КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 689/140/16-ц

Провадження № 22-ц/792/605/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів Талалай О.І., Янчук Т.О.

секретар Філіпчук О.С.

за участю апелянтки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, її представника та представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2 на рішення Ярмолинецького районного суду від 31 січня 2017 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання права власності на частину житлового будинку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначали, що вони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7, який помер 04 серпня 2015 року на спадкове майно, а саме будинок № 40 по вул. Чорновола в с. Перегінка Ярмолинецького району Хмельницької області. Позивачі вказують, що вони прийняли спадщину, звернувшись до нотаріальної контори із відповідними заявами. Крім них, спадкоємцем першої черги за законом є також дружина спадкодавця ОСОБА_1 Позивачі вказують, що спадковий будинок був побудований ОСОБА_7 до вересня 2000 року, до шлюбу з ОСОБА_1, який був

________________________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_8 Справа № 22ц/792/605/17

Доповідач – Корніюк А.П. Категорія № 39

зареєстрований 15.12.2000 року, тому він є особистою власністю спадкодавця і саме через це на нього не може розповсюджуватися режим спільної сумісної власності подружжя, а тому кожний із спадкоємців має право на 1/4 частку спадкового майна в праві власності на вказаний будинок. Однак, право власності на спірний будинок було зареєстроване за ОСОБА_7 лише 15.03.2010 року і в зв»язку з тим, що визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя порушуватиме їх законні права, позивачі просили суд визнати за кожним з них право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку.

В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду і на обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 04.08.2015 року помер її чоловік ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, що знаходиться по вулиці Чорновола, 40, в с. Перегінка Ярмолинецького району Хмельницької області. Вона прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з спадкодавцем на день відкриття спадщини, а також звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. ОСОБА_1 зазначає, що спадкоємцями першої черги за законом крім неї є також мати спадкодавця та його діти від першого шлюбу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Оскільки шлюб між нею та спадкодавцем був укладений 15.12.2000 року, а право власності на спірний будинок було зареєстроване за ОСОБА_7 15.03.2010 року, тому ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на 5/8 частини вказаного будинку, оскільки її право оспорюється іншими спадкоємцями.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 25 квітня 2016 року дані позови були об'єднані в одне провадження.

Рішенням Ярмолинецького районного суду від 31 січня 2017 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ід.н. НОМЕР_1) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ід.н. НОМЕР_2) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ід.н. НОМЕР_3) по 189/800 частки за кожним в праві власності на житловий будинок загальною площею 116,2 кв.м., житловою площею 45 кв.м., що знаходиться по вулиці Чорновола, 40, в с. Перегінка Ярмолинецького району Хмельницької області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, який помер 14 серпня 2015 року в с. Перегінка Ярмолинецького району Хмельницької області.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, (ід.н. НОМЕР_4) 233/800 частки в праві власності на житловий будинок загальною площею 116,2 кв.м., житловою площею 45 кв.м., що знаходиться по вулиці Чорновола, 40, в с. Перегінка Ярмолинецького району Хмельницької області.

В решті позовних вимог сторін відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі поданій через представника ОСОБА_2, ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове, яким визнати за нею в порядку спадкування право власності на 5/8 частини спірного житлового будинку. Посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків дійсним обставинам, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що суд повинен був закрити провадження у справі за первісним позовом, оскільки в матеріалах справи відсутня документальна відмова нотаріуса у видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину. На думку апелянта, рішення суду ухвалене за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували процес будівництва спірного будинку, а наявний в матеріалах справи висновок будівельно-технічної експертизи від 28.11.2016 року не є належним доказом, оскільки діючим законодавством не регламентовано проведення експертизи за давністю майже 16 років. Висновок суду про те, що спільною сумісною власністю подружжя є лише 11% житлового будинку апелянтка вважає помилковим і необґрунтованим, оскільки такий зроблений судом без врахування положень ч.ч. 1,2,4 ст. 182, ст. 328, ч.2 ст.331 ЦК України, адже спадкодавець ОСОБА_7 належним чином зареєстрував право власності на будинок в період зареєстрованого шлюбу 15.03. 2010 року і у суду не було підстав вважати, що спадковий будинок не був спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, апелянтка зазначає, що судом до спірних правовідносин безпідставно застосовано положення постанови КМУ №93 від 08.10.2008 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», оскільки зазначена постанова втратила чинність ще 30.04.2011 року.

Апелянтка та її представник апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі і просять її задовольнити.

ОСОБА_3 та її представник і представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали і просять її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники процесу до суду не з’явились, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, про що свідчить рекомендовані повідомлення, про причини неявки суд не повідомили.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що 04.08.2015 року помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме житловий будинок № 40 по вул. Чорновола в с. Перегінка, Ярмолинецького району і спадкоємцями майна якого є ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Враховуючи надані учасниками процесу докази, суд першої інстанції вірно встановив, що 89 % житлового будинку № 40 по вул. Чорновола в с. Перегінка, Ярмолинецького району є особистою приватною власністю спадкодавця, а решта 11% цього ж будинку – є спільним майном подружжя, а тому частка будинку, що входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 становить 94,5% або 756/800, а частка ОСОБА_1 у праві власності на вказаний будинок, як спільне майно подружжя, що не підлягає розподілу між спадкоємцями становить 5,5% або 44/800. Тому суд вірно визнав за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на 189/800 частки за кожним у праві власності на житловий будинок №40 по вул. Чорновола в с. Перегінка  Ярмолинецького району в порядку спадкування, частково задовольнивши їх позовні вимоги та задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_1, визнав за нею право на 233/800 частки у праві власності на спірний будинок, врахувавши її частку як спадкове майно після смерті чоловіка ОСОБА_7 та її частку як спільне майно подружжя.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Як слідує із положень ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року №923 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”, що була чинною на час будівництва і на час оформлення права власності на спадкове майно, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами, яким є документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Отже, саме із цього моменту новостворене майно з категорії побудови переходить до категорії майна як об'єкта цивільного права.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися із заявами в нотаріальні органи щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер 04.08.2015 року. (т. 1 а.с. 203-214).

