Справа № 461/6052/16 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/1345/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого – судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2,

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5-ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Державного підприємства "Сетам", треті особи: Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ "БМ Банк", ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна, свідоцтва про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з"ясуванні всіх обставин справи. Також вважає висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що державним виконавцем прострочено шестимісячний строк чинності Звіту про оцінку майна, належного позивачу. Його не було ознайомлено з результатами оцінки спірного нерухомого майна. В апеляційній скарзі просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30.10.2014 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ПАТ "БМ Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 231147,74 грн. В процесі примусового виконання даного судового рішення державним виконавцем Галицького відділу ДВС Львівського міського управління юстиції 11.03.2015 року був проведений опис та арешт належного позивачеві майна – 2-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

15.08.2016 року по 17.08.2016 року ДП "Сетам" проводилися електронні торги по лоту №161929 з реалізації арештованого майна, а саме: двокімнатна квартира загальною площею 42,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2. Переможцем зазначених електронних торгів став учасник № 9, що запропонував найвищу цінову пропозицію в розмірі 432996,50 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Державного підприємства "Сетам", треті особи: Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ "БМ Банк", ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна, свідоцтва про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд виходив з тих обставин, що позивачем не доведено, що електронні торги з реалізації спірного майна були проведені з порушенням чинного законодавства і, що вказані в позовній заяві порушення вплинули на результат їх проведення, чи мало місце порушення їх прав і законних інтересів, а також, що вартість реалізованого майна занижена вдвічі і вартість спірного майна більша за вартість його реалізації недоведено. Окрім цього, зазначено, що жодних дій державного виконавця, під час проведення виконавчих дій, позивачем оскаржено не було.

З такими висновками судова колегія погоджується з наступних обставин.

Слід зазначити, що державне підприємство "СЕТАМ" розміщує інформацію в системі електронних торгів, виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої влади (п. 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2710/5 від 22.12.2015 року).

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, п’ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв"язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити наявність порушень норм законодавства при проведенні прилюдних (електронних) торгів, які могли вплинути на результат торгів, а також порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту - визнання прилюдних торгів недійсними (аналогічна Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 у справі 6-323цс16).

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів (якими є електронні торги) дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення правовідносин), до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 2427, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).

Крім того, суд враховує Правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, в якій зазначено, що головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а саме тому окрім порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (N 606-XIV) передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" (N 606-XIV) визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частинами другою, третьою та четвертою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право на оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України "Про виконавче провадження").

Ви вищезгадані обставин суд вірно звернув увагу та надав їм належну правову оцінку, в зв"язку з чим прийшов до вірного висновку, що дії, які свідчать про порушення вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Тобто, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Зазначений висновок узгоджується з Правовою позицію Верховного Суду України, викладеною в Постанові по справі № 3-112гс14 від 23 вересня 2014 року.

Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 передбачено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби.

Організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги) на підставі отриманої ним заявки. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, що підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями.

Суд першої інстанції проаналізувавши доводи позивача з приводу невідповідності процедури електронних торгів вимогам закону через неповідомлення боржника про проведення торгів вірно звернув увагу на наступне.

Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Отже, як зазначається в Правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-116 цс12, при вирішенні справ про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановлювати такі факти: чи мало місце порушення норм при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів. При цьому суд зазначає, що підставою для визнання електронних торгів недійсними є одночасна наявність двох факторів: порушення норм закону при проведенні торгів і порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що Державне підприємство "Сетам" своїми діями порушив, не визнав або оспорював його права, свободи чи інтереси.

Державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення, ст. ст. 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження").

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Тимчасовим положенням передбачено вимоги щодо проведення таких торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), правила, які регулюють сам порядок проведення торгів і ті правила, які стосуються оформленням кінцевих результатів торгів.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі – продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Цей висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, що відносяться до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України. За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Проаналізувавши вищезазначений Правовий висновок Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що для визнання електронних торгів недійсними, які є правочином, в розумінні ст.203 та ст.215 ЦК України, необхідно встановити порушення саме норм Тимчасового порядку. Натомість, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Така ж Правова позиція викладена і у Постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 року у справі № 6-11цс12.

У Постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі № 6-1884цс15 викладено Правовий висновок, згідно якого головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а саме тому, окрім порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Виходячи з мотивів рішення, судом першої інстанції проаналізовано всі докази, подані сторонами в тому числі на предмет їх належності та допустимості.

Жодний з доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо законності та обгрунтованості рішення суду, оскільки таке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, в зв"язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід відхилити, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Частиною 6 ст.154 ЦПК України встановлено, що у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

 Забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_5 вчиняти дії щодо відчуження квартири № 20, яка знаходиться за адресою: м.Львів, пл. Святого Теодора, будинок №3, та їй належить на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1071, виданий 29.09.2016 року, видавник: ОСОБА_8, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу, до набрання судовим рішенням законної сили.

З врахуванням ч.6 ст. 154 ЦПК України, а також того факту, що колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2016 року є законним, обгрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і таке рішення залишено в силі, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2017 року слід скасувати, оскільки рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено і таке ухвалою Апеляційного суду Львівської області залишено без змін та набуло законної сили.

Керуючись ч.6 ст. 154 ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст. 315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2