 2009 року згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» в ТОВ «Укрпромбанк» введено тимчасову адміністрацію та мораторій на задоволення вимог кредиторів до 21 липня 2009 року і те, що усі виплати по депозитним договорам будуть проводитись виключно на підставі рішень тимчасового адміністратора (а. с. 12).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на замовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до норм ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу; у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (стаття 1061 ЦК України).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Та обставина, що було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк» строком на шість місяців з 21.01.2009 року, не може бути взята судом до уваги, оскільки спростовуються положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Зокрема, статтею 56 Закону України «Про Національний банк України», передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій – це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податки і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до положень ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суть і правову природу правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу не є стягненням чи іншою дією по відношенню до банку, яку заборонено вчиняти згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію.
Цивільний кодекс України не припускає жодних випадків щодо позбавлення банку обов’язку видати суму банківського вкладу на першу ж дострокову вимогу особи-вкладника.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, не повернувши позивачу його вклад, не виконав свої зобов’язання за договором банківського вкладу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси останньої, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу та нарахованих за ним відсотків по Договору банківського вкладу № НОМЕР_1 (Вклад капітал) від 05 січня 2009 року, що був укладений між ними є такими, що ґрунтуються на законі, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Під час розгляду справи суд не встановив підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 21 гривня 33 копійки, оскільки згідно ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.
Крім того, частина 2 статті 625 ЦК України, на яку посилається позивач при обґрунтуванні своїх вимог, передбачає, що зобов’язання боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, тільки у випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Та обставина, що укладеним між сторонами Договором банківського вкладу № НОМЕР_1 (Вклад капітал) від 05 січня 2009 року встановлено процентну ставку по вкладу 22 % річних, виключає відповідальність банку за статтею 625 ЦК України за порушення грошового зобов’язання перед позивачем.
Отже, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 21 гривня 33 копійки.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд частково задовольняє позов з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: державне мито пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 85 гривень та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, а всього 115 гривень у відшкодування судових витрат.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 169 ч. 4, 209, 212-215, 224 ч. 1, 226 ЦПК України, ст. ст. 526, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» суд,
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення грошового вкладу, відсотків задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 8500 гривень 00 копійок
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 115 гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий