КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2017 р. Справа№ 911/2125/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Куксова В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кулішенко О.Ю. - предст. за посв. № 034764 від 05.08.2015 року;

від позивача: Варченко І.В. - предст. за дов. №1653 від 12.12.2016 року;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2016 року

у справі № 911/2125/16 (суддя: Чонгова С.І.)

за позовом Заступника прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури

в інтересах Новопетрівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ"

про розірвання договору оренди земельної діялнки та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах Новопетрівської сільської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.12.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем у даній справі; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Швидко-Інвест" повернути Новопетрівській сільській раді Вишгородського району Київської області земельні ділянки площею 17,0 га, кадастровий номер 322188:6001:03:265:0103, 322188:6001:03:265:0102.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, всупереч умов договору, починаючи з листопада 2013 року не вноситься орендна плата за надану в оренду земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2016 року у справі № 911/2125/16 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 21.12.2006 року, зареєстрований в реєстрі за №17219 Приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстрований у Вишгородському районному відділі №11 Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №04073420001 від 05.04.2007 року, укладений між Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Швидко-Інвест".

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Швидко-Інвест" повернути Новопетрівській сільській раді Вишгородського району Київської області земельну ділянку загальною площею 17,0 га (кадастрові номери 322188:6001:03:265:0103, 322188:6001:03:265:0102), розташовану в межах с. Нові петрівці Вишгородського району Київської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Швидко-Інвест" на користь Прокуратури Київської області 2756,00 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник вказав, що він з 2006 року до кінця 2013 року сумлінно виконував свої грошові зобов'язання по орендній платі за договором оренди землі, але у зв'язку зі скрутним економічним станом, оскільки інвестиції зупинені як в державі Україна, так і в приватному секторі, відповідач тимчасово призупинив інвестування коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ" прийнята до провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів та неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач та прокурор заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2016 року по справі №911/2125/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ" без задоволення.

Представники відповідача у судове засідання 30.03.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 16.02.2017 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 30.03.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

21.12.2006 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування комплексу переробки сільськогосподарської продукції, яка знаходиться в межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,0га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79896грн; земельна ділянка, яка передається в оренду не має таких недоліків, що можуть перешкодити ефективному використанню, на земельній ділянці не знаходиться об'єктів нерухомого майна.

Згідно п. 5 договору, договір укладено на 49 років.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10% від грошової оцінки, що складає 7969,60 грн без ПДВ на рахунок Новопетрівської сільської ради (п. 6 договору).

Відповідно до п. 7 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно п. 8 договору, орендна плата вноситься раз на місяць не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним у розмірі 664,13 грн без ПДВ.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у місячний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

У відповідності до п. 25 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 17219, а також у Вишгородському районному відділі №11 Київської регіональної філії ДПП "ЦДЗК" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040734200001 від 05.04.2007 року.

Так, позивачем передано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування спірну земельну ділянку площею 17,0 га, що підтверджується актом приймання-передачі від 2006 року (а.с. 13).

В силу ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як визначено спеціальною нормою, що регулює відповідні відносини, а саме ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12.

Відповідно до п. 2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст.ст. 24 і 25 Закону України „Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.23 цієї ж постанови передбачено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Згідно із ст.ст. 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Несплата відповідачем орендних платежів у встановленому договором розмірі та строки, не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні договору оренди, а саме щомісячне поповнення місцевого бюджету. Різниця між тим, на що розраховував позивач при укладенні договору оренди, та тим, що в дійсності позивач зміг отримати, є дійсно істотною.

Відповідно до п. 25 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем, відповідачем починаючи з листопада 2013 року систематично не сплачувалась орендна плата за надану земельну ділянку, що підтверджується Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції (а.с. 17-18), а також постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2016 року у справі №910/3956/15 (а.с. 19-21), якою стягнуто з відповідача на користь податкової 159 841,67 грн в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, матеріали справи не містять а позивачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено ані суду апеляційної інстанції, ані суду апеляційної інстанції факту сплати орендної плати за надану йому в оренду земельну ділянку.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як наладжене посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що останній з 2006 року до кінця 2013 року сумлінно виконував свої грошові зобов'язання по орендній платі за договором оренди землі, але у зв'язку зі скрутним економічним станом, оскільки інвестиції зупинені як в державі Україна, так і в приватному секторі, відповідач тимчасово призупинив інвестування коштів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як передбачено ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання, аналогічну норму містить ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю, тому у випадках порушення грошового зобов'язання не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України) (п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати орендної плати починаючи з листопада 2013 та враховуючи її систематичну несплату, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.12.2006 року.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку, яка є об'єктом оренди за відповідним договором, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про розірвання спірного договору.

Відповідно до ст. 34 Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2016 року у справі №911/2125/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВИДКО-ІНВЕСТ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2016 року у справі №911/2125/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2125/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді В.В. Куксов

О.М. Гаврилюк