Ковпаківський районний суд м.Суми
м. Суми, вул. Першотравнева, 12, 40009, (0542) 61-11-63
Справа 1806/2-А-1302/11 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Черних О.М., при секретарі Мяус І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ м. Суми ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому зазначив, що постановою серії ВМ1 № 042354 від 27 грудня 2010 року, винесеною інспектором ДПС ОСОБА_2 на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн. за порушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
З вказаною постановою ОСОБА_1 не згоден, вважає її незаконною, винесеною з порушенням чинного законодавства, оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що інспектор не всебічно, неповно, упереджено розглянув матеріали справи і на припущеннях виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. А тому, просить скасувати постанову інспектора ДПС ОСОБА_2 по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В судове засідання позивач не з'явився, при цьому надав письмову заяву в якій на позовних вимогах наполягає і просив справу розглядати без його участі.
Відповідач - інспектор ДПС м. Суми ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою інспектора ДПС ОСОБА_2, серії ВМ1 № 042354 від 27 грудня 2010 року, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн. за те, що 27 грудня 2010 року о 10 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. М.Лушпи м. Суми, проїхав на заборонений сигнал світлофора «червоний колір» регульований пішохідний перехід, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).
Погодитись з висновками постанови суд не може, з наступних підстав.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Сам позивач, не заперечує того факту, що він дійсно знаходився в зазначеному в постанові місці та в зазначений в ній час на належному йому автомобілі, факт скоєння ним правопорушення заперечив.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач в судове засіданні не з'явився та не надав доказів, які підтверджують правомірність винесення постанови про адміністративне правопорушення вчинене позивачем 27 грудня 2010 року.
В ході розгляду даної справи відповідачем, на якого у даному випадку покладений обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, всупереч вимогам ст. 251 КУпАП, жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем 27 грудня 2010 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суду не надано.
Судом не було встановлено жодного доказу в підтвердження обставин, викладених в постанові про адміністративне правопорушення.
Всупереч вимогам ст. 245, ст. 280 КУпАП постанова винесена без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, інспектором не було встановлено чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки доводи позивача про те, що він не порушував Правил дорожнього руху відповідачем не спростовані, саме повідомлені позивачем обставини про незаконні дії інспектора ДПС суд вважає правдивими та достовірними, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню, а тому постанова інспектора ДПС ВДАІ м. Суми ОСОБА_2 серії ВМ1 № 042354 від 27 грудня 2010 року підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі по притягненню до адміністративної відповідальності закриттю, у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 71,159,161,162,163 КАС України, 293 КУпАП, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову інспектора ДПС ВДАІ м. Суми ОСОБА_2 ВМ1 № 042354 від 27 грудня 2010 року, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП закрити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Черних