Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
69000 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162
Справа № 11 -1067/06
Категорія ст. Головуючий 1 інст. Лінник Г.О. Доповідач 2 інст. Алейніков Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2006 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:
Головуючого: Тютюник В.М. Суддів: Алейнікова Г.І., Абрамов В.І. За участю прокурора: Патяк А.С. Скаржника ОСОБА_1 розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні матеріали справи по апеляції ОСОБА_1 на постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 23. 03.2006 року. Цією постановою
Скарга ОСОБА_1 на постанову прокуратури Пологівського району Запорізької області від 26. 06. 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи залишена без задоволення, провадження по справі закрито, судова колегія, -
Як вказано в постанові районного суду ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій вказав, що 07. 07. 2004 року він звернувся до прокуратури Пологівського району з заявою про порушення кримінальної справи відносно працівників Пологівського РВ УМВС, які винні в незаконному позбавленні його волі та відібранні зразків біологічного походження.
19 липня 2004 року після проведення перевірки по вказаній заяві заступником прокурора Пологівського району Богданенко І.Ю. було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка в судовому порядку була оскаржена заявником та скасована з направленням матеріалів для проведення додаткової перевірки.
26 червня 2005 року за результатами додаткової перевірки за заявою ОСОБА_1 заступником прокурора Пологівського району Іванченко М.В. було повторно відмовлено в порушенні кримінальної справи.
ОСОБА_1 не погодившись з прийнятим рішенням, в судовому порядку оскаржив зазначену постанову, але постановою від 11 листопада 2005 року Пологівський районний суд залишив скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
ОСОБА_1 оскаржив прийняте рішення в апеляційному порядку, в наслідок чого ухвалою від 23 січня 2006 року Запорізького апеляційного суду постанова Пологівського районного суду від 11. 11. 2005 року була скасована, а скарга направлена на новий судовий розгляд.
23. 03. 2006 року Пологівським районним судом Запорізької області, скарга ОСОБА_1 на постанову прокуратури Пологівського району Запорізької області від 26. 06. 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи залишена без задоволення, провадження по справі закрито. Суд мотивував дане рішення тим, що ОСОБА_1 отримав звернення керівництва Пологівського РВ УМВС в якому визнаний факт його незаконного затримання в адміністративному порядку, працівники, що його допустили притягнуті до дисциплінарної відповідальності та за вказані дії йому принесені вибачення.
В апеляції ОСОБА_1, просить скасувати постанову районного суду і в новій постанові вказати всі реєстраційні реквізити, а також просить повернути йому речі вилучені при обшуку в його будинку, згідно протоколу обшуку від 27. 06.2004 року.
Прокурор просить апеляцію задовольнити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді по суті постанови суду, ким і в якому обсязі вона оскаржується, заслухав основні доводи апеляції і заперечення інших учасників процесу.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає за необхідне апеляцію ОСОБА_1 задовольнити з наступних підстав.
Як зазначено статтею 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основних свобод і протоколи до неї і згідно зі ст. 9 Конституції України вимоги Конвенції та практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України.
Згідно з вимогами статті 17 N 3477-IV, 23.02.2006, Закон України , « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з вимогами статті 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом.
Кожен, кого заарештовано або затримано, має негайно постати перед суддею і має право на судовий розгляд, при якому суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Як було визнано в постанові Європейського Суду у справі Шіссер проти Швейцарії (1979 року) вказується, що судовий орган повинен контролювати всі питання, пов'язані з утриманням під вартою.
В той же час ОСОБА_1 був затриманий міліцією в 19 годин 04.07.04 року і своєчасно не постав перед судом для встановлення законності його затримання.
В листі від 22.03.06 заступник начальника Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області фактично підтвердив зловживання своїм становищем співробітниками міліції. Так він вказав, що керівництво міліції вибачається за поведінку співробітників міліції, які проводили перевірку алібі ОСОБА_1 по факту смерті ОСОБА_2. При цьому в листі вказується, що в зв'язку з цим співробітники міліції провели затримання ОСОБА_1 в адміністративному порядку. Там же в листі стверджується, що при розслідуванні вбивства був затриманий ОСОБА_3, який дійсно вбив ОСОБА_2, та вказується, що справа розслідується Генеральною прокуратурою. Про те, що співробітники міліції допустили порушення вказується також в наказі 81 від 23.06.05 року.
При розгляді скарги на постанову прокурора суд не вивчив матеріали вказаного листа та наказу, не взяв до уваги, що дані факти також не вивчався при винесені постанови від 26.06.05 року.
Суд також не взяв до уваги постанову Європейського Суду у справі «Мєнєшева проти Роси» від 9 березня 2006 року, в якій Суд вказав, що
проведення внутрішнього розслідування органами міліції, хоча й мало наслідком застосування дисциплінарних санкцій, проте не може бути ефективним розслідуванням.
Проведення внутрішнього розслідування по заяві ОСОБА_1 не надало оцінку діям співробітників міліції заступника начальника ВКР Пологівськуого РВ УМВС ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого ОСОБА_5 з погляду на те, чи є в їхніх діях склад злочину.
Суд також при розгляді скарги ОСОБА_1 не дав оцінки тому факту, що затримання ОСОБА_1 та складання відносно нього співробітниками міліції протоколу за бродяжничество за даними внутрішнього розслідування було необхідно співробітникам міліції та слідчому прокуратури лише для того, щоб отримати інформацію від нього по факту вбивства ОСОБА_2 та перевірити його алібі при розслідувані кримінальної справи, до якої він не мав ніякого відношення.
Суд також не дав оцінки тому факту, що в постанові заступника прокурора Іванченко М.В. вказано, що співробітники міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяли законно, хоча там же вказується на матеріали внутрішньої перевірки, якими виявлено зловживання в діях співробітників міліції.
Згідно з вимогами ст. 367 КПК України підставами для скасування постанови суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Згідно з вимогами ст. 236-2 КПК України при розгляді скарги на постанову про відмову в порушенні справи суддя витребовує матеріали, знайомиться з ними та в разу необхідності заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу.
Згідно з протоколом розгляду скарги в суді від 3 березня та від 23 березня 2006 року (а.с.39-41, 44-45) вимоги закону в частині вивчення матеріалів перевірки судом не виконана.
Суд також в постанові не провів аналіз вимог КПК України та не вказав, чи на момент відмови в порушенні кримінальної справи органи досудового слідства в повній мірі виконали вимоги ст. 94, 98 КПК України і чи правильно згідно з вимогами ст. 99 КПК України по заяві прийняли рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Таким чином постанова суду підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню в суд для слухання в іншому складі суду.
Керуючись спи 362,365,366,367КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити, а на постанову прокуратури Пологівського району Запорізької області від 26. 06. 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи відмінити.
Справі направити для розгляду в той же суд в іншому складу суддів.