ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2009 року Справа № 18/181-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Білецька Л.М. (доповідача),
суддів: Науменко І.М., Голяшкін О.В.
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Грибова Ірина Вікторівна адвокат, довіреність № 1 від 17.04.07р.;
від відповідача: Добровольський Андрій Томович представник, довіреність № 60-4016 від 27.08.08р.;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Крок Г.Т.”, м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.09р. у справі № 18/181-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Крок Г.Т.”, м. Запоріжжя
до відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”,
м. Нікополь
про стягнення 136 704, 83, грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2009р. (суддя Петрова В.І.) провадження у справі №18/181-09 припинено.
Підставою для припинення провадження у даній справі стало існування між сторонами третейської угоди щодо вирішення спорів за договором поставки
№ 900342 від 04.02.2009р., а також, заперечення відповідача проти розгляду спору господарським судом.
Не погодившись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2009р., скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає дану ухвалу такою, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права та, відповідно, підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.09р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як видно із матеріалів справи, 04.02.2009р. між сторонами був укладений договір поставки №900342, за умовами якого постачальник (позивач у справі) зобов’язався передати у власність покупця (відповідач) товар, а той, в свою чергу, зобов’язався прийняти та належним чином оплатити даний товар, строки поставки та ціна якого зазначені у специфікації №1, що є невід’ємною частиною договору. /а.с.5,6/.
На виконання зазначеного вище договору, за видатковою накладною №186 від 09.02.2009р. відповідач отримав від позивача товар (кабельно-провідникову продукцію) на загальну суму 125 419,02 грн., а також, тару (барабани) за видатковою накладною №142 від 03.02.2009р. загальною вартістю 5 376,00 грн.
Разом з продукцією представнику покупця Карабашкину В.П. за довіреністю серії ЯНЖ №074440 від 05.02.2009р. був переданий комплект документів, зокрема, рахунки №176 від 28.01.2009р. на суму 125 419,02 грн. та №251 від 03.02.2009р. на 5 376,00 грн. /а.с.7-11/.
Кінцевим строком оплати товару, згідно п.2.2. договору, є день відвантаження товару, тобто, в даному випадку, 09.02.2009р.
Проте, всупереч умовам договору, відповідач вартість отриманого товару та тари до нього до теперішнього часу не сплатив. Надіслану в порядку досудового врегулювання спору претензію від 24.03.2009р. залишив поза увагою, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутись за захистом порушеного права до суду. /а.с.12/.
Отже, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов’язань за договором поставки.
В апеляційній скарзі позивач проти висновків суду першої інстанції заперечує, стверджуючи, що закон України “Про третейські суди” передбачає виключно право, а не обов’язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, зауважує на необхідності наявності волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.
Також в обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень позивач погоджується, що, згідно ст.12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Проте, на його думку, за вищезгаданим законом третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Тоді як, позивач (скаржник) офіційним письмовим повідомленням за вих.№005/1-юр від 25.05.2009р., що наявне в матеріалах справи, заявив відповідачеві про свою відмову від п.п.6.1., 6.2 розділу 6 договору поставки №900342 від 04.02.2009р. та, відповідно, про передачу спору на розгляд господарського суду Дніпропетровської області. /а.с.32/.
Відповідач, в свою чергу, проти даної відмови заперечує, посилаючись на необхідність оформлення будь-яких змін до договору поставки за допомогою належним чином підписаних представниками сторін додаткових угод. З односторонньою зміною умов договору, зокрема, способу розгляду спору, відповідач не погоджується, оскільки, на його думку, це суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України.
Дійсно, пунктом 6.1. розділу 6 договору визначено, що у разі неможливості вирішення протиріч шляхом переговорів, останні підлягають розгляду постійно діючим Третейським судом при Українській асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції, що розташований по вул.Леніна, 10, к.204 у м.Дніпропетровську.
Отже, рішенням Конституційного Суду від 10.01.2008р. у справі №1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визнано такими, що відповідають Конституції України (тобто, є конституційними) положення Закону України “Про третейські суди”, а саме частини першої, другої, третьої, четвертої статті 58, відповідно до яких, зокрема, для представництва та захисту інтересів третейських судів, постійно діючих третейських суддів утворюються органи третейського самоврядування.
Проте, пунктом 3 Ухвали Конституційного Суду України від 14.10.1997р. (№44-3) встановлено, що правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Натомість, третейський розгляд спорів - це вид недержавної юридичної діяльності. Статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод гарантовано право кожної особи, юридичної чи фізичної, на розгляд її справи справедливим неупередженим судом.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, юридичним особам та суб’єктам підприємницької діяльності гарантовано право звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, більш того, частиною 3 ст.1 Господарського процесуального кодексу України передбачено недійсність угоди про відмову від права на звернення до господарського суду.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що у разі коли між сторонами у договорі передбачена третейська оговорка, але одна із сторін заперечує проти неї, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх інтересів в судовому порядку.
Отже, на думку судової колегії, висновки суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі є помилковими, а оскаржувана ухвала такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно ч.4 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене вище, справа №18/181-09 підлягає направленню до господарського суду першої інстанції для розгляду.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2009р. у справі №18/181-09 –скасувати, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Крок Г.Т.”, м.Запоріжжя, –задовольнити.
Справу №18/181-09 направити до Дніпропетровського господарського суду для розгляду.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін