Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
69000 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162
Справа № 11 -1021/06
Категорія ст.
Головуючий 1 інст. Марченко Н.В.
Доповідач 2 інст. Алейніков Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2006 р. колегія судців судової- палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:
Головуючого: Алейнікова Г.І.
Судців: Татарінова А.І., Жечева Н.І.
За участю прокурора: Кметь А.Г.
За участю ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні матеріали справи по апеляції ОСОБА_1, на постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10. 04г 2006 року.
Цією постановою
Скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 01. 11. 2005 року про порушення кримінальної справи відносно нього за ст. 190 ч. З КК України залишена без задоволення., судова колегія, -
ВСТАНОВИЛА:
Як вказано в постанові районного суду 16. 11. 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. ст. 234, 236 КПК України посилаючись на те, що відносно нього незаконно порушено кримінальну справу за ст. 190 ч. З КК України слідчим-Заводського РВ ЗМУ УМВД України в Запорізькій області у зв'язку із заволодінням шляхом зловживання довір'ям грошима в сумі 36000 грн. які належали ОСОБА_2. В обгрунтуванні скарги ОСОБА_1 вказав, що він восени 2004 року дійсно зайняв у ОСОБА_2 гроші для розширення виробництва, проте у зв'язку з об'єктивними причинами гроші повернути не зміг. В своїй скарзі ОСОБА_1. посилається на те, що за заявою потерпілого не було проведено належної перевірки і кримінальна справа порушена на підставі голослівних затверджень потерпілого.
10. 04. 2006 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 01. 11. 2005 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 190 ч. З КК України залишена без задоволення. Суд мотивував дане рішення тим, що кримінальна справа порушена обґрунтовано та законно згідно вимог ст. ст. 94, 98 КПК України.
В апеляції ОСОБА_1, просить задовольнити його жалобу та скасувати постанову районного суду від 10. 04. 2006 року. Мотивує тим, що кримінальна справа порушена необгрунтовано і незаконно, а також, що у слідчого не було підстав і приводів для порушення кримінальної справи.
У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо постанови суду, ким і в якому обсязі вона оскаржена та основних доводах апеляції, прокурора, який доводить, що апеляція не підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстав до задоволення апеляції та відміни постанови суду.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30 січня 2003 року по справі N З-рп/2003 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи.
ОСОБА_1 16.11.2005 року подав до суду скаргу на те, що органи досудового слідства відносно нього незаконно порушили 1.11.2005 року кримінальну справу по ст. 190 ч.З КК України.
Прийняття до розгляду скарги ОСОБА_1 та винесення судом постанови по скарзі в повній мірі відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Згідно з протоколом судового засідання від 10.04,2006 року суд при розгляді скарги суд вивчив витребувані з Заводського РВ ЗМУ УВС України в Запорізькій області матеріали кримінальної справи 7640505. При цьому суд встановив, що дійсно 1.11.2005 року відносно ОСОБА_1 порушена кримінальна справа за ознаками ст. 190 ч.З КК України. Як вказано в постанові слідчого, «3.04.2005 року ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіти чужим майном, із користі, шляхом зловживання довірою, заволодів майном ОСОБА_2- грошима в сумі 36000 грн.» (а.с.23).
Вивчивши зазначені документи суд зробив правильний висновок про те, що органи досудового слідства порушили кримінальну справу на законних підставах з повним виконанням вимог ст.94, 98 КПК України. При цьому суд правильно послався на те, що справа порушена по заяві громадянина про скоєння відносно нього злочину і при цьому в органів досудового слідства були достатні дані про те, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину по ст. 190 ч.З КК України.
При цьому суд в повній мірі вивчив всі матеріали досудової перевірки по заяві ОСОБА_2 та надав їм належну оцінку.
Так в кримінальній справі є заява ОСОБА_2 (а.с.25), яка зареєстрована 24.10.2005 року Заводським РВ ЗМУ УВС України в Запорізькій області за номером 5369 та пояснення заявника (а.с.26). На аркуші справи 28 також є копія розписки про отримання грошей ОСОБА_1.
Згідно з вимогами КПК України:
· справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (частина друга статті 94);
· при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий або орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування (частина перша статті 98);
· якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи (частина друга статті 98);
Аналізуючи вимоги КПК України суд зробив правильний висновок про те, що на момент порушення кримінальної справи органи досудового слідства в повній мірі виконали вимоги ст. 94,98 КПК України і згідно з вимогами ст. 97 КПК України по заяві прийняли рішення про порушення кримінальної справи.
Скарга ОСОБА_1 до суду на постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо нього розглянута судом за чинним законодавством у порядку кримінального судочинства. При цьому суд, розглядаючи скаргу на стадії досудового слідства, перевірив в повному обсязі наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови і не розглядав та не вирішував заздалегідь ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, оскільки це було б порушенням конституційних засад правосуддя.
Таким чином колегія суддів не знаходить підстав до скасування постанови
суду та задоволення апеляції.
Керуючись ст.ст. 362,365,366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10. 04. 2006 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 01. 11. 2005 року про порушення кримінальноъ справи відносно нього за ст. 190 ч. З КК України залишити без змін.