Рішенням № 4 четвертої сесії Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 05.08.1998 року “Про розгляд заяв громадян” задоволено заяву ОСОБА_7 про надання йому земельної ділянки в розмірі 0,17 га, що знаходиться по вул. Пролетарська (Чорновола) в с. Перегінка (т.1а.с. 151).

21.0.1999 року ОСОБА_7 було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в с. Перегінка по вул. Пролетарській, 40, в якому є необхідні для здійснення будівництва документи, зокрема: пояснююча записка по проекту забудови земельної ділянки, акт обстеження земельної ділянки про можливість будівництва від 12.01.1999 року, схема винесення проекту в натурі, проект забудови земельної ділянки та проект будинку (т. 1 а.с. 26 – 34).

На підставі рішення виконавчого комітету Скаржинецької сільської ради №6 від 25.02.2010 року оформлено право особистої власності на житловий будинок №40 по вул. Чорновола в с. Перегінка за ОСОБА_7 (т.1 а.с. 216), а 15.03.2010 року останньому було видано свідоцтво про право приватної власності на вказаний житловий будинок житловою площею 45 кв.м., загальною площею 116,2 кв.м. (т.1 а.с. 217).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №106/16 від 28.11.2016 року станом на вересень 2000 року був побудований фундамент, зовнішні стіни будинку та внутрішні простінки, залізобетонне перекриття між першим та другим поверхами, залізобетонне перекриття між другим поверхом та дахом, облаштовані конструкції даху з дерев'яних балок, з повним перекриттям даху з дерев'яних балок, покриттям даху шифером та облаштуванням фронтонів; на першому (цокольному) поверсі були вимуровані міжкімнатні простінки з вбудованим пічним опаленням, стіни та стелі були поштукатурені, облаштована підлога з пофарбованих дерев'яних брусів та чотирьох полакованих та пофарбованих міжкімнатних дверей, були встановлені вікна з дерев'яними рамами, проведено освітлення та підключено електроенергію на першому поверсі, на другому поверсі облаштовані міжкімнатні цегляні простінки, групка пічного опалення в центральному простінку, одні дубові міжкімнатні полаковані двері, на підлозі другого поверху облаштована бетонна стяжка, з зовнішньої сторони будинку були зроблені металеві сходи на дах, відсоток готовності житлового будинку по вул. Чорновола, 40, в с. Перегінка Ярмолинецького району становить 89%.  (т. 1 а.с. 170-181).

Доводи апеляційної скарги про те, що справа за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування підлягала закриттю, оскільки відсутня документальна відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії є такими, що не заслуговують на увагу, адже як встановлено в суді першої інстанції, так і визнано сторонами та їх представниками в суді апеляційної інстанції, між сторонами існує спір щодо розміру часток кожного спадкоємця у спадковому майні. А тому цей спір має бути вирішений в ході судового розгляду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що право власності на спадкове майно виникло у спадкодавця ОСОБА_7 та зареєстровано за ним саме 15.03.2010 року в період зареєстрованого шлюбу є безпідставними, адже судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на вересень 2009 року готовність спірного житлового будинку № 40 по вул. Чорновола в с. Перегінка Ярмолинецького району становила 89%, а під час шлюбу з ОСОБА_1 за спільні кошти подружжя було добудовано 11% житлового будинку. Тому суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і, надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив з того, що у позивачки ОСОБА_1 виникло право власності на частку в спірному будинку з урахуванням вимог ст. 60 СК України в розмірі 44/800 спірного будинку та право на 189/800 частки в порядку спадкування. Адже апелянткою та її представником не надано належних та допустимих доказів того, що 89% спірного житлового будинку було побудовано за спільні кошти подружжя, а відповідно до роз»яснень, що викладені в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11 визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Також суд першої інстанції, враховуючи наявність права ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_7 належної йому на праві власності 756/800 частини будинку, вірно визнав за сторонами право власності в порядку спадкування по 189/800 частки за кожним або у процентному відношенні на 23,62% у будинку.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що результати судової будівельно-технічної експертизи від 28.11.2016 року та накладні на відпуск будівельних матеріалів не є належними доказами, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, адже згідно положень ч. 1 ст. 57 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а ці докази, як встановлено судом першої інстанції, містять інформацію щодо спірного спадкового майна.

Також, посилання апелянта на те, що судом невірно оцінено як докази припис і протокол Держбудархінспекції від 18.06.1999 року є безпідставними, адже судом у відповідності із вимогами ст. 212 ЦПК України дано оцінку усім доказам, що були надані учасниками процесу і ці доводи апеляції зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів судом першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає їх голослівними, адже судом вірно застосовано положення ст.ст. 1216, 1218, 1222, 1267 ЦК України, що регулюють питання спадкування та положення ст.ст. 57,60 СК України, що визначають право особистої приватної власності дружини та чоловіка і підстави набуття права спільної сумісної власності.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції порушені норми ст. 88 ЦПК України є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки при розподілі судових витрат суд вірно застосував зазначену норму процесуального права та стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 понесені ними судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог останніх.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану через представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ярмолинецького районного суду від 31 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) О.І. Талалай

(підпис) ОСОБА_9

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк