Справа № 2а- 1173/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2009 року  Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді  Остапенко В.О.

при секретарі   Зганяйко Д.В.

за участю:

представника позивача   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2

до інспектра відділу ДАІ  по обслуговуванню м.Кривого Рогу  УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про  визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР України, закриття провадження по справі  про адміністративне  правопорушення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до інспектора відділу ДАІ  по обслуговуванню м.Кривого Рогу УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про  визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР України, закриття провадження по справі  про адміністративне  правопорушення.

Позов, на задоволені якого в судовому засіданні наполягав представник позивача – ОСОБА_2 – ОСОБА_1, обґрунтований тим, що «02» квітня 2009р. посадовою (службовою) особою ОСОБА_3 винесено постанову АЕ 119357 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП України щодо позивача. ОСОБА_2

З незрозумілих причин, оскаржувану Постанову позивач знайшов у своїй поштовій скриньці (з іншими постановами) тільки 09.09.2009, яка не була в поштовому конверті. У зв’язку з цим, позивач прийняв рішення не подавати скаргу на постанову до керівництва ДАЇ, а звернутися до суду з адміністративним позовом.

В зазначеній постанові вказано, що 01.04.2009 о 16 год. 10 хв. водій керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м.Кривому Розі по вул.Світлогірській рухався зі швидкістю 94 км/год.

Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або що, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо. Між тим, ст.14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. Крім того, з наданої фотографії не можливо з’ясувати де саме рухався автомобіль (можливо це було за населеним пунктом – тоді перевищення дозволеної швидкості не на 34 км/год, а 4 км/год, що не є порушенням, за яке наступає адміністративна відповідальність), чи рухався він взагалі, чи були біля  автомобілю позивача інші автомобілі, тощо, що визиває сумнів в законності отримання даного доказу. З тих же обставин вказана швидкість 94 км/год сумнівна тому що у радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Візір» має кут огляду який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч і/або більший за розмірами, а за таких умов це може означати, що насправді виміряна швидкість є швидкістю автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від  автомобіля позивача.

Також, слід зауважити, відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Незважаючи на вимоги вказаної норми Закону, інспектор не вручив позивачу ОСОБА_2 копіі протоколу (якщо такий взагалі існує). Якщо протокол взагалі не було складено, то це є грубим порушенням, оскільки не складати його можливо лише у випадках, перелічених ст.258 КУпАП, а ст.122 КУпАП у цьому переліку немає.

Таким чином, інспектором було порушено права позивача, які передбачені у ст.256 КУпАП, а саме він лишив позивача можливості надати пояснення, та не роз’яснив йому його права, передбачені ст.268 КУпАП, у зв’язку з чим лишив позивача права користуватися правовою допомогою, заявляти клопотання та надати документи, які передбачені ст.33 КУпАП, що в свою чергу спричинило неправильне та необґрунтоване рішення по справі.

Так, будучи усвідомленим про місце мешкання позивача, інспектор в порушення вимог ст.258 КУпАП, хоча і сповістив  його про час та місце слухання справи, але справу було розглянуто у  відсутність позивача, чим  останній був позбавлений можливості висказати свої зауваження щодо правильності протоколу (якщо такий взагалі було складено), не витребував додаткових необхідних матеріалів, а саме, як то передбачає ст.33ч.2 КУпАП, не врахував майновий стан позивача, та обставини, що пом’якшують відповідальність, а у зв’язку з тим, що  позивач був позбавлений користуватися правами, закріпленими у ст.268 КУпАП, ще порушив і пункт 5 цієї статті.

Крім того, відповідач накладаючи на  позивача стягнення у розмірі  300 грн. у постанові взагалі не виклав мотивування цьому, оскільки мінімальним штрафом за ст.122 ч.1 КУпАП є 255 грн.

Також з тексту постанови вбачається, що крім ст.283 КУпАП, відповідач взагалі не керувався ніякими іншими нормами КУпАП, які регламентують його діяльність від складання протоколу до винесення рішення по справі, що в свою чергу і призвело до порушення статті 1 КУпАП, згідно якої одним з завдань є охорона прав і свобод громадян.

Крім того, у зазначений день, тобто 01.04.2009р. позивач  не керував автомобілем НОМЕР_1.

 Зазначеним автомобілем 01.04.2009р. можливо керував ОСОБА_4, якому позивач  видав довіреність і передав цей автомобіль 18.04.2008р.

Правіла дорожнього руху позивач ОСОБА_2 не порушував, в зазначеному адміністративному правопорушенні не винний, у зв”язку з чим представник позивача просить суд  поновити строк для оскарження вказаної  постанови, визнати  незаконною та скасувати постанову АЕ 119375 від 02.04.2009 року  про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, передбаченого ст. 122 ч.1 КпАП України у розмірі 300 гривень за порушення ПДР України, закрити провадження по справі  про адміністративне  правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідач правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, заперечень на позов не надав.

Вислухавши позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов доведений та підлягає повному задоволенню.

Як вбачається із пояснення позивача, а також письмових доказів (постанови та фотографії) 02 квітня  2009 року відповідачем було винесено постанову про порушення позивачем п. 12.4 ПДР, а саме – перевищив встановлену в населених пунктах швидкість руху на 34 км, за що на позивача накладено штраф в розмірі 300 грн.

Згідно вимог статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачу було запропоновано надати суду всі докази правомірності своїх дій, однак ніяких доказів ним надано не було.

Як вбачається із дослідженої судом постанови, приладом вимірювання швидкості «ВІЗІР» № 0812503 було зафіксовано рух автомобіля НОМЕР_2  01.04.2009 року зі швидкістю 94 км/год.

У оскаржуваній постанові відсутні відомості про точне місце вчинення правопорушення – зазначено тільки, що це вул. Світлогорська в м. Кривому Розі, а додана до постанови фотографія не прив’язана будь-яким чином до місцевості і з неї неможливо зробити висновок про місце вчинення порушення. Тому зробити висновок про те, що фіксація порушення була вчинена в населеному пункті, а отже і спростувати доводи позивача, суд не може. Також в постанові відсутні вказівки на те, хто  саме проводив фото фіксацію, ким вона проводилася.  Також в  винесеній постанові  прізвище, ім»я, по – батькові  посадової особи, яка  склала постанову  зазначена не чітко, що  порушує вимоги ст. 283 КУпАП України.  Крім того при винесенні постанови порушені вмиоги ст.ст. 9,33 КУпАП України. Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Крім того позивач пояснив, що постанову, яка винесена 01.04.2009 року, він отримав ( дістав без конверту із поштової скриньки тільки 09.09.2009 року . Тому  отримавши копію постанови, він в установлений десятиденний строк оскаржив її. Ці пояснення не були спростовані в судовому засіданні. Оскільки позивачем строк на оскарження постанови пропущено з поважних причин, цей строк має бути поновлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України, ст. ст. 9,14,33,247,254,255,258,268,283, 288, 289, 293 КУпАП суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2  до інспектора відділу ДАІ  по обслуговуванню м.Кривого Рогу УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про  визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР україни, закриття провадження по справі  про адміністративне  правопорушення - задовольнити.

Поновити   ОСОБА_2  строк на оскарження постанови  АЕ № 119375 від 02.04.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Визнати протиправною та скасувати постанову АЕ № 119375 від 02.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП і скоєне ОСОБА_2 , винесену інспектором відділення адміністративної практики ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції при УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3, закривши провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

  Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             В.О.  Остапенко