Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
69000 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162
Справа № 11 -1063/06
Категорія ст. 391 КК України Головуючий 1 інст. Хаджийський В.Г. Доповідач 2 інст. Алейніков Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2006 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:
Головуючого: Тютюник В.М. Суддів: Алейникова Г.І., Булейко О.Л. За участю прокурора: Шелудько З.Д.
розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні матеріали справи по апеляції засудженого ОСОБА_1, на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 14. 04.2006 року.
Цією постановою
кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 391 КК України повернута на додаткове розслідування Запорізькому прокурору по нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.
На досудовому слідстві ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи особою, що відбуває покарання у виді позбавлення волі і будучи за порушення вимог режиму відбування покарання підданим стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу 25.02.2005 року, протягом року 30.06.2005 та 1.07.2005 допустив злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи.
14.04.2006 року кримінальна справа була направлена Оріхівським районним судом на додаткове розслідування в зв'язку з тим, що в ході досудового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, усунення яких у ході судового слідства неможливо. Також суд в постанові вказав про необхідність додаткового розслідування в зв'язку з тим, що в ході судового слідства прокурор змінив обвинувачення і додатково вказав в постанові новий епізод порушення обвинуваченим закону від 13.05.2005 року.
В постанові суд вказав на необхідність в ході додаткового розслідування по епізоду від 13.05.2005 року допитати свідків, провести очні ставки.
Також суд вказав на необхідність перевірити версію обвинуваченого про те, що 30.06.2005 року він не спав на своєму спальному місці а також те, що 25.02.2005 року він не міг виконати роботу по виготовленню конвертів, так як не був забезпечений матеріалами та папером.
В апеляції прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, просить скасувати постанову районного суду, а кримінальну справу направити до Оріховського районного суду Запорізької області для її розгляду зі стадії судового слідства. Мотивує тим, що суд в мотивувальній частині постанови, що неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, не зазначив підстав або причин, яки цьому заважають. У той час, як суд має право і можливість викликати і допитати любого свідка, незалежно від місця проживання в Україні, а також від того, засуджений він чи працівник установи. Крім того, в порядку ст. 315-1 КПК України суд міг доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії.
Заслухавши доповідача, підсудного ОСОБА_1 та його захисника, які просили постанову суду залишити без змін, прокурора, який підтримав доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія знаходить, що апеляція не підлягає задоволенню по наступних підставах.
Згідно з вимогами ст. 281 УПК України повернення справи на додаткове розслідування за мотивами неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Якщо виникне питання про направлення справи на додаткове розслідування, суд вислухавши думку прокурора й інших учасників судового розгляду, розв'язує питання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою в дорадчій кімнаті.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи в суді 27 березня 2006 року прокурор на виконання вимог ст. 277 КПК України прокурор виніс постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_1.
В цій постанові прокурор в обвинуваченні вказує на нові епізоди обвинувачення щодо застосування до ОСОБА_1 трьох дисциплінарних стягнень за порушення режиму тримання і в частині поміщення його в приміщення камерного типу 13. 05. 2005 р.
Колегія суддів вважає, що суд при розгляді справи правильно вказав, що розгляд в суді зміненого обвинувачення вимагає від суду провести фактично досудового слідства, так як це тягне за собою встановлення та допит нових свідків, робітників колонії, засуджених, провести очні ставки, витребувати і залучити до справи додаткові матеріали. Проведення таких дій по справі в порядку ст. 315-1 КПК України неможливе, так як судові доручення можливі тільки з метою перевірки та уточнення фактичних даних, одержаних в ході досудового слідства.
Таким чином суд правильно згідно вимог ч.2 ст. 277 КПК України в зв'язку з обов'язковістю проведення досудового слідства направив справу на додаткове розслідування.
В апеляції прокурор стверджує, що суд в постанові фактично вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, оскільки поставив слідству задачу розслідувати всі інші дисциплінарні стягнення, які на думку прокурора мають значення виключно як дані, що характеризують особу.
Однак така позиція суду є правильною, так як згідно з вимогами ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства підлягає обов'язковому доказуванню обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання.
