У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дем’яносовМ.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок скоєння адміністративного правопорушення,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 листопада 2013 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, його автомобіль не підлягає будь-якому ремонту, оскільки кузов автомобіля розтрощений після того, як двічі перевернувся у кюветі. До цього часу автомобіль не відновлений. До скоєння ДТП автомобіль пройшов капітальний ремонт двигуна з повним фарбуванням кузова. Автомобіль не був застрахований страховою компанією.

Згідно висновку № 100-1/5 експертного автотоварознавчого дослідження від 10 вересня 2015 року, вартість матеріальної шкоди, завданого автомобілю, складає 46 670,65 грн. Вартість експертизи згідно квитанції 1 600 грн. Відповідач в добровільному порядку відшкодувати матеріальні збитки відмовився. А тому позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

У зв'язку із продажем транспортного засобу, позивач зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 36 670,65 грн.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 36 670,65 грн.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2016 року змінено, зменшено суму завданої матеріальної шкоди, що підлягала стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, з 36 670,65 грн до 27 790 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її причинила.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд змінюючи рішення суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження, а тому стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні з 36 670,65 грн до 27 790 грн.

Рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи скарги висновки суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, крім того, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок скоєння адміністративного правопорушення.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ М.В. Дем’яносов