Такі ж вимоги випливають з роз'яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25 березня 1988 року «Про застосування судами України карно-процесуального законодавства, що регулює направлення справ на додаткове розслідування» з наступними доповненнями й змінами суд зобов'язаний повно й об'єктивно досліджувати дані про особистість обвинувачуваного, тому що це має істотне значення для правильного призначення покарання.
Згідно з матеріалами справи кримінальна справа була порушена відносно ОСОБА_1 по ст. 391 КК України начальником Оріхівської колонії №88 майором О.Л.Шепель 02.07.2005 року.(а.с. 1) . Злочин згідно з вимогами ст. 12 КК України є середньої тяжкості.
2.07.2005 року в порядку ст. 106 КПК України ОСОБА_1 був затриманий, (а.с. 43-46).
4.07.05 року постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя до нього застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту (а.с. 53).
9.07.2005 року кримінальна справа передана по підслідності слідчому. (а.с. 150) і згідно з постановою слідчого вона 20.07.05 року прийнята до провадження. (а.с. 153).
Згідно з протоколом від 28.07.2005 року в цей день йому слідчим було пред'явлено обвинувачення (а.с. 163-164).
Згідно з вимогами ст. 148 ч.4 КПК України при застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлене не пізніше 10 діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується.
Згідно з вимогами ст. 20 Закону України N 3352-ХП, 30.06.1993, «Про попереднє ув'язнення» в разі скасування запобіжного заходу по відношенню до взятого під варту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основних свобод і протоколи до неї і згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477-IV, 23.02.2006, вимоги Конвенції та практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України.
Згідно з вимогами статті 5 Конвенції, кожен кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього. В практиці Європейського Суду неодноразово вказувалось на те, що навіть пред'явлення обвинувачення протягом 10 діб з моменту застосування запобіжного заходу є порушенням права обвинуваченого на захист.
Відповідно до положень ст. 59 та ч. 2 ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право на правову допомогу та захист. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Згідно зі ст.. 21 КПК України, підозрюваному, обвинуваченому, і підсудному забезпечується його право на захист.
Згідно з п.З ч. 2 ст. 370 КПК України та згідно з роз'ясненнями Постанови N 8 від 24.10.2003 Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, у передбачених законом випадках тягне скасування судових рішень.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає, що порушення права на захист ОСОБА_1 в ході досудового слідства позбавило та обмежило підозрюваного та обвинуваченого та його захисника у здійсненні цього права.
Таким чином органи досудового слідства грубо порушили кримінально-процесуальне законодавство та право ОСОБА_1 на захист і одне це повинно тягнути направлення справи на додаткове розслідування, в ході якого органи досудового слідства повинні виключити вказані порушення.
При розгляді апеляції колегія суддів вивчила законодавство, яке передбачає правила відбування покарання у вигляді позбавлення волі і встановила наступне.
Згідно з вимогами ст. 8 Кримінально-виконавчого Кодексу України (Закон N 1129-ІV, 11.07.2003)
1. Засуджені мають право:
на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання;
Згідно з вимогами ст. 9 Кримінально-виконавчого Кодексу України (Закон N 1129-ІV, 11.07.2003)
1. Засуджені зобов'язані:
виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань;
ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також: до інших засуджених;
з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань,
2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і законних вимог адміністрації органів і
установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 107 Кримінально-виконавчого Кодексу України (Закон N 1129-IV, 11.07.2003)
1. Засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань:
одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і порядок виконання покарання у виді позбавлення волі;
3. Засуджені зобов'язані:
дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами;
утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням;
виконувати всі законні вимоги персоналу колонії;
виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії;
4. Засудженим забороняється:
заподіювати собі тілесні ушкодження, в тому числі і з допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків;
чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених;
Згідно з затвердженими « Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» N 275,25.12.2003 , які Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 р. за N1277/8598
29. Правила поведінки засуджених
Засуджені мають право:
одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і порядок виконання покарання, а також їх права;
Засуджені зобов 'язані:
суворо дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;
утримувати в чистоті жилі й службові приміщення, робочі місця, за встановленим зразком заправляти ліжка, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, зберігати продукти харчування і предмети особистого використання у відведених для цього та спеціально обладнаних місцях;
виконувати всі законні вимоги персоналу установи;
у встановленому порядку виконувати роботи з благоустрою установи виконання покарань та прилеглої до неї території, а також для поліпшення культурно-побутових умов засуджених;
сумлінно ставитися до праці;
під час відбування покарання у камерах виходити на прогулянку і дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки, за графіком чергувати в камерах;
бути ввічливими між собою.
Засудженим забороняється:
заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі і з допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків;
чинити опір законним діям персоналу установи, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених;
При розгляді апеляції колегія суддів вивчила також правила встановлення та виконання розпорядку дня і встановила наступне.
Згідно з затвердженими « Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» N 275,25.12.2003 , які Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 р. за N1277/8598
31. Поняття розпорядку дня
У кожній установі виконання покарань організовується суворо регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи з відповідним складом засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та інших конкретних обставин.
Розпорядок дня включає в себе час підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, перевірку наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання (у виховних колоніях), виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм особистого часу в межах, установлених кримінально-виконавчим законодавством України.
Не менше одного разу на місяць у неробочий час організовуються перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених.
Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх відділів, служб, об'єктів та дільниць установи, у тому числі ДІЗО, ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні-пральні, крамниці.
Розпорядок дня, розроблений відповідно до типового (додаток 10 до цих Правил), затверджується наказом начальника установи, узгоджується з начальником територіального органу управління Департаменту, доводиться до відома засуджених і персоналу та вивішується на стенді в черговій частині, місцях цілодобового несення служби черговою зміною та в місцях надання побутових послуг засудженим.
32. Організація розпорядку дня
Начальники установ виконання покарань організовують роботу підлеглих служб за змінним графіком таким чином, щоб представники адміністрації перебували в цих установах від підйому засуджених до відбою, а в разі тризмінної роботи виробництва - і в нічний час.
У вихідні, святкові та неробочі дні, а також у разі ускладнення оперативної обстановки в установах організовується цілодобове чергування керівного складу. До контролю за поведінкою засуджених, виконання ними розпорядку дня та забезпечення належного функціонування колонії залучаються всі працівники за окремими графіками.
Наказами начальників установ виконання покарань установлюється система подачі сигналів та команд для забезпечення виконання засудженими розпорядку дня.
Однак в матеріалах кримінальної справи відсутні документи за підписом ОСОБА_1 про те, що до відому ОСОБА_1 були доведені всі вищевказані нормативні документи і що він знав всі вимоги, які вказані в них, хоча і в самому законі і в Правилах вказано, що засуджені мають право одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і порядок виконання покарання, а також їх права.
Вивчивши матеріали кримінальної справи та вимоги Кримінально-виконавчого Кодексу України та «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» колегія суддів дійшла висновку про те, що органи досудового слідства грубо порушили вимоги ст. 132 КПК України, пред'явили ОСОБА_1 не конкретне обвинувачення, не описали в ньому вимоги законодавчих актів та які пункти і яких законодавчих актів ОСОБА_1 порушив, а також не додали до матеріалів справи документів про те, що ОСОБА_1 був в належному порядку ознайомлений з вимогами цих нормативних документів.
При цьому колегія суддів звертає увагу органів досудового слідства на те, що на а.с. 170 є постанова про те, що слідчий Молоткова В.В. задовольнила клопотання захисника про долучення до справи документів, які підтверджують ознайомлення ОСОБА_1 з Правилами.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування.
При проведенні додаткового розслідування органу досудового слідства необхідно виконати всі вказівки суду першої інстанції та викорінити недоліки вказані в ухвалі апеляційного суду і виходячи з встановленого по справі прийняти законне рішення про подальший рух справи.
Керуючись ст.281,64 п.З, 365,366 Україна, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді кримінальної справи, залишити без задоволення, а постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від від 14. 04. 2006 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 по ст. 391 КК України на додаткове розслідування Запорізькому прокурору по нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах залишити без змін.